Три аспекти сланцевої угоди
Про юридичні, економічні та екологічні небезпеки реалізації документа зі “Шевроном”
фото: blogs.ft.com
Я був членом робочої групи, утвореної Івано-Франківською обласною радою, з опрацювання тесту проекту угоди про розподіл вуглеводнів. Він дуже суперечливий – один пункт суперечить іншому.
Приміром, у п. 3.2 зазначено, що “Держава шляхом укладання цієї Угоди підтверджує географічні координати Договірної ділянки, зазначені в Додатку А”, а в додатку Е “Дані щодо Договірної ділянки” в Договірну ділянку входять свердловини “БУЧАЧ” Тернопільської області, “ЛОКАЧІ” Волинської області, “ІСПАС” Чернівецької області та інші. Тобто, згідно з Додатком Е, “Договірна ділянка” охоплює не тільки Львівську та Івано-Франківську області.
Про юридичний бік
Зауваження і пропозиції івано-франківської робочої групи (150 зауважень) свідчать про те, що в тексті проекту угоди компанією “Шеврон Юкрейн Б.В.” проігнороване в цілому законодавство України. Припускаю, що деякі чиновники, котрі лобіюють цю угоду, не знають законодавства України. Але ж державні службовці України повинні завжди відстоювати закони України, а не іншої сторони!
В тексті проекту угоди компанією “Шеврон Юкрейн Б.В.” проігнороване в цілому законодавство України. Припускаю, що деякі чиновники, котрі лобіюють цю угоду, не знають законодавства
На щастя, 20 серпня 2013 р. Івано-Франківською облрадою рішення про затвердження угоди ухвалене не було. Депутати протокольним дорученням звернуться до Кабміну з вимогою розглянути всі зауваження до цього документа. Спробую показати свої аспекти юридичного, економічного і екологічного аналізу проекту згаданої угоди.
Розділ 36 “Положення щодо охорони навколишнього природного середовища” я запропонував у івано-франківській робочій групі викласти в такій редакції: “Компанія “Шеврон Юкрейн Б.В.” та товариство з обмеженою відповідальністю “Надра Олеська” повинні суворо дотримуватись вимог положень екологічного законодавства України (про охорону навколишнього природного середовища, Водного кодексу України та ін.), державних санітарних правил і норм (Державних санітарних правил і норм (ДСанПіН) 2.2.7.029-99 “Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення” та ін.), постанов Кабінету Міністрів України (постанови Кабміну України від 18 грудня 1998 р. №2024 „Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів” та ін.)”.
Вимоги чинного екологічного законодавства України не дозволяють пошуки, розвідку та видобуток вуглеводнів на ділянці Олеська. Але на стадії вибору Олеської ділянки корпорація “Шеврон” проігнорувала вимоги положень екологічного законодавства України, державних санітарних правил і норм, постанов уряду.
Вимоги санітарних норм у США на порядок нижчі, аніж в Україні. В нашій державі санітарно-захисна зона для сховищ промислових відходів становить 3 000 м, у США – 300 м
Вимоги санітарних норм у США на порядок нижчі, аніж в Україні. В нашій державі санітарно-захисна зона для сховищ промислових відходів становить 3 000 м, у США – 300 м. На Заході України є сотні водозабірних свердловин. Законодавством України заборонено на території зони живлення водозаборів підземних вод (у третьому поясі зони санітарної охорони водозаборів) закачувати в підземні горизонти отруйні хімічні розчини і розташовувати на поверхні в ставках-накопичувачах зворотні токсичні води (а це якраз передбачене технологією сланцевих свердловин).
Отже, вимоги чинного екологічного законодавства України не дозволяють пошуки, розвідку і видобуток вуглеводнів на ділянці Олеська. Інакше вся питна вода буде отруєна бензолом, толуолом, свинцем та іншими дуже небезпечними для здоров’я і життя людини компонентами. Тобто, змінивши редакцію всього лиш одного пункту тексту угоди, затвердити її згідно із законодавством буде неможливо.
