Справа не в перемозі
В останні роки Львів 9 травня перетворюється на поле протистояння прапорів. Чи повторяться провокації і нині?
В останні роки Львів 9 травня перетворюється на поле протистояння прапорів. Чи повторяться провокації і нині?
Ще у 2004 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 та 9 травня Днями пам’яті та примирення. Європа саме вчора вшановувала пам’ять мільйонів жертв Другої світової війни, яка на нашому континенті завершилася 8 травня 1945 року. Однак в Україні досі триває війна… за історичну пам’ять.
І Львів в останні роки є місцем найбільших сутичок між противниками та прихильниками Дня Перемоги. Як показує досвід, це вигідно як нинішній владі, котра свій порятунок та майбутнє бачить лише в ідеологічно розділеній країні, так і націоналістично налаштованим політичним силам, котрі боротьбою із пам’ятниками та прапорами виправдовують свою показову радикальність.
Та насправді у Львові великі проблеми із відзначенням 9 травня розпочалися у 2011-му, коли парламент на догоду комуністам ухвалив закон, який зобов’язував використовувати під час офіційних заходів, пов’язаних із святкуванням перемоги у Другій світовій війні, копії Прапора Перемоги, фактично червоні радянські прапори. Звичайно, така ініціатива збурила західні області України, які добре пам’ятають весь той терор, що здійснювався під червоними прапорами.
Відтоді щороку Львівська міська та обласна ради оголошують 8 травня Днем скорботи і вшанування пам’яті жертв тоталітарних режимів і жертв Другої світової війни, що супроводжується вивішування державного прапора з траурними стрічками та заборонами використовувати 9 травня символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території міста Львова й області. Водночас прокуратура щороку через суд зупиняє дію цих постанов органів місцевого самоврядування. І 2013-й не став винятком.
Тут варто наголосити на тому, що ще у червні того ж 2011 року Конституційний Суд визнав: використання Прапора Перемоги під час офіційних заходів разом із державним прапором України суперечить Конституції.
Обіцянки від влади
У вівторок голова ЛОДА Віктор Шемчук провів погоджувальну раду із представниками різних політичних сил та правоохоронних органів, під час якої заявив: він бере на себе відповідальність за спокій у Львові 9 травня. “Ці заходи мають проходити не як роз’єдувальні, а як такі, що об’єднують. У моєму розумінні ми всі можемо бути ідеологічними супротивниками, але не ворогами. Закликаю всі політичні сили дозволити тим, хто хоче висловити скорботу, зробити це, як і тим, хто хоче цей день відсвяткувати”, – заявив губернатор.
За словами Віктора Шемчука, потрібно примирити радянських ветеранів та ветеранів УПА. Голова ЛОДА зазначив, що сьогодні на адміністрації буде лише український державний синьо-жовтий прапор. Він також наголосив на тому, що нині не допустить провокацій з боку жодної політичної сили. Таку позицію висловив і начальник ГУ МВСУ у Львівській області Олександр Рудяк. Головний міліціонер Львівщини зазначив, що міліції на вулицях Львова буде достатньо, аби зупинити провокації. А про підготовку останніх МВС начебто має інформацію. “Є певна інформація з приводу того, що певними особами, а не політичними силами, розробляються певні сценарії. Ми про них знаємо і готові реагувати. Ми б дуже не хотіли, аби в цьому були задіяні представники ЗМІ. Ініціатори провокацій не пов’язані ні з представниками влади, ні з представниками міліції, ні з представниками жодної з політичних сил. Це я можу заявити офіційно, бо маю перевірену інформацію”, – заявив Олександр Рудяк 8 травня.
Стало відомо, що у Львові для забезпечення охорони громадського порядку під час відзначення Дня Перемоги залучать 1 500 правоохоронців. Як вони спрацюють, побачимо вже сьогодні. У 2011 році правоохоронці теж обіцяли спокій, проте самі стали одними із учасників сутичок. Тоді під час бійок львів’ян із “Беркутом” офіційно постраждало 14 осіб, ще 9 затримали.
Боротьба за перемогу
Після того, як у вівторок, 7 травня, суд призупинив дію постанови Львівської міськради про оголошення Дня скорботи та заборону червоних прапорів у місті, вчора юридичне управління ЛМР скерувало позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду з вимогою заборонити проведення акцій 9 травня у Львові, окрім тих, що передбачені як офіційні заходи (на момент здачі газети в друк рішення суду ще не було).
