Зараз в Україні їх більше 50 тисяч. Які їх функції, чи відчувають їхню допомогу українці та які проблеми соціальні працівники бачать у своїй сфері?

30 українських вищих навчальних закладів готує фахівців за спеціальністю “Соціальна робота”. При прийомі – стандартні вимоги. 

Проте, кажуть, випускники цієї спеціальності відрізняються від інших випускників: вони добріші, тактовніші, вміють переконувати та швидко реагувати на несподівані ситуації. Це незамінні вміння у роботі соціального працівника. Часто ми не задумуємося про тих людей, які допомагають дітям-інвалідам звестися на ноги, турбуються про людей похилого віку чи вирішують проблеми неблагополучних сімей, намагаючись повернути дітям повноцінну родину. 

Обов’язки соціального працівника можна окреслити трьома словами: побачити, запобігти, забезпечити. Працівник соціальної служби повинен побачити проблемні сім’ї, надати їм усю можливу допомогу, аби їх зберегти, запобігти домашньому насильству, забезпечити підтримку та турботу людям похилого віку. Також він допомагає із отриманням соціальної допомоги, субсидій тощо. Але основне, що несе соціальний працівник, – прагнення допомогти.

Однією із основних функцій держави є здійснення соціальної політики – забезпечення турботи та підтримки тим, хто не може сам потурбуватися про себе та потребує особливої уваги. В Україні соціальна політика є малоефективною. 

Аби змінити ситуацію, Президент України ініціював комплексні зміни у цій сфері, зокрема запропонував перейти від надання пільг до адресної допомоги. Це наблизить українську соціальну службу до європейського зразка.

Завдяки тому, що соціальна політика стане адресною, її можна буде “виміряти”: у кількості збережених сімей, наданих послуг тощо. З іншого боку, вона наблизиться до людини, її потреб. У такому випадку, звісно, збільшується навантаження на соціальних працівників (саме тому збільшилася і їх кількість). 

Крім того, Україна відходить від практики, коли будь-хто, незалежно від освіти та моральних якостей, здійснює соціальну роботу. Відтепер перевагу в отриманні роботи соціального працівника мають ті, хто зробив вибір на користь цієї професії, для кого це життєвий шлях і покликання.

Міністерство соціальної політики виступило з ініціативою запровадити Паспорт соціальних потреб ветерана. У Паспорті вказуватимуть усю інформацію – від місця проживання до потреб у матеріальній допомозі та соціальних послугах. До нього вноситимуть усі види необхідної допомоги: на ремонт житла, лікування і ліки, технічні засоби тощо.

Соціальний працівник Віктор, який працює з ветеранам, так розповідає про свою роботу: “Звісно, робота нелегка – я щодня бачу, як важко живеться людям, їхні проблеми. Особливо часто бачу самотніх людей похилого віку. Таким допомогти найважче, бо основне, що їм потрібно, – увага з боку близьких. Але всім намагаюся допомогти, чим можу”.

Віктор вважає, що Паспорт соціальних потреб ветерана необхідно запровадити стосовно кожного, хто звертається у соціальну службу. Тоді людина не “зникатиме” у системі, а гарантовано отримуватиме необхідну допомогу. І так усунуть ще одну проблему: один соціальний працівник не “передаватиме” сім’ї, якими займається, іншому. Віктор розповідає, що як тільки прийшов на роботу, йому довелося заново налагоджувати контакти із людьми, оскільки попередній працівник його нікому не представив.

На “рахунку” соціальної служби за 6 місяців 2013 року – 7 тисяч збережених сімей. Це сім’ї, які могли розпастися, у яких батьки неналежно виконували свої обов’язки. 

Сімейні працівники одним допомогли знайти роботу, іншим – вирішити житлові проблеми чи проблеми з алко- та наркозалежністю. Та основним результатом роботи соціальних працівників є те, що завдяки їм 13 559 дітей не втратили своїх батьків.

У 2012 році у п’ять разів збільшилася кількість виявлених неблагополучних сімей, утричі – сімей, охоплених соціальним супроводом. Кожна з них – це долі людей, змінені втручанням “доброго янгола” – соціального працівника.

Робота сімейного працівника дуже непроста. І тільки безмежна доброта допомагає їм і заспокоїти, і допомогти у вирішенні складних проблем, і дати людині стимул до самостійного повноцінного життя.