– Ніхто не в стані зараз передбачити дальший розвиток подій. Сценарій поширення російської окупації на більшу частину України, включно з Києвом, є малоймовірним, але не виключеним. Якщо, боронь Боже, це станеться, то, боюся, розкол стане неминучим. Але це станеться виключно внаслідок зовнішньої агресії чи провокації. Полишена ж на саму себе Україна може відносно легко відновити рівновагу.

Й останнє: якщо воєнний сценарій візьме гору, про цінності самовираження можна буде надовго забути. Під час війни люди думають у першу чергу про виживання. Україна знову буде відкинута у своєму цивілізаційному розвитку. Це є настільки очевидним, що навіть не підлягає дискусії.

Можу тільки сказати, що мої знайомі з Донецька та інших міст сходу та півдня пишуть, що перед лицем російської загрози вони і їхні друзі чують себе все більше українцями. Це заразом і тішить, і тривожить: коли ідентичність пов’язана із загрозою, вона сама стає цінністю самою по собі. Україна стає все більш українською. Але водночас, із загрозою війни зменшуються шанси на радикальні реформи, яких Україна так сильно потребує.

Поєднання цих обох напрямків – українізації і переформатування України – є найбільшим викликом, що стоїть зараз перед нами. Як історик я є оптимістом на дальшу мету: Україна перейшла ще не через такі випробування, тому переконаний, що і тим разом вона дасть собі раду. Що ж до найближчої перспективи, тут я нічого не можу сказати. Бо тут уже справа не в словах, а у діях, свідками котрих ми станемо у найближчі дні.

– Не зважаючи на погрози, Росія продовжує ігнорувати сигнали Заходу, який налаштований на довготривалу економічну війну зі своїм геополітичним суперником. У Вашингтоні слова на вітер не кидають. Міжнародна ситуація навколо Криму та України доволі напружена. Обама проводить регулярні перемовини зі світовими лідерами щодо ситуації в Україні. Міжнародна спільнота готова до асиметричної відповіді на російське військове вторгнення в Крим. Ця реакція лежатиме в економічній площині, зокрема, в низці персональних санкцій, а також призупиненні торговельних відносин з РФ. 

Тривалість конфронтації з Росією залежатиме від практичних дій її керівництва. Це буде така собі гра у шахи, коли сторони по черзі робитимуть ходи. Уже почались блокування російських рахунків, віз. Далі будуть кроки з блокування нерухомості російських інвесторів, або ж поступова відмова, особливо в ЄС, від російського газу та нафти. Спостерігатиметься заміщення цих товарів експортом з Норвегії, Канади або ж США. В найгіршому випадку це може бути гостра форма торговельної війни, ембарго на поставки товарів у РФ. Щось подібне зі сторони Заходу раніше задіяли в Ірані.

Референдум у Криму – це російська відповідь на перші санкції Заходу. Друга черга санкцій може вступити в дію в понеділок, одразу ж після референдуму. Відкрита економічна конфронтація між Росією та Заходом може тривати і півроку, і рік, і навіть більше. Все залежатиме, яку міцність демонструватиме російське керівництво та на які втрати воно буде готове йти, а також як довго терпітиме ці втрати російське населення.

Нинішня російська позиція базується на невизнанні української влади, а отже і непроведенні з нею жодних перемовин. Путін та його оточення вибрали “гру на нервах”. Росія з одного боку блефує, але з іншого – протиставляє свою військову силу. Проте всі ці дії принесуть російській економіці лише збитки. Крім того, Росія не хоче створити контактну групу для дипломатичного вирішення конфлікту в Криму. До так званого референдуму це точно не відбудеться. Не варто очікувати прогресу і до президентських виборів 25 травня. А от після цих виборів створення контактної групи буде просто неминучим. Адже у Путіна не буде аргументів, чому він відмовлятиметься від контактів з українським керівництвом, яке пройде через легітимну процедуру загальнонаціональних президентських виборів.

