Стратегія Майдану

Якою має бути Україна через десять років, аби ми забули, хто такі “тітушки”, “батя” і “орлиці”

фото: kvedomosti.com
У понеділок стало відомо, що об’єднання “Майдан” займеться написанням стратегії розвитку країни до 2025 року. Взагалі, у великої частини протестувальників до подібних документів довіри небагато, однак це логічне продовження процесу, що розпочався з утворення самої організації “Майдан”.
На думку багатьох експертів, відсутність такої стратегії стала головною помилкою опозиціонерів. Палкі промови з трибуни й вигуки на мітингах бувають дієвими, але в них нічого не йдеться про те, що мають намір робити ті, хто сьогодні мріє помінятися місцем із Президентом чи прем’єром. 
Попри те, що в Києві зараз є немало таких, які дивляться на лідерів трьох опозиційних сил із неприхованим пієтетом, усе ж ці два місяці дають надію, що все більше людей піднімає свої вимоги перед будь-ким із тих, хто береться представляти інтереси українців. Це давно вже не мітинг “за Юлю”, “за ЄС” чи “проти баті”, і це не роздуми над тим, куди далі йти. Твереза частина Майдану не хоче йти, бо якби хотіла, то давно би вже звідти виїхала. Швидше, вони хочуть нормальних умов тут і добиваються того, аби “державні мужі” принаймні не заважали їм робити звичні речі.
Усі ті люди, які не довіряють жодному з політиків, нікуди не поділися. Вони теж у Києві та стоять поруч із депутатами лише тому, що зараз немає кращих союзників, щиріших у словах чи ближчих у переконаннях. 
У наступні п’ять років нам не вдасться побачити серйозних змін. Той, кого оберуть у 2015-ому році, буде більш подібним на Януковича, аніж на того лідера, якого вимагають або ж заслуговують ті, що останні два місяці сплять у наметах. Але за цей період можна встигнути змінити умови життя так, аби стали неможливими Межигір’я, Врадіївка, побиття студентів і журналістів.
І здається, що зараз на Майдані розпочали роботу над документом, який міг би узгодити амбіції політиків із вимогами протестувальників, обмежити волю наступного жителя Банкової конкретною програмою дій. Про те, хто і як писатиме цей документ, “Пошта” спілкувалася з керівником групи, що займатиметься стратегією розвитку країни до 2025 року, Ігорем Коліушком.
“Як від існуючого стану перейти до ідеального”
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ, – про роботу над стратегією розвитку країни: хто її писатиме, скільки це займе часу та що з цього може вийти
– Скажіть, будь ласка, якою ви бачите структуру та склад робочої групи?
– Ми вирішили побудувати роботу таким чином: цього тижня має бути узгоджено структуру документа і визначено осіб, які відповідатимуть за редагування окремих розділів. Структуру невдовзі оприлюднять, і тоді вже можна буде подавати пропозиції до самого документа. 
Десь через тиждень почнемо збиратися по частинах, щоб обговорювати його – і на Майдані, і поза ним, і в академічних сере­довищах, і в громадських, аби таким чином напрацювати, набрати ідеї, а після цього відповідальні за розділи повинні будуть усе це гарно викласти. 
І впродовж місяця-півтора має бути підготовлено вже перший проект, який показуватиме оцінку стану справ, які є сьогодні, констатуватиме проблеми, які маємо в різних сферах, змальовуватиме ідеальний стан, до якого ми маємо прийти. Потім це буде детальніше обговорено, представлено на раді ВО “Майдану”, після чого опрацьовуватимуть третій блок – технології впровадження реформ. Тобто як від існуючого стану перейти до ідеального, який ми узгодимо.
– Чи не виникне загроза того, що це буде надто розпливчастий документ, який агітуватиме за все хороше і ні за що конкретно?
– По-перше, цей документ складатиметься (принаймні це моя пропозиція) із трьох частин, буде тематично поділений. Перша частина – інституційно-правові реформи, друга – соціально-економічна політика, третя – зовнішня політика, оборона і безпека. 
