– Скажіть, будь ласка, на кого передусім розраховані нові картинки?– Ці малюнки, по-перше, розраховані на те, аби зменшити привабливість пачок. Тобто йдеться про тих, хто ще думає: починати чи не починати курити. Тому оцю пачку має бути гидко взяти в руки. І по-друге, опитування показують, що дві третини курців зізнаються, що самі хочуть кинути курити. Тому, хто вагається кидати курити, ці “страшні” можуть і допомогти спробувати нарешті відмовитись від звички.
– Зараз це лише проект?
– Чинне законодавство зобов’язує Міністерство охорони здоров’я подати пропозиції про зміну картинок протягом п’яти років. Теоретично можна й завтра замінити – це вкладається у п’ять років, аби лишень не пізніше.
У певному сенсі це буде пов’язане із тим, чи буде підписана у листопаді Угода про асоціацію із Європейським Союзом, і яким чином буде змінена відповідна європейська директива. Тому що на сьогоднішній день Україна використовує картинки із бібліотеки Євросоюзу (підписана відповідна угода).
Просто надалі ці бібліотеки не можна буде використовувати – картинки практично закінчилися, тому й немає з чого обрати щось нове. Але якщо європейці оновлять ці зображення, то Україна у першу чергу розглядатиме ті варіанти, які пропонуватиме Євросоюз.
– Які поради можете дати батькам, які виявили, що дитина курить? Як краще поводитись у такому випадку?
– Якщо батьки курять самі, то краще – не показувати негативний приклад. Звичайно, є випадки, що батьки не курять, а дитина курить, а є випадки, коли батьки курять, а дитина ненавидить тютюновий дим. Але загалом у цьому є кореляція.
Якщо батьки, які не курять, бачать, що дитина почала цим захоплюватись, то краще поговорити про її справжні відчуття від куріння. Тому що жодній нормальній людині куріння з першого разу не подобається. Поговорити, аби дитина ця не вірила батькам, не вірила вчителям, не вірила вам, не вірила мені, а лише самій собі. Якщо вона закурила і їй стало гидко, то хай поводиться відповідно до власних відчуттів.
Не треба курити заради протесту, заради того, аби належати до якоїсь групи. Тобто не треба вдавати, мовляв, ось я навчуся курити, значить такий великий, дорослий і так далі. Треба, аби дитина прийняла чесне рішення для себе. І пояснити, що немає у світі курця, який не пошкодував би про те, що почав курити.
– На вашу думку, чий досвід може бути найкорисніший для України?
– Тут же ж, по-перше, питання вибору картинки, а по-друге, дизайн цієї частини упаковки, яка залишається без зображень. Щодо дизайну, то дійсно треба брати досвід Австралії і забрати всі промоційні елементи з пачки (у Австралії усі цигарки продають у однотипних упаковках – “Пошта”).
Щодо картинок, то тут, розумієте, немає зображення, яке б працювало на всіх. Лякати жінок імпотенцією, а чоловіків проблемами із вагітністю не варто. Але в той же час ми розуміємо, що на деяких чоловіків попередження про імпотенцію дійсно справляє враження, особливо тоді, коли ці попередження бачать їх подруги…
Когось вражатиме попередження про рак легень, когось щось інше, тому загальний досвід показує, що треба, аби попереджень було багато, аби вони були різними, і щоб змінювалися – щоб кожен курець знайшов попередження, яке врешті його спровокує на те, аби припинити курити. І щоб молоді люди, які думають курити – не курити, бачили весь спектр проблем, які можуть виникнути через куріння.
– Чи досліджували, як відрізняється тривалість життя курців від тих, хто ніколи не курив?
– Є такі дослідження. Вони проводилися Оксфордським університетом для багатьох країн світу, у тому числі й для України. В середньому, тривалість життя курців на 15 років менша, ніж у некурців.
Розмовляв Назарій Тузяк