А святкування нині мають відбутися біля Пагорба Слави, що на вулиці Пасічній, на Марсовому полі, що на вулиці Мечникова, та біля монументу Слави, що на вулиці Стрийській. І саме ці заходи мала охороняти міліція. Загалом же громадські та політичні організації станом на вчора подали 20 заявок на проведення заходів 9 травня.
Представники Антифашистського комітету у Львівській області пообіцяли, що прийдуть із червоними прапорами, й анонсували присутність на своїх акціях близько п’ять тисяч учасників. Однак не віриться, що у Львові є стільки прихильників лівої ідеї, а приїзд провокаторів із проросійський організацій Криму, як це було у 2011-му, не очікується.
Водночас у “Свободі” вчора заявили, що розгортання червоних прапорів у Львові сприймуть як провокацію, тому не допустять проведення сталінсько-гітлерівського шабашу. “Свободівці” також заяили про підготовку владою масштабних провокацій. “Ми маємо інформацію про те, що завтра в місцях масового скупчення людей діятимуть провокатори, замасковані під прихильників ВО “Свобода”, які використовуватимуть нашу партійну символіку і провокуватимуть заворушення з міліцією. Також передбачається використання потужних піротехнічних вибухових засобів”, – зазначив Маркіян Лопачак, голова фракції ВО “Свобода” у Львівській міській раді.
Тим часом мер Львова Андрій Садовий просто умив руки. Він пішов у відпустку з 7 по 10 травня. Міські обранці від “Свободи” навіть звинуватили його в тому, що через нього не змогли вчора скликати позачергову сесію ЛМР, на якій хотіли ще раз заборонити червоні прапори.
Тож нинішній день обіцяє бути спекотним. Львів знову може перетворитися на епіцентр “бойових дій” у День Перемоги, що не тільки не принесе позитивних емоцій жодному жителю нашого міста, а й може зашкодити іміджу міста Лева.
“Танці на кістках”
Провокації 9 травня вже стали невід’ємною частиною української політики. Окрім Львівщини, свою принципову позицію щодо заборони тоталітарної символіки висловили також Івано-Франківська і Тернопільська міські ради. Однак там суди теж призупинили відповідні постанови місцевих рад. Можемо спрогнозувати, що червоні прапори під час святкування Дня Перемоги з’являться у низці регіонів, зокрема східних та південних. Принаймі так було в минулі роки.
Водночас дуже правильну позицію з приводу щорічних провокацій 9 травня висловив нещодавно звільнений екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко.
“Травень вже звично стає місяцем спланованого розбрату в Україні. Все логічно – влада розуміє, що може продовжити пограбування народу лише розділяючи і цькуючи його різні групи. Для моїх двох дідів війна закінчилася під рейхстагом. Рідні мого друга Тараса Стецьківа воювали в УПА. Так склалися долі наших предків, так вони розуміли свій обов’язок боротьби зі злом, боротьби за свою землю і свою сім’ю. Протиставляти їх вибір значить продовжувати війну. Цього від нас і хочуть негідники, які перетворили 9 травня в день Сталіна. Час припинити ці політтанці на кістках жертв двох тоталітарних систем – ГУЛАГу і Освенцима. Час скинути бруд брехні імперського агітпропу, яким забивають голови українців трубадури совка”, – написав Луценко у своєму блозі на сайті “Українська правда”.
Володимир В’ятрович, кандидат історичних наук, голова вченої ради Центру дослiджень визвольного руху
– Закон, який зобов’язував вивішувати червоні прапори на адмінбудівлях, був скасований Конституційним Cудом. Нині його немає. І правильно, адже абсурдно вивішувати на державних будівлях якусь символіку, окрім державної, а тим паче символіку держави, під знаком якої вбивали мільйони українців впродовж всього ХХ століття.
Вважаю, що українці разом з іншими європейськими народами мали б відзначати 8 травня як день завершення Другої світової війни у Європі. Це мав би бути день пам’яті тих людей, які загинули в роки цієї війни, незалежно від того, на якому боці вони воювали. Українці є представниками одного з народів, який був розділений війною.
