– Чому народ не розходиться? Тому що він не досягнув своєї мети. А яка мета в народу? Не владу штурмувати, а увійти асоційованим членом в ЄС. Ось мета України. Ми до цього вступу готовили народ упродовж усього 2013 року, а коли прийшов момент підписання – відмовились. Народ, студенти спочатку обурились, а після того, як їх побили, обурився вже народ.

Поки не припиниться втручання з боку північного сусіда в українські справи (маю на увазі Росію), якщо ми досягнемо головної мети – вступу до Євросоюзу, то буде досягнуто мети, якої хоче досягнути народ. Тільки тоді він заспокоїться. Якщо ми входимо в Європу, то ми не входимо в Митний союз, і відпадає Росія як діючий фактор, а Україна зберігає свою незалежність, свою свободу. Бо якщо ми приєднуємося до Росії – йдемо в неволю, нову неволю. А якщо приєднуємося до Європи – ми до свобідних держав приєднуємось. І таким чином ми зберігаємо свою державність. Ми хочемо жити в демократичній країні, як живуть народи Європи…

Ісус Христос сказав: “Хто взяв меч – той і від меча загине”. Тобто силу може застосувати і Майдан, але він хоче мирно вирішувати питання. А почали вбивати з боку “Беркуту”, так? Тоді на силу відповідають силою, і захищають себе. Для чого будують барикади? Для того, аби захистити себе. Від кого? Від “Беркуту”. Бо “Беркут” же побив студентів, у журналістів стріляв. Тому припинення насилля – найперша умова. Насилля з обох боків – і з боку правоохоронних органів, і з боку Майдану. А далі треба виконувати ті умови, які ставить не опозиція, а народ. Бо народ може не прийняти і опозицію, якщо вона не виконує волю народу. Тому треба прислухатися до народу,  і не тільки до того, який стоїть на Майдані. Треба прислухатися до волі всього українського народу…

Моліться Богу. Господь всемогутній може своєю силою все припинити. Це перше. Чиніть так, як совість підказує. І любіть Україну не словами, а життям і ділами. Оце мої побажання. Я переконаний, що переможе народ у цьому протистоянні. Правда на боці народу.

– Сьогодні існує велика недовіра до правоохоронних органів. Проте вона почалася не сьогодні, а ще з подій у Врадіївці та з інших випадків. Ті, які мали б охороняти людей, почали з них знущатися. Гадаю, наступним кроком оновленої влади буде зміна форми правоохоронців.  Бо  до погонів, які  сьогодні вони мають, народ відчуває відразу...

Чинна влада не розуміє, що нині  йдеться вже не про незадоволення невеличкої групи “радикалів”, не про конфлікт між владою та опозицією. Це вже конфлікт між владою та українським народом. Мільйони людей не можна називати екстремістами. Мільйони людей – громадяни України, яких потрібно поважати і слухати. 

Священнослужителі зараз мають унікальну можливість: слухати серце свого народу, його жалі, його сльози. Ми знаємо серце нашого народу, який є мудрим, довготерпеливим і поважає власну гідність. Те, що відбувається сьогодні, – вже не просто Євромайдан. Це революція гідності на всіх просторах незалежної України. І доки той (чи то влада, чи опозиція), хто захоче представляти цей народ в органах державної влади чи політичних партіях, не зрозуміє відчуття його гідності, українці ніколи не висловлять своєї довіри.

– Сподіваюся, що влада й опозиція в Україні серйозно підійдуть до пошуків компромісу задля виходу з поточної політичної кризи. Добру волю тут мають продемонструвати і президент Янукович, і його противники. Адже інколи складається враження, що опозиційні лідери вже не контролюють частини демонстрантів. Виступаю за активніше дипломатичне посередництво ЄС. 

