З часів Другої світової війни в нас не було настільки драматичної ситуації, і вона дедалі більше радикалізується. Повідом­лення про нові факти катувань, знущань, беззаконня, відверту неправду викликають у людей асоціації з найчорнішими сторінками минулого століття. 

А це створює відчуття загрози – загрози власному життю, життю своєї сім’ї, родини, своїх дітей, загрози своїй ідентичності. Коли людина відчуває небезпеку, збільшується її рішучість до боротьби, радикалізуються її погляди та дії. Про це в інтерв’ю “Католицькому оглядачеві” сказав владика Венедикт (Алексійчук), єпископ-помічник Львівської архиєпархії (на фото).

Владика застеріг, що разом з радикалізацією росте стіна відчуження між різними частинами нашого народу, суспільства. Між сторонами цього конфлікту вже стоять сотні побитих людей, десятки зниклих безвісти, політичні в’язні, пролита людська кров. У такій ситуації надзвичайно важко налагодити діалог, зупинити те, що відбувається, але влада мусить зробити кроки до повернення довіри до себе в суспільстві, інакше ситуація йтиме шляхом зростання недовіри, неприйняття і радикалізації, а радикалізація протистояння – це шлях до нових людських страждань, некерованого хаосу.

Складається враження, що все це провокують зумисне, аби якнайбільше зрадикалізувати ситуацію в Україні, і страшним наслідком цього “може стати повторення тієї кривавої ситуації на наших землях, коли воювали всі проти всіх, коли в хаосі конфлікту годі було визначити, хто де і хто з ким”. 

“Тому і влада, і опозиція, і громадські активісти мусять зрозуміти, що ми стоїмо над прірвою кривавого хаосу. Ще один-два нерозважливі кроки – і ми опинимося серед конфлікту, наслідки якого, напевно, не здатен передбачити ні один людський розум”, – зазначив владика Венедикт. 

Примирення ж між протестувальниками та партією влади можливе лише за умови вирішення усіх проблем, через які люди вийшли на вулиці. “Замирення нічого не вирішить. Воно тільки відкладе, віддалить черговий вибух. І цей наступний вибух буде сильнішим за той, який ми зараз спостерігаємо”, – сказав владика Венедикт.

А початком, на думку владики, має стати діалог: “Хоча на цей момент це виглядає дуже примарно, можливо, навіть дещо наївно, але без діалогу, саме діалогу, коли і одна, й інша сторона говоритимуть не тільки своє, виставлятимуть свої вимоги, але і дійсно чутимуть одна одну, вирішити цю ситуації, по-людськи дивлячись, просто нереально. Бо навіть після найрадикальніших дій, навіть, боронь Боже, після війни все одно настає час переговорів, час діалогу. Без діалогу мирне вирішення ситуації є просто неможливим. Без діалогу ситуація дуже скоро може опинитись у кривавому протистоянні”, – застеріг єпископ.

За словами ієрарха, нинішня кризова ситуація виникла не раптово. Вона існувала, а тепер тільки загострилася, як хвороба, якщо її не лікувати: існували політичні в’язні, суди не були місцем правосуддя, правоохоронні органи піддавали людей тортурам, фальсифікували кримінальні справи, процвітала корупція, беззаконня, на народ за посередництвом ЗМІ виливалися потоки неправди, влада не чула потреб людей, а безвідповідальність була нормою суспільної поведінки. 

На його переконання, Бог, допускаючи цю ситуацію, каже нам: “Стоп! Так більше не можна! Ви мусите змінитися, змінити свою поведінку, бо інакше пропадете”. І саме Бог має відповідь на цю ситуацію. Ми ж покликані цю відповідь шукати. Разом з тим владика переконаний, що суто людськими зусиллями нічого не можна вдіяти, єдиним реальним рішенням є Бог. “Бо ситуація, хоч би якою важкою була, якою би трагічною видавалася, є Божим допуском – Господь її допустив. І через цю ситуацію Він хоче нас чогось навчити. І видається, що Бог сьогодні нас спонукає не тільки до гарячішої молитви, до зростання в довірі до Нього, а й до переосмислення ситуації нашого суспільства в цілому й кожного його члена зокрема”, – каже владика.

Він пригадав, що в історії ізраїльського народу було багато кризових ситуацій, але коли народ молився і постив перед лицем Божим, коли каявся у своїх гріхах, Бог завжди виводив його з них. Саме тому єпископат УГКЦ звернувся із закликом до всіх вірних провести час у пості й однодушній молитві. І якщо люди відгукнуться – Бог обов’язково виведе нас із цієї ситуації.

Цей заклик до строгого посту і спільної молитви потрібно розглядати також як заклик до змін, до покаяння. “Піст передбачає також і особисте покаяння, особисте навернення. Кожна єпархія має визначений день тижня, крім суботи і неділі, щоби провести час у цьому пості, покаянні, задуматися над собою. Наш єпископат закликав усю нашу Церкву до спільної молитви о 21.00. Церква вустами свого єпископату закликала, щоб ми змінювалися і всі разом водночас ставали перед Богом. Кожен з нас на своєму місці щось може зробити. 

Адже кожен може розвести руками: “А що я можу зробити? Я не належу ні до якої партії і не є при владі”. Кожен мусить зрозуміти: і зло починається з малого, і добро. Переміна України починається з переміни кожного з нас. А в нас яка ілюзія? Ми завжди думаємо, що щось навколо має перемінитися, хтось має це перемінити. Це неправда! Україна – це я. І коли Україна переміниться? Коли я перемінюся. Тому зараз одним із головних завдань Церкви, як і народу Божого, є уприсутнення Бога, Його любові, Його миру в нашому суспільстві”, – пояснив владика Венедикт.