– Друзі, я знаю, що наша опозиційна трійця не надихає. Але наразі іншого проводу в нас нема. Мусимо підтримувати їх, поки це доцільно та в інтересах України, разом з тим самоорганізовуватися для взаємозахисту й поступового тиску, у тому числі на них. Єдність, витримка, організованість і здоровий глузд – наша сила і наша зброя. А кому не сидиться – ідіть у партизанку. Найкращі в світі партизани – українські! В нас що не область, то “край партизанської слави”!;)

– Головні питання, які збурили країну, і далі лишаються без відповіді: чому досі не заарештовано Захарченка? ХТО КОНТРОЛЮЄ СИЛОВИКІВ? (Бо оскільки Верховне Тіло офіційно визнало ще в суботу, що не воно, а воно “обурене”, тоді це і зветься ПУТЧ, ГКЧП-2. Здається ж, ясно, ні? І “путчистів” також треба арештовувати. І то негайно, ні?); Хто з депутатів-”антипутчистів” (і зараз уже справді байдуже, чи це буде Кличко, чи Богословська!) ПРОВАДИТЬ ПЕРЕГОВОРИ З СИЛОВИКАМИ?

Якщо ці питання ніхто з чинного політикуму не ставить – значить, захист людей на вулицях нікого з них не обходить, “не пріоритет” (а людей, між іншим, б’ють, а ви кричите з трибуни: “Пандугеть!”, сідаєте в броньований джип і їдете на ТБ...). І знов український народ – масовка для використання в чужих іграх.

От хто візьметься на ці питання відповісти з усією серйозністю – той і стане зараз Лідером Революції, Лідером Нації. Що, броньовані ви наші, слабО?

– Мені було прикро дізнатися про проблеми, що виникли в Україні у зв’язку з ЄС та паном Путіним. Я вболіваю за всіх громадян цієї держави, але найбільше – за дітей. У мене залишися дуже приємні спогади після відвідин Львова; там такі добрі та гостинні люди, а діти просто чудові. Стільки приємних облич і щирих осяйних посмішок! Ті діти були і є точно такими, як і тисячі інших, з якими мені доводилося зустрічатися і спілкуватися в різних куточках Європи. Адже діти – це майбутнє будь-якої країни світу, і саме про них ми мусимо дбати передусім, їхніми інтересами опікуватися. Сподіваюся, ситуація в Україні швидко налагодиться, адже цього потребують усі, а діти – найбільше. Україна завжди була великою частиною Європи, а українські письменники робили й роблять значний внесок у розвиток європейської літератури. Тож я переконаний, що українці мають право самі обирати свою долю і долю своїх дітей.

– Вранці прокинувся з порожніми очима, як після бойових дій десь на війні чи на громадянській війні. Тепер сприймаю тільки конкретні слова і дії навколо Євромайдану. Не до жартів. Перед очима – дикі й тиранічні “беркутівці”.

Навіть якщо одного з них відтягнути і закопати, то таке враження, що йому ці тортури сподобаються, бо їх так і муштрують перед тим, як долучити до спецпідрозділу. У мить розгону гнали всіх. Я це бачив з підвищення, зістрибнув і в останню мить встиг відвернутися від приску газу. Тікали в невідомий дворик у повній темряві. Перед нами постала стіна. Слава Богу, що “Беркут” не забіг так глибоко. Перелізли ту стіну і втекли. Непоінформованість і бездіяльність – два головні недоліки нинішньої ситуації. Будьте пильними!

– Обійшов сьогодні урядовий квартал – все заблоковано. Стоять прекрасні миролюбні люди, співають, гріються, атмосфера чудова й натхненна. Внутрішніх військ і “Беркуту” насправді МАЛО. Це означає, що більшість із них зараз на базах збору чи в автобусах на Київ. 

Наша позиція проста – наша революція не проти них, а проти влади. З нас штучно роблять ворогів. Дістати має Яник і Азіров, а не застрашений хлопець із внутрішніх військ. Як це їм пояснити? Як нейтралізувати їхню агресію, викликану страхом “або ми їх, або вони нас”?

