Ціна поту
Чому українці, працюючи чи не найдовше серед європейців, і далі отримуватимуть найнижчу зарплату в регіоні
.jpg)
.jpg)
Чому українці, працюючи чи не найдовше серед європейців, і далі отримуватимуть найнижчу зарплату в регіоні
Шестиденний робочий тиждень, шпигування за працівниками та звільнення за тригодинну відсутність на робочому місці. Ось деякі із пропозицій щодо удосконалення законодавства, які прописано у проекті Трудового кодексу. Авторами цього документа є двоє “регіоналів” – Олександр Стоян та Ярослав Сухий.
Минулого року вони у співпраці з Василем Харою подавали аналогічний проект, який викликав чимало нарікань та протестів профспілок. Тоді проект кодексу відклали, як роблять це уже більше десятка років.
Видається, знову настав час взятися за осучаснення законодавства. Насправді ж ідея непогана, адже чинний Кодекс законів про працю прийняли ще 1971 року. Та й трудові будні у нас регулюються чималим переліком законів та постанов, які добре було б узгодити між собою, звівши в один документ. Але поки жодна зі спроб це зробити не досягала успіху.
“Це просто відредагований старий проект, який трішки пом’якшили. Основні речі у ньому залишили такими самими”, – розповідає “Пошті” голова Конфедерації вільних профспілок Львівщини Андрій Соколов. Він переконаний, що кодекс виписано таким чином, аби применшити роль профспілок: немає профспілок – немає проблем.
“Усе робиться, аби залишити працівника один на один із роботодавцем. Забрати посередників”, – каже Соколов. У травні минулого року організація, яку він представляє, ініціювала протестні кампанії і зрештою домоглася відкликання документа. Цього разу Конфедерація вільних профспілок України направила скарги до офісів Міжнародної організації праці та Міжнародної організації профспілок.
Вони впевнені, що Трудовий кодекс у редакції “регіоналів” знизить рівень захисту працівників, позаяк “натякає” роботодавцям, як вони можуть позбавитися проблем. До прикладу, стаття 13 передбачає, що роботодавець має право самотужки регулювати усі трудові відносини, видаючи накази і розпорядження.
“Принцип залишається таким, як і був – тепер не обов’язково укладати колективний договір, адміністрація може сама встановлювати правила і режим праці на підприємстві. Профспілку усувають від переговорного процесу, створюють можливості для того, аби вона була не обов’язковою. А що це означає: не існує організованої спілки найманих працівників – відповідно не буде колективного договору, не буде такого договору – режим роботи буде такий, що працівники не зможуть на нього впливати”, – пояснює Андрій Соколов.
Навіть коли розглядатимуть звільнення працівників, вплив профспілки залишиться лише номінальним. “Роботодавець хоч і має питатися профспілку про згоду/незгоду на звільнення, але вона є чисто рекомендаційна – роботодавець все рівно матиме можливість звільнити певного працівника незалежно від позиції профспілкового органу”.
Цікаво, що цей Трудовий кодекс доповнює можливості роботодавця звільнити працівника, додаючи до таких підстав ще й прогули: не було на роботі більше трьох годин без поважних причин – підстава для звільнення через “неналежне виконання обов’язків”. На додачу роботодавці отримають ще й законну можливість слідкувати за працівниками, використовуючи при цьому відеокамери або й інші прилади.
Однією із найбільш одіозних норм проектів Трудового кодексу було бажання збільшити робочий тиждень до 48 годин. Цього року обійшлися простіше: роботодавці отримають змогу встановити шестиденний робочий тиждень, але так, аби сукупно за тиждень не перевищити ліміт у 40 годин. Понаднормово працювати можна не більше чотирьох годин упродовж двох днів та 120 годин на рік. А раз на три роки роботодавці матимуть право проводити атестацію працівників, на підставі якої зможуть вирішувати кадрові та “зарплатні” питання…
За даними Міжнародної організації праці, українці працюють чи не найдовше серед європейців. Але результати їх діяльності значно скромніші, аніж у громадян Західної Європи. Наприклад, за годину роботи британці заробляють на два з половиною гамбургери, а українці лише на половинку.
