На початку червня під час засідання Кабінету Mіністрів схвалили проект Державної програми реформування і розвитку Збройних сил до 2017 року. Однак досі урядовці описують реформування війська лише загальними фразами. Про деталі процесу дізнаємося поступово і з неофіційних джерел.
Поза тим реформа залишить (принаймні без попередньої роботи) тисячі людей. У Міністерстві оборони запевняють, що постараються нікого не образити: звільненим видадуть одноразову матеріальну допомогу, а багатьох спробують перевчити на нову спеціальність.
Учора низка інформагентств поширили повідомлення про те, що до 2017-го року близько 6,5 тисяч службовців втратять роботу. Зі ста генералів звільнять кожного п’ятого. Щоправда невідомо, кого саме звільнятимуть, з яких частин, коли. Пояснюють, що йдеться передусім про “тилові” частини – склади, ремонтні майстерні. До того ж кожен із звільнених отримає одноразову матеріальну допомогу у 50% від зарплати за кожен рік служби, але на ці кошти можуть розраховувати лише ті, хто відслужив у армії десять і більше років. Загалом до 2017-го року ЗСУ кількісно зменшаться у 2,5 рази. Залишаться лише контрактники, яким обіцяють і квартири, і зарплати у п’ять-шість тисяч гривень.
Однак досі із цим були великі проблеми. До прикладу, цього року вперше у бюджеті не передбачили грошей на будівництво чи придбання житла для військових. Виникають і питання щодо оснащення ЗСУ технікою та озброєнням. На початку листопада стало відомо, що уряд прийняв рішення списати зі складу Військово-морських сил 10 кораблів.
“Прийнято рішення про списання кораблів, яким понад 20 із гаком років, які технічно перебувають у непридатному стані”, – заявив міністр оборони Павло Лебедєв. Втім цікаво, за даними Білої книги Міністерства оборони за 2012 р., у нас в армії більше половини техніки експлуатується уже довше 25 років! Ще 39% використовуються від 20 до 25 років, а от частка сучасного озброєння в ЗСУ ледь перевищила один відсоток.
Тобто, списанням ось цих десятьох кораблів справа навряд чи обмежиться. А коштів на нові немає, оскільки усі попередні роки більше 80% бюджету армії йшло виключно на утримання Збройних сил.
Для Львова і Львівщини це характеризується тим, що до кінця року припиняє існування управління Західного оперативного командування. Офіцери по-різному вирішуватимуть свою долю. Одні намагатимуться дослужити до мінімальної пенсії, інші відправляються або вже відправилися до нового місця служби, а дехто, не дочекавшись можливостей, пише рапорт на звільнення – чи щось привабливе знайшов, чи з іншої причини.
Якщо військовий має право на пенсію (хоча б мінімальну), то це не такий великий страх. Коли людина має 25 років вислуги (приблизно у 43 роки) і право на пенсію, а в когось ще є пільгові роки – якщо брав участь у бойових діях, то вона йде в мирне життя, маючи певний соціальний захист. Якщо ще є й квартира, то це взагалі повне щастя.
А от якщо таких можливостей немає, то, безперечно, створюється проблема і для людини, і для її сім’ї, і навіть для того населеного пункту, в якому з’являється на енну кількість безробітних більше. Що ж до забезпеченості житлом, то тиждень тому ми працювали із Міністром оборони у Мукачевому і там він висловлював своє бачення цієї проблеми. Зараз, наприклад, якщо військове відомство будує квартири, то йде співвідношення 80:20, тобто 80% квартир – це службове житло, а 20% – це кількість квартир, які йдуть на черговиків.
У Львові, наскільки я знаю, не закритий ще 1992 рік по безквартирних. Львів має найбільшу кількість безквартирних військових після Києва – у черзі стоять більше двох тисяч осіб.