Звільнення Юрія Луценка з-за ґрат відбулося блискавично.

І хоча про можливість помилування екс-міністра і в нашій країні, і на Заході говорили вже давно, проте мало хто міг припустити, що після заяви Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської вже 7 квітня гарант підпише відповідний указ. 

Важко запідозрити Президента у якісь особливій любові до Луценка, тож нині ніхто не сумнівається  у тому, що така квапливість влади продиктована необхідністю врятувати хоч якісь перспективи підписання Угоди про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі. 

При цьому влада так поспішала заробити хоч якийсь бонус від Заходу, що пропустила навіть певні юридичні нюанси. Янукович підписав указ про помилування Луценка незважаючи на те, що екс-міністр не писав, як цього вимагає процедура, відповідного клопотання (бо не визнавав своєї вини). При цьому у неділю Президент помилував ще п’ятьох осіб, серед яких і екс-міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук, котрі самі просили про це. 

Однак помилування та звільнення Луценка ще не є крапкою у двох кримінальних справах, пов’язаних з ним. За опозиціонером зберігається судимість, тому тепер він через Європейських суд з прав людини хоче довести незаконність арешту та вироку. 

А наразі Юрій Віталійович заявляє: він залишається в політиці, проте не має наміру балотуватися у президенти в 2015-му, а також не намагатиметься помститися. Звільнений опозиціонер вже встиг взяти участь (щоправда, лише по телефону) у мітингу опозиції в Києві в рамках акції “Вставай, Україно!”.

Невдовзі місія Європарламенту, яку очолюють Олександр Кваснєвський та Пет Кокс, має оприлюднити свій звіт. Адже на саміті Україна–ЄС у лютому українській владі дали час до травня, щоб вирішити проблеми вибіркового правосуддя, недоліки під час встановлення результатів парламентських виборів–2012 та продовжити реформи у рамках порядку денного асоціації.

Зазначимо, що саме з успіхом місії Кваснєвського–Кокса експерти пов’язують звільнення Юрія Луценка. Власне, сам Олександр Кваснєвський підтвердив це. 

“Я задоволений, бо це – успіх нашої місії, яку ми терпляче здійснюємо з Петом Коксом з травня минулого року. Ми зробили понад десять візитів в Україну, вели переговори з Президентом, прем’єр-міністром, опозицією. Думаю, це помилування було однією з найважливіших тем наших переговорів, і воно доводить: Україна серйозно думає про асоціацію з ЄС та дійсно восени хоче підписати у Вільнюсі Угоду про асоціацію”, – сказав Кваснєвський, інформує РАР.

Загалом єврочиновники та представники різних країн позитивно поставилися до звістки про звільнення Луценка, називаючи це “фантастичною новиною” та “першою хорошою новиною з України”. Схвалюємо те, що Президент Янукович скористався своєю прерогативою помилування щодо екс-міністра МВС Юрія Луценка та екс-міністра з питань захисту навколишнього природного сере­довища Георгія Філіпчука. Ми схвалюємо звільнення та повернення в сім’ю Луценка”, – зазначено у спільній заяві верховного представника ЄС із питань загальної зовнішньої політики і політики безпеки Кетрін Ештон та комісара ЄС із питань розширення та Європейської політики сусідства Штефана Фюле.

Нині питанням залишається те, як українська влада поводитиметься далі. Для Європи принциповим є також питання Юлії Тимошенко. Однак неймовірним видається помилування Януковичем Тимошенко. Про це учора зазначив і захисник леді Ю Сергій Власенко. 

Можна лише припустити, що певні перемовини та торги між українською владою і представниками ЄС триватимуть.

Та звільнення Юрія Луценка порушує й інші питання, окрім перспектив європейської інтеграції України. Йдеться, зокрема, про те, яким відтепер буде розклад сил в українській опозиції. 

Сформований “тріумвірат” Яценюк–Кличко–Тягнибок, який у вихідні їздить обласними центрами підіймати українців на революцію, тепер мав би якось узгоджувати свої дії з досвідченим Юрієм Віталійовичем. 

“Я впевнений: те, що сьогодні роблять лідери опозиції, – йдуть до людей і закликають їх відстоювати свої права – є найбільш правильною політикою. Бо насправді політика робиться не в Адміністрації Президента, не у Верховній Раді. Вона на майданах. Ми так перемагали, і ми так знову переможемо”, – заявив по телефону Юрій Луценко на мітингу опозиції в Києві 7 квітня (за різними оцінками, на  акцію протесту у столиці зібралося від 15 до 20 тисяч людей. Опозиція скликала мітинг у відповідь на “виїзне” засідання парламентської більшості на Банковій). 

Окрім того, Юрій Луценко одразу ж після звільнення заявив про своє бажання побачити Юлію Тимошенко. Можемо припустити, що тепер він на волі просуватиме ідеї про формування єдиної політичної партії та узгодження єдиного опозиційного кандидата в президенти. 

Та з огляду на те, як Яценюку–Кличку–Тягнибоку важко приховувати свої президентські амбіції, нині Луценко може стати як фактором реального їхнього об’єднання (чого досі немає), так і ще одним вождем, котрий тягтиме ковдру на себе. 

Після того, як Луценко понад два роки разом із Тимошенко в очах усього світу був символом жертв політичних репресій в Україні та боротьби демократії із авторитаризмом, об’єктивно нині він має моральне право формувати порядок денний опозиції. Та чи погодиться на це “тріумвірат”, що відчув смак лідерства?!