Старі норми праці – лише одна із другорядних проблем, вирішення якої не зробить діяльність продуктивнішою, не підтягне зарплату і не додасть стимулу працювати краще й довше. Усе це виникає лише тоді, коли з’являється справедлива компенсація за мозолі та піт.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
– Щоб дати розгорнуту оцінку, Трудовий кодекс слід добре вивчити. Цей проект змінювався ще від початку 2000-их років: його то вносили, то відкладали, переписували... Але те, що законодавство про працю треба змінювати, не викликає жодних сумнівів. Воно не відповідає ані нинішнім умовам, ані тим більше тому, що ми називаємо європейськими стандартами. З іншого боку, я дуже сумніваюся, що той документ, навіть у його первісному вигляді, який свого часу був позитивно сприйнятий Міжнародною організацією праці, може повністю врахувати низку важливих речей. Адже Україна до сьогоднішнього дня не ратифікувала усі ті документи та угоди, які могли б створити підґрунтя для адекватного в нинішній ситуації законодавства про працю. Будь-яким змінам трудового законодавства, на мій погляд, мусить передувати встановлення адекватної ціни праці в Україні. Головна проблема – це саме мізерна ціна праці в Україні, яка є причиною багатьох інших соціально-економічних проблем. Будь-яке законодавство, навіть щонайкраще, яке врегульовуватиме умови праці та взаємини між працедавцем та найманим працівником лише тоді, коли не буде встановлено адекватної оплати праці, лише тоді, коли половина економіки та зарплати перебуватиме в тіні, не принесе жодного позитиву.
– Як в Україні формується заробітна плата?
– У тому чи іншому вигляді у країнах існує поняття мінімальної заробітної плати. Її рівень встановлюється або державою, або генеральною угодою між профспілками та працедавцем. Це є мінімум, від якого вираховується заробіток. Наша мінімальна заробітна плата прив’язана до мінімального споживчого кошика. А його ніхто не переглядав із 2000-го року. Існує кілька прожиткових мінімумів: є так званий соціальний, а є мінімум воєнного часу. Так-от наш розраховувався саме як мінімум воєнного часу. Тобто він передбачає лише фізіологічне виживання людини, натомість багатьох соціальних складових, а тим більше соціально-культурних складових, він просто не враховує. Ви не знайдете у ньому навіть витрат на житло! Хоч 2000-го року встановили, що споживчий кошик мусить переглядатися кожні п’ять років, цього не робили ані в 2005-му, ані в 2010-му роках…
– Чи залежить рівень заробітку від продуктивності?
– Про яку продуктивність праці може йтися, якщо праця не оплачується таким чином, щоб заробітна плата відігравала роль стимулятора – щоб людина, яка працює краще, заробляла більше. У нас є вільні робочі місця, адже люди просто не вважають, що є сенс працювати за таку заробітну плату. Така ціна праці дає можливість нашим працедавцям не створювати умов для підвищення продуктивності праці. Адже продуктивність праці – це не лише ваші зусилля, як найманого працівника, а це і умови, і предмети праці, які дають на робочому місці. Хтось запроваджує нові технології? Немає сенсу, коли людська праця не коштує нічого. Ви сплачуєте копійки і на старому обладнанні, яке вже давним-давно застаріло, замість двох працівників, як у Європі, ставите двадцять і вони вам обходяться дешевше.
Коли в країні праця нічого не коштує, для працедавця немає сенсу запроваджувати нові технології і тим самим підвищувати продуктивність праці, а працівник немає стимулу працювати краще чи більше – заробітна плата все рівно залишає його на рівні виживання. Це замкнене коло, і замикається воно на державі. Якщо держава у нас захищає інтереси великого монопольного капіталу, то будь-який Трудовий кодекс ніколи не працюватиме в інтересах найманого працівника, навіть якщо й буде виписаний якнайкраще.