Про економічний бік
У п. 26 угоди зазначено, що процентна частка держави в прибуткових вуглеводнях становить 17%, інвесторів – 83%. Шановні, про які прибутки може йтися, якщо вуглеводнів немає і не може бути на Олеській ділянці! Про це казав і геолог Олександр Олександрович Орлов, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
Всі українські геологи кажуть, що сланцевого газу в Україні нема, а якщо і є, то в мізерних кількостях. Науковці Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту зробили аналіз опублікованих та архівних матеріалів щодо вмісту органічної речовини в сланцях Олеської ділянки та в Польщі. Ця інформація опублікована в журналі “Мінеральні ресурси України” за 2012 р. у №2. Якщо у США вміст керогену в сланцях становить у середньому 35% (потужність покладу – 50 – 250 м), у Польщі – 3% (потужність опробуваного інтервалу – 5 – 10 м), то на Олеській ділянці Західного регіону України – 0,5% (потужність опробуваного інтервалу – 5 – 10 м). У США ділянки з вмістом керогену менш як 10% навіть не розробляють.
Якщо у США вміст керогену в сланцях становить у середньому 35% , у Польщі – 3%, то на Олеській ділянці – 0,5%. У США ділянки з вмістом керогену менш як 10% навіть не розробляютьНині Олеська ділянка вкрита геологічним картуванням масштабу 1:200 000. І в звітах цього картування така корисна копалина, як горючі сланці, не згадується. Найбільше покладів горючих сланців у Америці сконцентровано на глибині 180 – 500 м. Глибина залягання сланців у Польщі – майже 2 км, на Львівщині – 2-4 км, на Івано-Франківщині – 2-5 км, на Волині – майже 500 м, на Тернопільщині – 0 м – 400 м, в Чернівецькій області – 700 м – 2 км.
Український геолог Валерій Кривошея, кандидат геолого-мінералогічних наук, показував зразок силурійських сланців України американському геологу. І той сказав, що з таких сланців отримати сланцевий газ неможливо. До речі, ті мізерні кількості газу в мікропорах згаданих сланців за складом представлені: 80% – азот, 20% – метан.
Міністр геології Польщі каже, що сланцевого газу немає і в них. У Польщі американські компанії ExxonMobil та інші чотири роки працювали, випробували чотири сланцеві свердловини і жодна з них не дала промислового видобутку сланцевого газу. ExxonMobil залишила Польщу, інші ще працюють, у тому числі й “Шеврон” (на південному сході країни). Тож можна стверджувати, що сланцевий газ на Олеській ділянці за існуючими в світі технологіями добути практично неможливо через низькій вміст твердої органічної речовини та її тонко вкрапленої текстури в силурійських сланцях. Тобто всі геологи кажуть, що сланцевого газу немає, що ніде в цілому світі, окрім США, сланцевий газ не видобувають, а прибічники його видобування (не геологи!) протилежної думки.
У п. 26 угоди зазначено, що процентна частка держави в прибуткових вуглеводнях становить 17%, інвесторів – 83%
Кожна корисна копалина, щоб її знайти, розвідати і видобути, потребує “голови”. Видобувати в Україні газ здатні не політики, не іноземні компанії, а тільки українські геологи! На щастя, вони – одні з кращих у світі. Саме українські геологи розвідували і експлуатували нафтові та газові родовища в Росії і в багатьох випадках роблять це донині. І ці ж українські геологи, полтавські науковці, випробовували найглибшу в світі свердловину на Кольському півострові.
Але сьогодні наших найкращих геологів позбавили роботи і на додачу ліквідували передові нафтогазові школи України – Львівське та Чернігівське відділення Українського державного геологорозвідувального інституту. Згорнуті роботи всіх геологорозвідувальних нафтогазових експедицій НАК “Надра України”.
Якщо поновити ці школи, якщо запросити назад на роботу полтавських виробничників, якщо поновити роботи виробничих експедицій, Україна матиме свій газ! І не буде зайвих політичних спекуляцій. Тобто без геологічного супроводу, без “голови” іноземні компанії нічого не знайдуть ні на Олеській, ні на Юзівській, ні на Скіфській ділянках.
