Кореспондент "Пошти" кілька років збирала спогади про Голодомор жителів села Ленінське на Дніпропетровщині

Першу історію розповіла Софія Мала (померла минулого року):

- У нашому господарстві була пара коней і корова, але їх насильно відібрали в колгосп. А батька за непокору здали в "органи". Активіст колгоспного руху Олексієнко, котрий доводився батькові кумом, накинув йому ланцюг на шию, прив'язав до коня, сам сів верхи і доволік тата до міста Апостолове, звідки той вже не повернувся. Зиму ми ще пережили, а на весну, безсилі, опухлі, вже немічні, не могли працювати на землі. Харчувалися переважно лободою, варили її, пекли, а коли хтось пригощав квашеною капустою, то страва була за паску. Мати найнялась у плавнях садити розсаду овочів, але невдовзі померла. Помер з голоду і молодший брат, якого поховали на кладовищі, яке тепер покрило Каховське водосховище. Мене разом з німою сестрою віддали в притулок, звідки ми згодом втекли. І я повинна була опікуватися молодшою сестрою.

У Марфи Сагайдак-Марокко (померла кілька років тому) доля була не легшою:

- Я мешкала в ті страшні роки в Софіївському районі Дніпропетровської області. Пішки з возиком ходили за 25 кілометрів до Кривого Рога, вистоювали величезні черги, щоб купити три - чотири буханки хліба, яким ділилися з односельцями.  Мама протягом 17 років була паралізована, а батько працював і приносив макуху, яка була основним харчовим продуктом. А коли вродило жито, тільки заколосилося і налилося зерном, збирали колоски, м'яли їх і варили. В колгоспах запровадили натуральний податок, тому наша сім'я мусила здати півкорови. Оскільки в нас була хвора корова, домовившись із сусідами, ми здали свою за два двори, а сусідську, яка доїлася, залишили на дві сім'ї.

Меланія Прилипа (померла два роки тому) за життя розповідала:

- У нашій сім'ї було семеро дітей, двоє з яких померли від голоду 1932 - 1933 років. Коли сестра Поля була грудною дитиною, ми варили цукровий буряк, клали в марлю і давали їй смоктати. В дитячому садку нам варили їжу переважно з комбікорму.

P. S. Звичайно ж, це лише кілька свідчень очевидців страшних 1930-х. Насправді подібних історій без ліку: люди їли їжаків, вискубуючи з них голки, варили кору з дерев, божеволіли від голоду...