У зв’язку з тим, що внутрішні війська зараз збираються невідомо де, пропоную зробити так: звернутися до їхніх матерів і дружин. Вони зараз прилипли до телевізорів, бо хвилюються за своїх чоловіків і синів. Треба зробити короткий відеоролик і пустити його на телебаченні. Відеоряд – страшні кадри нічного побиття на Майдані та штурму Банкової. Саме звернення – про те, що опозиція ГАРАНТУЄ не нападати на війська, що це все – провокації влади, яка зіштовхує нас лобами. У кожного з цих “беркутят” є мобільний, тому матерів і дружин треба попросити подзвонити до них і попрохати не брати гріхів на душу. Страшний відеоряд у поєднанні з цим простим проханням промовлятиме до емоцій, тому я впевнений, що жінки справді зателефонують своїм рідним.

І ще прохання: тільки не треба витрачати на це великі бюджети, залучати дорогих фахівців, спецефекти і т.д. Навпаки – усе має бути дуже просто й по-людяному. Тоді це все набуде справжнього, нефальшивого змісту. 

– Кілька простих порад тим, хто зараз далеко від епіцентру подій, не має достатньо сил або можливостей, щоб іти на передній край. Це те, що потрібно робити кожному і щодня. Перелаштуйтеся психологічно: це війна, і вона повністю змінила правила і розпорядок вашого життя – щоденні плани, фінансові розрахунки, стосунки з рідними, сусідами та колегами.

Не вірте, що існує якийсь опозиційний штаб, і не чекайте на плани від нього. Штаб – це ви. А план – перед вашими очима. Не бійтеся – насамперед беруться саме за тих, хто боїться. Кращий захист – публічна позиція. Носіть на одязі жовто-блакитну стрічку чи прапорець, щоб порядні люди бачили – вони не самотні. Голосно обговорюйте події та піднімайте хвилю обурення всюди, де буваєте, – на роботі, в магазині, на базарі, у транспорті, на вулиці. Інтернет – це добре, але тут ви звертаєтеся здебільшого до однодумців. А головна наша мета – байдужі.

Беріть посильну участь у всіх акціях протесту, які відбуваються поруч. Допомагайте учасникам протестів чим можете. Робіть усе це навіть якщо вас ніхто не підтримує і складається враження, що ви – один у всьому світі.

Не вірте миролюбним заявам і вибаченням влади. Війна закінчується тільки після перемоги. Щодня запитуйте себе: “А що я зробив для перемоги сьогодні?” І не лягайте спати, поки не матимете відповіді хоча б на один пункт. Знаємо – кожен із вас буде співавтором перемоги!

– Друзі, зараз багато хто розчаровується, свариться, не підтримує дій один одного. Не тільки провокатори, а й скептики, розпускають павичеві хвости і розповідають, які ми недалекоглядні, обмежені, що знову нас використовують. Я хочу от що сказати.

Є народний протест, сильний, який можна було спрогнозувати. І зрозуміло, що нерозумно би було ним не скористатися, тому гарентелу почали хутко зливати бізнес-групи, які він дістав, умовно кажучи – клан Фірташа. Є наша опозиція, яка не особливо смикалася з приводу європейського вибору країни та поведінки гарантели, але зрозуміла, що саме зараз є сенс використовувати і нас, і клан Фірташа (хоча в опозиційних силах є представники цього клану). Природно, що опозиція хоче прийти до влади. 

Втім так було завжди – у кожного свої цілі, кожен щось використовує. У будь-якому випадку оновлення влади необхідне насамперед нам, як мені здається, тому потрібно тиснути усіма легітимними способами та використовувати можливості всіх кланів, усіх людей і груп, що зараз люто не погоджуються жити в реальності гопника. І в нас є шанс це зробити. І цілком легітимними методами: страйком, блокуванням, мирними зборами, міжнародним тиском, економічною і фінансовою блокадою, свободою слова, перемовинами. 