Про екологічний бік
Технологія видобування сланцевого газу з допомогою свердловин відома у США з 1821 року. Сланцевий газ видобувають із горючих сланців. Горючі сланці – це тверда корисна копалина (руда), що складається зі сланцю та керогену (твердої органічної речовини). Кількість керогену в руді коливається від 10-15% до 60-80%. Сланцевий газ продукують з горючих сланців (сланець плюс кероген) хімічним методом. При розчиненні керогену в бензолі й толуолі отримують метан (власне природний газ), діоксид вуглецю і воду. Водночас у меншій кількості утворюються оксиди сірки, азоту та фосфору. Екзотермічна хімічна реакція відбувається під тиском 3,5 МПа і температурі 380 – 500о С. Калорійність сланцевого газу вдвічі менша, ніж чистого природного, добутого свердловинним способом.
Щоб відбулася реакція розчинення керогену в бензолі, необхідно відділити кероген від породи (сланцю). Велике значення має те, в якому вигляді є кероген у породі. Якщо він у вигляді прожилків, відділити його від породи досить легко, якщо ж у вигляді тонких вкраплень, то це практично неможливо.
При використанні природної тріщинуватості та такій високій густині водозабірних свердловин, як у Західному регіоні України, закачування під тиском в свердловину хімічного розчину спричинить отруєння питних підземних вод
У США набув поширення процес переробки керогену з отриманням сланцевого газу з допомогою свердловин методом гідророзриву. Він надзвичайно екологічно небезпечний. Метод гідророзриву для сланцевих свердловин об’єднує три процеси:
1. Проведення вибуху в свердловині – щоби в руді утворилися тріщини і кероген відділився від породи.
2. Закачування в свердловину під тиском суміші (20 000 м3 розчинів з прісної води, піску, хімічних реагентів (2% або 400 т) – переважно бензол, метилбензол, етилбензол та толуол) здійснюється розкриття утворених вибухом тріщин, закріплення їх піском і підведення до керогену хімічних речовин. Як я вже казав, при температурі 380 – 500о С відбуваються хімічні процеси перетворення керогену на метан, діоксид вуглецю і воду. Крім того, утворюється ряд побічних продуктів реакції – оксиди сірки, азоту та фосфору.
При використанні природної тріщинуватості та такій високій густині водозабірних свердловин, як у Західному регіоні України, закачування під тиском в свердловину на сланцевий газ хімічного розчину – переважно бензол, метилбензол, етилбензол та толуол – без сумніву, спричинить отруєння питних підземних вод.
Варто зазначити, що наявні природні розломи (зони поширення тріщин), які розбивають товщу на окремі блоки, сприяють інфільтрації хімічних розчинів і забрудненню підземних вод не тільки на ділянці свердловини, але й далеко за її межами.
3. Відкачування сланцевого газу та зворотних вод на поверхню. Утворені в результаті хімічних реакцій у рудному пласті метан і діоксид вуглецю створюють так званий ефект ерліфта, завдяки якому зворотна вода і сланцевий газ піднімаються доверху. Крім реагентів (а це переважно бензол і толуол), у воду, що підіймається до поверхні тріщинами, потрапляють розчинені важкі метали, природні радіоактивні компоненти, метан.
Зворотну воду в об’ємі більш ніж 2 000 м3 закачують у ставки-накопичувачі. Накопичувачі промислових стічних вод також не є надійними сховищами забруднень. Поліетиленова плівка накопичувача через рік-два зруйнується, і він пропускатиме воду.
Зворотну воду закачуватимуть у ставки-накопичувачі. Поліетиленова плівка накопичувача через рік-два зруйнується, і він пропускатиме воду
Тобто метод гідророзриву надзвичайно екологічно небезпечний. Технологія видобутку неіснуючого в Україні сланцевого газу призведе до отруєння питних вод. Головна загроза від отруєної води полягає в тому, що коли її питимуть діти, то в майбутньому не матимуть дітей! Припиниться народжуваність. Якщо цю технологію застосують на всіх континентах, то без єдиного пострілу за 50-100 років на планеті Земля буде не 7 млрд., а 7 млн. людей!
Припускаю, що деякі чиновники, лобіюючи цю угоду, не знають такої технології. Але їм потрібно ще раз ознайомитися з усією існуючою інформацією про видобуток сланцевого газу для того, щоб не перетворити життя українців на сланцеве пекло.
Володимир Харкевич – геолог, доцент кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології геологічного факультету ЛНУ ім. І.Франка
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