Над кожною з них точно працюватимуть різні автори, тому що немає людини, яка би знала все. Я опікуватимуся першою частиною. Учора ми домовилися, що Олександр Сушко (науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва – “Пошта”) береться за третю частину. По другій частині – соціально-економічній політиці – питання ще залишається відкритим. Тут запрошено й Ігоря Бураковського (голову правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій – “Пошта”), і Володимира Дубровського (старшого економіста CASE Україна – “Пошта”), можливо, ще звертатимемося до людей. Найскладніше мені наразі сказати, як саме робитиметься соціально-економічна частина.
– Як вибудовуватиметься співпраця з політиками? Чи фінальний документ передаватимуть як базу для програми кандидату в президенти від опозиції?
– На сьогодні рішенням ради ця робота покладена на програмну комісію ради ВО “Майдан”. У програмній комісії є представники всіх партій парламентської опозиції і також позапартійні експерти з різних середовищ. Власне, ми розраховуємо, що саме в цій комісії прийматимуть ключові рішення і саме позиція партій при цьому враховуватиметься. 
Звичайно, на сьогодні відомі вже певні протиріччя між партіями парламентської опозиції. І тут можуть бути два варіанти. Або силами експертів ми переконуватимемо представників партій, що те чи інше уявлення, зафіксоване в їхніх програмах, є не найкращим і його доцільно переглянути (і таким чином знаходитимемо компроміси), або, якщо це будуть не надто важливі питання, ми їх виноситимемо за рамки цього документа і фіксуватимемо, що стосовно такого питання є дві чи три точки зору та кінцевої згоди не досягнуто. 
Якщо ж це будуть принципові питання – доведеться якось виносити це на раду, на широку громадськість. Поки важко сказати, як це відбуватиметься. Цей документ повинен з’явитись як опис країни та державної політики, за який виступає більшість тих, хто бере участь у Майдані, – і політики, і не політики, громадськість, студенти. Тобто усі думки, точки зору тут мали би бути максимально врахованими. 
Цей документ повинен стати основою як для розвитку громадського об’єднання ВО “Майдан”, організації дискусій, обговорень, підготовки подальших документів і просвітницької роботи в регіонах, так і основою розробки майбутніх політичних програм, у тому числі на виборах президента. В ідеалі бачиться так: програму майбутнього кандидата в президенти мали би писати на основі саме цього документа. Чи вийде так, чи ні, чи буде в цього документа такий авторитет, щоби політики з ним рахувалися, покаже час.
– Ви особисто як голова робочої групи вже маєте якісь пропозиції, що мали б увійти до цього документа?
– Що стосується інституційно-правового блоку, то, без сумніву, тут ключовим питанням має стати децентралізація влади, включаючи адміністративно-територіальну реформу, без якої децентралізація неможлива. Це має бути докорінне реформування Кабінету Міністрів із органу адміністративно-командної системи в орган аналізу та розробки політики, як це є в усіх демократичних країнах. Відповідно, має бути реформовано чи завершено реформування й усієї системи органів виконавчої влади. 
Також це судова реформа. Тут є цілий ряд інституційних змін, які мають відбутися, але ключова проблема – що робити з кадрами: треба знайти формулу люстрації суддів. Тобто визначити, хто з них і за які провини повинен втратити можливість працювати. А впровадити це можна тільки через внесення змін у Конституцію, через перехідні положення. Без цього ми не зможемо звільнити суддів на такій підставі. Звичайно, конституційна реформа буде в полі нашого зору…
– Йдеться про повернення до конституційної реформи чи розробку нової?
– Ні, повернення – це вже тактика. Чи повернення, чи нова, чи внесення змін – це методи впровадження. Нам важливо зараз визначитись, якою має бути конституційна модель, і домовитися з цього приводу.
Розмовляв Назарій Тузяк
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7867 / 1.61MB / SQL:{query_count}