Так, я вірю у граблі, але зараз є шанс тримати на олівці всіх тих, хто викликає в нас сумнів, недовіру та підозру, щоб блокувати входження цих людей до влади. І мені здається, що ми здатні це зробити, і преса в нас не є сплячою красунею, і громада активно розвивається. 

Єдине, що мене дійсно дуже непокоїть, – розкол країни. Бо сигналів дуже багато. І вони послідовні. Владний Крим проявляє себе як проросійська територія, Західна Україна вже страйкує! Дуже хочеться чути сильні голоси Сходу та Півдня країни, від них багато чого залежить.

– Зараз маємо виконати одне домашнє завдання. Воно полягає в тому, щоб усунути від влади теперішнього Президента Януковича і його оточення. Тому що Янукович (і його режим) та європейський шлях України – дві несумісні речі, у чому ми змогли переконатися минулого тижня. 

Щойно ми виконаємо це домашнє завдання – усі європейські брами для нас будуть відчиненими. І ми тим самим доведемо свою громадянську та політичну зрілість, готовність стати частиною європейського вільного цивілізованого світу. Часу в нас залишається рік – вибори у 2015. Звичайно, було би краще добитися дострокових, але і цей рік мине дуже швидко.

– Як це – відпустити Україну в Європу? А ось так! Тому що Україна – не Росія. Так, у нас схожі мови та культурні коди, наші політичні лідери доволі огидні, наші чиновники продажні, наші люди ліниві та інфантильні, вони заслужили своїх правителів (зараз я практично цитую свого київського друга, це з переписки останнього тижня). Але це всього лиш наслідки нашого, українців і росіян, багатовікового життя в Російській імперії і Радянському Союзі.

– Дорогі українці, співвітчизники, великі та маленькі читачі України! У ці бурхливі дні, на зламі епох, “Видавництво Старого Лева” з великим хвилюванням стежить за всіма подіями і вболіває за швидке та мирне врегулювання суспільно-політичної ситуації в державі.

Ми однозначно робимо свій вибір за інтеграцію України з Європою, за європейські стандарти життя і загальнолюдські цінності під захистом правового суспільства. Зрештою, ми і творимо за європейським стандартом якості наші книги, відкриваємо для маленьких українських читачів провідних письменників світу та прагнемо, щоб українських письменників знали далеко за межами України. 

Ми пишаємося поколінням молодих людей нашої країни, які росли та виховувалися зокрема й на книгах “Видавництва Старого Лева” і стали свідомими активними громадянами суспільства. Саме їм творити майбутнє України. Ми відчуваємо відповідальність за долю наших дітей і бажаємо їм гідного життя у вільній країні, яка поважає права громадян, де нема корупції і подвійних стандартів, де людина почуває себе захищеною конституцією держави.

Ми також хвилюємося за дітей, школярів, студентів, які мимоволі можуть постраждати у вуличних сутичках, і просимо батьків пам’ятати про те, що вони несуть відповідальність за дії дітей. Ми просимо дорослих зберігати спокій, виваженість і тверезий розум. Віримо в перемогу світла і добра! Слава Україні!

– Сидіти вдома набагато важче, аніж бути на вулицях серед людей... На Майдані дуже доброзичлива атмосфера... Якщо б не провокатори – було б узагалі мирно... Але в ефір і на фото потрапляють найбільш вражаючі кадри, і всі, що сидять перед моніторами, починають істерику.... ЗАРАЗ ЦЕ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНО! НЕ ПІДДАВАЙТЕСЯ ПАНІЦІ! У КОЖНОГО КИЯНИНА Є ШАНС ПОБАЧИТИ НА ВЛАСНІ ОЧІ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ У ЙОГО РІДНОМУ МІСТІ!!! Давайте не скиглити, а допомагати хто чим може. Хто не може і не хоче – просто не заважайте!