У новому огляді дотримання прав людини у світі правозахисники із Amnesty International приділили чимало уваги Україні. Вітчизняну систему правосуддя критикують і за недотримання прав біженців, і за “відділкові” тортури, і за безкарність осіб, які на власний розсуд застосовують кийки. 

Згадали у доповіді і найбільш гучні судові процеси останніх років – справи Юлії Тимошенко та Юрія Лу­ценка (зокрема, у Amnesty In­ter­national переконані: справа екс-прем’єра є політичною). 

Далі – про п’ять найбільших проблем українського правосуддя.

1. Катування. Як стверджують у Amnesty International, жорстоке поводження із затриманими та навіть застосування тортур – досить поширене явище у відділках міліції. Найбільш проблемним відділком визнали Шевченківське РУВС міста Києва, що стало відомим на всю країну після побиття студента Ігоря Індила.

2. Безкарність. Більшість (якщо не всі) постраждалих від побиття міліціонерів не можуть захистити свої права або хоча б домогтися, щоб проти їх кривдників розпочали розслідування. Рада ООН із прав людини раніше вже рекомендувала Україні створити спеціальний орган для розслідування тортур, але цю ідею, як і 145 інших порад, у нас зустріли мовчанням. Поза тим правозахисники констатують: якщо справа і доходить до покарання правоохоронців, причетних до тортур, то ті відбуваються порівняно незначними санкціями.

3. Права біженців. “Україна, як і раніше, порушувала міжнародні зобов’язання в рамках Конвенції ООН про статус біженців, задовольняючи запити про екстрадицію навіть щодо осіб, які шукають притулку, та осіб, які отримали статус біженця”, – йдеться у річному звіті організації. Як приклад неналежного поводження із біженцями Amnesty International наводить ситуацію із Леонідом Развожаєвим, якого у жовтні минулого року співробітники російських правоохоронних органів викрали у Києві саме тоді, коли він прийшов просити притулку. Згодом у вітчизняному МВС стверджували: подібні операції закордонних силовиків є цілком законними і це всього лише “питання взаємодії силових структур”. Попри реформування, законодавство про біженців досі не відповідає міжнародним нормам, зокрема шукачі притулку, які не ма­ють документів, можуть провести за ґратами до 12 мі­ся­ців за незаконне перебування на території України.

4. Судова система. Незважаючи на позитивні новації Кримінально-процесуального кодексу, у Amnesty International стверджують, що проблеми не зникли: “Зберігається стурбованість тим, що участь адвоката є обов’язковою лише у разі розгляду особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, а також тим, що безкоштовна юридична допомога надається тільки у тих випадках, коли участь адвоката є обов’язковою”. Тут натякають і на те, що до рішень Європейського суду із прав людини (у справах Луценка та Тимошенко) в Україні поставилися несерйозно.

5. Права меншин. Йдеться не лише про одіозний “Марш рівності”, який у Києві проводили ці самі представники меншин (хоча заборона на його проведення за 30 хвилин до початку – не в кращих традиціях). У Amnesty International згадали і законопроект, яким намагалися встановити кримінальну відповідальність за пропаганду одностатевих стосунків. До того ж від цієї ідеї не відмовилися – проект уже пройшов перше читання.