Сергій Тігіпко, голова правління Сведбанку, про програму виходу з кризи, фаховість НБУ і допомогу інвесторам

Незважаючи на те, що Сер­гій Тігіпко після президент­ських виборів 2004 року відійшов у політичну тінь і взявся безпосередньо за бізнесові справи, нині його кандидатуру розглядають серед інших, коли йдеться про посаду "технічного прем'єра". Однак це станеться лише за умови, коли політичне керівництво країни погодиться на збереження нинішнього складу парламенту у варіанті безфракційної більшості.

Поза тим, Сергій Леонідович - авторитетний експерт у царині банківської справи, тому до його думки варто прислухатися.

- Сергію Леонідовичу,  ви - частий гість на нарадах у НБУ. До вас звертаються за порадами як до експерта чи до банкіра?

- По-перше, мені здається, що експертів у ситуації, яка склалася, немає. Це ні на що не схоже. Ті, хто пам'ятає кризу 1998-го року, підтвердять - зараз усе значно складніше. По-друге, мені здається, реакція влади у цілому (я не хочу говорити про політику) абсолютно неадекватна. Здається, що по­літики не розуміють усієї глибини проблеми. Просто не розуміють. Живуть, наче в якомусь окремому світі. Але це до пори - до часу. Проблема насувається, і політикам доведеться щось із цим робити. Інакше будуть великі втрати для країни. Що робити? Із кризи виходять і в країнах, і в окремих компаніях ті, хто швидко рухається. Хто швидший - той виграє. Хто замерзає, хто багато думає і нічого не робить - програє. Потрібні дії, а діяти почав лише Національний банк, вчинки якого я оцінюю дуже позитивно.  Крім деяких речей. На мій погляд, відпускати курс не можна, девальвацію потрібно супроводжувати. Різке відпускання - це завжди паніка, відтік депозитів, нерви і т.д. Я говорю про це в НБУ. Зараз банкові необхідно зосередитися на забезпеченні міжбанку. У Європі це роблять. Можна це робити під заклад акцій - якийсь відсоток зі статутного фонду кожному банкові можна було би виділити. Треба думати про підтримку економічного зростання. Є можливості короткострокового рефінансування для під­тримки, насамперед, державного сектору. Кажу про залізницю, ядерну енергетику, теплову енергетику. І не кажу про підтримку бізнесу, хоча і це треба робити, але через комерційні банки.

-  У країні немає чіткої програми виходу з кризи. Верховна Рада збирається, лише щоби заблокувати трибуну...

- А якраз треба і тут попрацювати. Насамперед - це бюджет. Мені здається, що зараз потрібно цілком заморозити усі соціальні виплати. Ліпше - скоротити їх. Там, де можна, - скоротити. Не час бюджетного популізму. Далі, я вважаю, що наступний бюджет має бути бюджетом росту та інвестицій. Важливо фінансувати довгі ланцюжки. Наприклад, закупити багато житла, скажімо, для військових. Заодно вирішимо проблему контрактної армії. Важливо підтримати закупівлю таких компаній як Укрзалізниця. Не напряму метал, а через вагони. Дороги, мости - інфраструктуру всю. Усе це запускає довгі ланцюжки машинобудівників та будівельників. Таким є найкращий мультиплікатор економічного зростання.

-  А звідки взяти гроші? Резерви НБУ тануть, МВФ думає, а інвестори розбіглися.

- Якщо ми зараз не допоможемо інвесторам, скоро буде нікому допомагати. У нас, як завжди, страх перед структурними реформами. Потрібно швидко вирішити проблему переходу об'єктів підприємництва від одного власника до іншого. Тоді знайдемо ефективного власника. Якщо ми застрягнемо у тому, що хтось один не зможе акції забрати, заставу, забрати бізнес - постраждають банки. Податки. Увесь світ їх знижує, аби в скруту стимулювати виробників. У нас - величезна кількість податків. Тут є резерви. А пенсійна реформа? Це ж довгі гроші. Зараз можна її провести, тим паче усі документи готові. У нас великі резерви через придбання землі. Це спокійні інвестиції. Гроші  на придбання української землі знайдуться. Дамо господаря землі і отримаємо надійних інвесторів.

- Якщо у вас є план, чому не ділитеся цією панацеєю? Невже почуваєтеся і досі опозицією?

- Головне - швидко рухатися, приймати рішення. Необхід­но виробити план не з 5 - 10 пунктів, це може бути 500 - 700 кроків. Головне, щоби всім миром його реалізовувати. Знайти якусь панацею - мовляв, це зробимо і вже - по кризі - неможливо. Здається, всі це розуміють. Національний банк - точно. Я був кілька разів на зустрічах з головою банку. Усі пропозиції - зокрема і від комерційних банків - підтримали одноголосно. Крім хіба замороження вкладів. Пропозиції подані й до Кабміну та Секретаріату Президента. Але потрібні непопулярні рішення, на які важко зважитися, тим паче у час політичної кризи.

Розмовляв Олег Гулик, Київ