Відзначати 9 травня як День Перемоги – абсолютно радянський підхід, який немає нічого спільного ані з історичною правдою, ані з намаганнями якось об’єднати українців навколо трагедії минулого. Святкування 9 травня уособлює бажання радянського керівництва підкреслити свою виключну роль в перемозі над нацизмом і виділити окремий день для цього, щоб не святкувати разом із західними аміантами, які теж воювали із нацистською Німеччиною. Часто звучать пояснення: акт про капітуляцію був підписаний близько 11-ї години вечора 8 травня 1945 року у Берліні, а в Москві було вже 9 травня. Це не витримує жодної критики. Переносити часові пояси не мало жодного сенсу. Тому запровадження святкування 9 травня мало виключно політичні мотиви.
Якщо нинішня влада, як вона це робить зараз, в такому радянському стилі намагатиметься проштовхувати організацію відзначання 9 травня та ще й під червоними прапорами, то, безперечно, це викликатиме збурення населення. Якщо ж керівництво держави зрозуміє, що його завдання бути владою для всіх громадян України, і нарешті захоче подолати проблеми минулого, то воно має звернутися до європейської практики і, як я вже зазначив, відзначати 8 травня як день пам’яті
Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти
– У майбутньому нам потрібно змінити законодавство. Україна дуже різна, в різних областях шанують різних героїв, а всі вони походили з України і мають безпосереднє відношення до нашої історії. З огляду на це різні регіони нашої країни мали б отримати право шанувати різні дати та різних героїв. Питання, що пов’язані з історичною пам’яттю чи релігійними аспектами, повинні вирішуватися локально. У місті, селі, районі можуть бути свої пам’ятні дати і свої герої.
А те, що одна частина України шляхом державного святкування буде нав’язувати іншій частині України певні дати, не є нормальним. Тому насправді проблема нині полягає в тому, що 9 травня визначене святом на державному рівні, а інші святкові дні, які важливі, наприклад, для Львівської області, на всеукраїнському рівні не відзначаються. От і виходять такі інсинуації.
Нам потрібно спустити ці свята на регіональний, місцевий рівень, а на державному рівні залишити лише ті свята, які консолідують Україну, об’єднують усіх, а не роз’єднують на шматочки.
Нині навіть неозброєним оком видно гру різних політичних сил навколо історичних дат. Вони підігрують одне одному, на цьому будуючи свою політику
Оксана Дащаківська, політолог, виконавчий директор
ЛОГО “Комітет виборців України”
– Шукати логіку в судових перипетіях навколо 9 травня нині дуже важко. Політика – це така справа, яка стосується безлічі речей, зокрема й історичної пам’яті. В цьому контексті повноваження органів місцевого самоврядування є мізерними, і вони не так чітко прописані, як це було б потрібно.
Щодо оголошення дня жалоби, то в принципі міські ради мають повноваження, аби відзначати певні дати в рамках своїх територіальних громад. Звичайно, це не має суперечити Конституції, але оголошення дня жалоби Основному закону України не дуже суперечить.
Стосовно ж символіки, тут ситуація значно складніша. Знаємо, що заборонено використовувати символіку інших, тим паче неіснуючих держав. Водночас за нинішнього політичного режиму і тієї влади, яка в нас є, відбуваються ігри за історичну пам’ять. Зокрема, ігри за проекцію майбутньої України. І тут органи місцевого самоврядування входять у суперечку з центральною владою. Суд втягується як ще один учасник цієї гри.
Можу сказати, що розбиратись із компетенцією органів місцевого самоврядування варто, але починати це робити потрібно не з історичних дат і символіки, яку дозволяють чи забороняють. Варто пам’ятати і про заангажованість нашої судової системи. Також варто пам’ятати, що наша влада вже давно звикла керуватись принципом “розділяй і пануй”. На жаль, ключовими питаннями, які розділять суспільство, є мова та національна історична пам’ять. Це і використовують політики.
Думаю, нині владі вигідно нагнітати ситуацію навколо 9 травня у Львові. Це пов’язано з тим, що фронт роботи партії “Свобода” після її потрапляння до парламенту перемістився до Києва. І очевидно, що “Свобода” як націоналістична сила зі своїм баченням історії намагатиметься організовувати акції на загальнонаціональному рівні. Відповідно влада намагається повернути “Свободу” до Львова, на місцевий рівень, а не зосереджувати “свободівців” у столиці. А повертають їх на місцевий рівень саме з допомогою судових конфліктів із органами місцевого самоврядування, зверненнями прокурорів, які, зокрема, дозволяють виходити на вулиці комуністичним лівим силам із прапорами неіснуючої держави.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