Найкращий вихід – створення уряду національної єдності. Це в будь-якому разі краще, ніж продовження насильницького протистояння. Була позитивна посередницька роль ЄС під час Помаранчевої революції 2004-го. Тоді в переговорах брали участь президент Польщі Олександр Квасневський і керівник європейської дипломатії Хав’єр Солана. За нинішньої ситуації, можливо, можна було б опиратися на цю модель.

– Силовий сценарій нічого не вирішить. Навіть якщо застосують план “Хвиля” і зачистять Майдан, силовиків доведеться перекидати в повсталі регіони. Тим часом у Києві розпочнеться новий Майдан. Влада просто повинна зрозуміти, що кожна наступна ситуація, змодельована нею, буде гіршою за попередню. Владі необхідно зняти палець зі спускового гачка та сісти домовлятися, бо завтра програють усі...

Країна вже ніколи не буде такою, якою вона була до 1 грудня. І Янукович зможе втриматися на своїй посаді лише за умов суттєвого обмеження своїх повноважень, тобто за умов повернення до Конституції 2004 року.

– Ми є свідками смерті держави... Ситуація постійно погіршується і через втручання зовнішнього фактору, якому вигідний хаос в Малоросії. Перезавантаження держави – єдиний вихід із беззаконня та кровопролиття, в яке занурюється Україна. Саме це – головне завдання завтрашнього засідання Верховної Ради.

Що має прийняти український парламент? 1. Амністію учасникам протистояння. При цьому відповідальність за злочини проти людяності залишається в компетенції Гаазького трибуналу.

2. Відставку уряду Азарова та створення перехідного позапартійного уряду на період до президентських виборів. 3. Порядок відновлення Конституції 2004 року та прийняття нової спеціальними зборами. 4. Скасування “нюрнберзьких” по суті та незаконно прийнятих за процедурою законів від 16.01.2014. 5. Дострокові вибори президента в 2014 році.

В принципі, я допускаю і легітимізацію двовладдя за формулою польського круглого столу 89-го року: ваш президент – наш уряд і вибори через рік. Відсутність таких рішень або імітація процесу призведе до розширення протистояння та кровопролиття. Знаючи ситуацію на Майдані, я можу з впевненістю сказати: просто розігнати його не вдасться. Це шлях у нікуди. Чи готові бути дровами цього процесу самоспалення народні депутати – вирішувати їм самим... 

– Сьогодні нас намагаються залякати запровадженням надзвичайного стану. Це останній інструмент, який може вжити влада в боротьбі проти свого народу. Ми повинні розуміти, про що йдеться. Йдеться не про порятунок країни, а про спробу влади врятувати саму себе від народного гніву. Не йдеться також про впровадження якогось особливого надзвичайного стану. Власне, ми живемо в цьому надзвичайному стані від моменту прийняття “ручних законів” 16 січня, і юридичне запровадження воєнного стану, згідно з оцінками експертів, де-факто мало що суттєвого додає. 

Головна суть і ціль впровадження надзвичайного стану – посіяти страх, паніку та відчай. Якщо влада цього доб’ється, можна вважати, що вона досягла своєї цілі. Ми повинні протистояти цьому хто як тільки може. Наша сила – у витримці духу. Масштаби залякування є більшими за реальні загрози. Не давайте владі можливості скористатися вашим страхом! Виснажуймо її своєю відвагою, спокоєм і здоровим глуздом! Від самого початку все робилося з розрахунком на те, що ми злякаємось і розбіжимося після першої атаки. Але кожен наступний напад на нас лише мобілізував усе більше людей і спонукав до численніших протестів. Так було досі, і так буде надалі. 

Ми повинні розуміти, що влада може дати наказ про впровадження надзвичайного стану не через відчуття власної сили, а через відчай. Її ресурси вичерпані, її підтримка серед народу мізерна, її авторитет на міжнародній арені нижче нуля. Ми повинні бути впевненими, що надзвичайний стан в Україні не може протривати довго. Українська Конституція і дух громадського спротиву не дає йому жодного шансу на довге життя. Він закінчиться скоро, а разом з його кінцем прийде і кінець режиму.

