– Скажіть, будь ласка, якою ви бачите структуру та склад робочої групи?– Ми вирішили побудувати роботу таким чином: цього тижня має бути узгоджено структуру документа і визначено осіб, які відповідатимуть за редагування окремих розділів. Структуру невдовзі оприлюднять, і тоді вже можна буде подавати пропозиції до самого документа.
Десь через тиждень почнемо збиратися по частинах, щоб обговорювати його – і на Майдані, і поза ним, і в академічних середовищах, і в громадських, аби таким чином напрацювати, набрати ідеї, а після цього відповідальні за розділи повинні будуть усе це гарно викласти.
І впродовж місяця-півтора має бути підготовлено вже перший проект, який показуватиме оцінку стану справ, які є сьогодні, констатуватиме проблеми, які маємо в різних сферах, змальовуватиме ідеальний стан, до якого ми маємо прийти. Потім це буде детальніше обговорено, представлено на раді ВО “Майдану”, після чого опрацьовуватимуть третій блок – технології впровадження реформ. Тобто як від існуючого стану перейти до ідеального, який ми узгодимо.
– Чи не виникне загроза того, що це буде надто розпливчастий документ, який агітуватиме за все хороше і ні за що конкретно?
– По-перше, цей документ складатиметься (принаймні це моя пропозиція) із трьох частин, буде тематично поділений. Перша частина – інституційно-правові реформи, друга – соціально-економічна політика, третя – зовнішня політика, оборона і безпека.
Над кожною з них точно працюватимуть різні автори, тому що немає людини, яка би знала все. Я опікуватимуся першою частиною. Учора ми домовилися, що Олександр Сушко (науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва – “Пошта”) береться за третю частину. По другій частині – соціально-економічній політиці – питання ще залишається відкритим. Тут запрошено й Ігоря Бураковського (голову правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій – “Пошта”), і Володимира Дубровського (старшого економіста CASE Україна – “Пошта”), можливо, ще звертатимемося до людей. Найскладніше мені наразі сказати, як саме робитиметься соціально-економічна частина.
– Як вибудовуватиметься співпраця з політиками? Чи фінальний документ передаватимуть як базу для програми кандидату в президенти від опозиції?
– На сьогодні рішенням ради ця робота покладена на програмну комісію ради ВО “Майдан”. У програмній комісії є представники всіх партій парламентської опозиції і також позапартійні експерти з різних середовищ. Власне, ми розраховуємо, що саме в цій комісії прийматимуть ключові рішення і саме позиція партій при цьому враховуватиметься.
Звичайно, на сьогодні відомі вже певні протиріччя між партіями парламентської опозиції. І тут можуть бути два варіанти. Або силами експертів ми переконуватимемо представників партій, що те чи інше уявлення, зафіксоване в їхніх програмах, є не найкращим і його доцільно переглянути (і таким чином знаходитимемо компроміси), або, якщо це будуть не надто важливі питання, ми їх виноситимемо за рамки цього документа і фіксуватимемо, що стосовно такого питання є дві чи три точки зору та кінцевої згоди не досягнуто.
Якщо ж це будуть принципові питання – доведеться якось виносити це на раду, на широку громадськість. Поки важко сказати, як це відбуватиметься. Цей документ повинен з’явитись як опис країни та державної політики, за який виступає більшість тих, хто бере участь у Майдані, – і політики, і не політики, громадськість, студенти. Тобто усі думки, точки зору тут мали би бути максимально врахованими.
Цей документ повинен стати основою як для розвитку громадського об’єднання ВО “Майдан”, організації дискусій, обговорень, підготовки подальших документів і просвітницької роботи в регіонах, так і основою розробки майбутніх політичних програм, у тому числі на виборах президента. В ідеалі бачиться так: програму майбутнього кандидата в президенти мали би писати на основі саме цього документа. Чи вийде так, чи ні, чи буде в цього документа такий авторитет, щоби політики з ним рахувалися, покаже час.
– Ви особисто як голова робочої групи вже маєте якісь пропозиції, що мали б увійти до цього документа?
– Що стосується інституційно-правового блоку, то, без сумніву, тут ключовим питанням має стати децентралізація влади, включаючи адміністративно-територіальну реформу, без якої децентралізація неможлива. Це має бути докорінне реформування Кабінету Міністрів із органу адміністративно-командної системи в орган аналізу та розробки політики, як це є в усіх демократичних країнах. Відповідно, має бути реформовано чи завершено реформування й усієї системи органів виконавчої влади.
Також це судова реформа. Тут є цілий ряд інституційних змін, які мають відбутися, але ключова проблема – що робити з кадрами: треба знайти формулу люстрації суддів. Тобто визначити, хто з них і за які провини повинен втратити можливість працювати. А впровадити це можна тільки через внесення змін у Конституцію, через перехідні положення. Без цього ми не зможемо звільнити суддів на такій підставі. Звичайно, конституційна реформа буде в полі нашого зору…
– Йдеться про повернення до конституційної реформи чи розробку нової?
– Ні, повернення – це вже тактика. Чи повернення, чи нова, чи внесення змін – це методи впровадження. Нам важливо зараз визначитись, якою має бути конституційна модель, і домовитися з цього приводу.
Розмовляв Назарій Тузяк