– Події у Донецьку, неспокій у Луганську та Харкові свідчать, що проти України здійснюється широкомасштабна операція з дестабілізації, і що метою Путіна насправді є не Крим, а Київ. Ми вкотре переконалися, що “підривну” роботу ніхто не збирається згортати. Відповідь на такі дії одна – створення ефективної української влади в регіонах.  

Ми усі сподівалися, що створення цієї влади відбудеться швидше і спокійніше. Проте плани по дестабілізації ситуації в регіонах України готувалися давно, а сценарії були обкатані і в ситуаціях відсутності влади, і в ситуаціях опору владі. Тож не дивно, що ця дестабілізація глибоко торкнулася правоохоронних органів. Під час мітингів у Харкові роль міліції у сутичках зводилася тільки до того, щоб проводити постраждалих до карет швидкої допомоги. Те ж саме відбулося і у Донецьку, бо виявилося, що міліція безсила проти натовпу бандитів і убивць. У цій ситуації відповідь може бути тільки одна – посилене формування правоохоронних органів. Дуже добре, що був прийнятий закон про національну гвардію, серед завдань якої – підтримання громадського порядку. Її потрібно створювати терміново і невідкладно.

Поза тим, немає підстав сподіватися, що референдумом у Криму все закінчиться. Референдумом у АРК атака на Україну тільки починається. Тому протистояти Кремлю на сході та півдні України мають не лише призначені губернатори, а вся потуга української держави – її політики, правоохоронні органи та суспільство. 

– Арешт Фірташа  – це початок зачистки найкорумпованішого сектору економіки Східної Європи.  Глобальна мета: Фірташ – Могилєвіч – Путін – рахунки “Газпрому”. Локальна мета: недопущення відтворення кримінальних газових схем у новій Україні.  Шкода, що це роблять європейці та американці, а не Україна.

Показово, що до списку діячів диктаторського режиму Януковича на євросанкції наші політики так і не внесли ні Фірташа, ні Бойка, ні Льовочкіна, ні генераторів тушок, що тепер із завзяттям призначають на енергетичні посади “політтітушок” на кшталт Ясюка. Якщо українське суспільство і справді переросло своїх домайданівських партвождів – воно це все врахує на виборах Президента і ВР.

– Побоїще в Донецьку – це терористична діяльність росіян. Це терористична діяльність не лише у Криму, а й на сході. Я думаю, що це без сумніву спровоковано було спецслужбою Росії, я думаю, що зараз прізвища тих, хто з російськими паспортами вчиняв ці безчинства, будуть  розслідувані СБУ. 

Далі повинні бути прямі наслідки, бо це вже не терористична діяльність не лише на території Криму, але й на території Донецька.

– Депутатів, які поширюють сепаратистські настрої, варто позбавити мандатів. Винним у Кримській кризі є не лише Путін, але також депутати від Партії регіонів. На сьогодні, як мінімум товариші Колісниченко, Дейч, Миримський і інші та їхні партії підтримують війну Росії і захоплення Криму, підтримують референдум. 

У мене питання, вони хіба мають моральне право бути депутатами Верховної Ради. Проти таких депутатів мають бути відкриті кримінальні справи. Треба не тільки розпускати так звану Верховну Раду Криму, треба не тільки відкривати кримінальні справи проти Аксьонова та інших, а треба відкривати кримінальні справи і проти тих депутатів, які виступають проти єдиної України.

– Європейський суд з прав людини прийняв до провадження нашу заяву у справі Україна проти Росії і застосував по ній тимчасові заходи згідно п. 39 регламенту ЄСПЛ та зобов’язав Росію утриматися від будь-яких силових та військових дій проти громадян України на їх території, з метою недопущення порушення конвенції. 

Перша маленька перемога України в міжнародних судових установах. Тепер не тільки світовий політикум, але й міжнародні судові установи визнають брутальні порушення Росією основоположних прав людини на території України. Такі рішення дуже важливі, тому що очільники, які давали вказівки розпочати агресію проти України, підуть зі своїх посад та більше того – їм доведеться відповісти за свої дії згідно з міжнародним законодавством без строків давності.