Ми повинні усвідомити – через подібне пройшло багато народів. Усі ці надзвичайні стани завершувалися крахом влади. Народи зуміли стійко й організовано їх пережити, коли приймали їх не як загрозу, а як виклик. Відповідаючи на цей виклик, вони відкрили шлях до політичного й економічного переродження країни. Але в основі цього переродження лежали передусім революція духу та моральне переродження. 

Ми повинні робити все, аби наблизити це переродження, а для цього не існує кращого способу, ніж зміцнення нашої солідарності. Нехай жоден випадок насильства над нашими громадськими свободами не залишиться непоміченим чи незафіксованим у ЗМІ та соцмережах. 

– Увесь цей гнів – фундаментальні речі. Людей дістало, що їх не сприймають як людей. Усе вийшло назовні, бо стільки цинічного ігнору з боку влади не було ніколи. Я думаю, що сьогодні країна поділена не на Схід і Захід, а на звичайний народ і владні структури. За 4 роки влада не зробила жодної поступки. Вона сьогодні показує, що її принцип – не піти на поступки – працює за всіх умов. Влада не реагує. 

Мені страшно від того, що нами обрана влада не зважає на смерті людей. Жодну смерть на Майдані не може бути виправдано. Смерть – однаково велика трагедія завжди. Зупинити жертви – найголовніше. Коли історія іде далі, забувається все, а ті, кого більше нема, – жертви, які змінили ситуацію. Однак наступні жертви нічого не змінять. Потрібно з холодним розумом зупинитись і крок за кроком відвойовувати свої території. Не нехтуйте тим, про що просять люди. Ці вимоги настільки фундаментальні, що їх простими словами не зупиниш. Один раз підіть назустріч, і ви побачити, як зміниться ситуація.

Я готовий їхати будь-куди, у будь-яку частину країни та ходити на всі переговори. Лише був би результат і не було жертв. Нові жертви нічого не змінять. Так, народу з усіх частин країни однаково набридло терпіти ігнор влади. Але окрім барикад і “коктейлів Молотова”, існують інші способи боротьби. Наприклад, страйки. Та цим усім треба системно займатися. Чому вся громадськість не підключилася?

Україна має сама вирішити свої проблеми. Нам не варто сподіватися на допомогу Європи. Я вважаю, що це наша справа… Я би хотів, щоб усі припинили мріяти. Ніхто нам не допоможе, окрім нас самих. Сила наша в тому, що ми маємо робити так, як хочемо. Усім треба працювати на одну спільну перемогу. Щодо трьох лідерів опозиції, то вони думають вже не про рейтинги, а про те, що буде завтра. Тут треба йти вперед і працювати. Хотів би побажати їм відчути момент, коли треба все відкинути. Сьогодні це троє людей, які сидять в одному окопі.

– У вівторок, ймовірно, ВР проголосує за відставку Азарова, тож хочу сказати кілька слів на користь призначення Яценюка чи іншої особи від опозиції новим прем’єром. Нічого поганого в тому нема. Призначення компромісного прем’єра не означає, що вимоги Майдану виконано, але дає додаткові важелі для того, аби стримувати дії силовиків.

Тож не варто засвистувати того, хто стане новим прем’єром. Таке призначення суттєво наближує нас до перемоги. Але й розходитися раніше, ніж буде повноцінна перемога, не варто, бо як призначити, так і звільнити можуть. Жага мстити в людини з нездоровою психікою часто є безмежною.

– Зараз у Львові йде спокійна, злагоджена робота. Приступає до роботи виконком, формуються загони самооборони. Обласна рада під контролем, функції ОДА, яка не працює, перебирає на себе облрада. У штабі люди масово записуються на Київ. Львівські силовики заблоковані в місцях дислокації і не проявляють видимої активності.