Поширити дух Львова у стінах парламенту!

В історії незалежної України львів’янин уперше став заступником голови Верховної Ради. Донедавна Руслан Кошулинський очолював фракцію Всеукраїнського об’єднання “Свобода” у Львівській міській раді. Віце-спікера “Пошта” зустріла у польському місті Красічин, де він взяв участь у міжнародній конференції “Європа Карпат”.

Руслан Кошулинський певен: нинішні депутати від Львівщини, зокрема мажоритарники, більше дбатимуть про рідний край, аніж львівські парламентарі всіх попередніх каденцій. “Передусім йдеться про максимальний лобізм бюджетних асигнувань. Тим паче, що у бюджетному комітеті маємо кілька представників Львівщини”, – каже заступник голови Верховної Ради України. Співрозмовник вірить, що представництво львів’ян у парламенті буде ефективним.

Віце-спікер розповів “Пошті”, що у Верховній Раді України віднедавна є портрети лідерів українських націоналістів. Зокрема у своєму робочому кабінеті політик повісив портрети Євгена Коновальця, Романа Шухевича і Степана Бандери.

– Руслане Володимировичу, яке значення для Львова має обрання вас віце-спікером? На вашу думку, тепер більше зважатимуть на Львів?

– Звісно. Коли голова ВРУ, колишній мер Донецька, під час публічних виступів каже, що не може дозволити собі перейти на російську, бо поруч сидить львів’янин Кошулинський, який зажди зробить зауваження, це суттєво – якщо бодай так присутність львів’янина в президії ВРУ дає ефект. Ба навіть більше: згідно з протоколом, віце-спікер присутній на всіх перемовинах. Чому опозиції був потрібен заступник голови ВРУ? Бо це насамперед “фільтр” і це дає можливість донести думку опозиції на всіх перемовинах.

Посада віце-спікера від ВО “Свобода” – це консолідоване рішення опозиційних фракцій. Віце-спікер-”свободівець” потрібен насамперед для того, аби встановити “фільтри” ще на стадії підготовки документів, дати можливість всім опозиційним фракціям продемонструвати свою позицію в тому чи тому питанні. У разі необхідності ми зможемо забезпечити оперативний і ефективний спротив у сесійній залі…

Тепер бути українцем стає модно, бо українець може досягати суспільних висот. Можна бути українцем не змінюючись, не пристосовуючись під російськомовність, під культуру провадження бізнесу. Можна бути самим собою, ставати максимально успішним – і це показує львів’янин.

– Чому ви? Чи міг віце-спікером стати хтось інший?

– Звісно. Насправді я бачив себе у бюджетному комітеті ВРУ або ж у комітеті місцевого самоврядування, бо я цю справу добре знаю.

– Скажіть, будь ласка, чому виникло ваше прізвище?

– Це було на післявиборчому з’їзді партії ВО “Свобода”. Олег Тягнибок оголосив про це. Я сприйняв це як нереальність… Внутрішньо не сприймав цього. Мав досвід роботи у фракції міськради. Знаю, як налагодити взаємини всередині фракції, і як керівник штабу знаю, як організувати процес. Маючи досвід роботи помічника народного депутата (Олега Тягнибока, – “Пошта”), знаю, що таке діяльність у Верховній Раді... Коли почали перемовини, ми розуміли, що можемо претендувати на крісло віце-спікера.

– То чим же “Свобода” взяла?! Чи це секрет?..

– Кожен виходить зі своїх внутрішніх імперативів і мотивацій. У “Батьківщини” був досвід голови та заступника ВРУ. УДАРу цікавішими були парламентські комітети, керівний склад у комітетах. У “Свободи” ще нема керівного досвіду в законодавчому органі влади. І ми вважали, що це нам потрібно. У нас було три голови обласних рад, які вже мали досвід ведення сесій. Кайда, Панькевич і Сич могли б обійняти цю посаду. Дуже хотілося, аби образ львів’ян, виважених, толерантних, цілеспрямованих, зі швидким галицьким розумом, шанували.

– Важко бути віце-спікером?

– Найважче залишатися собою… На цій посаді відкриваєш нове. У кожній роботі є рутина. Головне не загубитися! Важливою є відповідальність перед собою.

– Щиро сподіваємося, що після протистояння та блокування побачимо іншу Верховну Раду…

– Вона вже інша… Триває злам політичної культури минулих скликань і творення нової парламентської культури. Певен: “кнопкодавства” вже не побачимо у стінах парламенту!

– Прошу сказати, наскільки нині потужна опозиція? Чи є якісь розбіжності?

– Це не одна партія, це люди з різним баченням. Але є спільність, яка їх об’єднує. Ця спільність дала можливість зламати ситуацію у ВРУ. І це розуміють усі три лідери опозиційних фракцій.

– А бійок у парламенті буде менше?

– Не знаю…

– …“Свобода” налаштована так рішуче?

– Якщо тобі наступають на горлянку, знущаються з твоїх цінностей і переконань, то як відстояти це?! Якщо принижують твою мову, культуру, духовні цінності… Якщо битися, то за принципи, честь! Мова – це принцип! За це треба битися! Не можна битися за щось непринципове. Принципи належить відстоювати… Звісно, хотів би бачити парламент без бійок.

– З вами російськомовні парламентарі спілкуються українською чи російською?

– Переходять на українську. Та мова ще ламана, дається їм важко, але вони бодай намагаються говорити українською… Певен: мову формує влада. Якщо влада буде україномовна, тоді й мода буде на українське!

– Ваша родина переїхала разом із вами до столиці?

– Ні, залишилася у Львові. Я не планую переїздити до Києва. Живу в готелі. Не хочу впускати у своє серце жодне інше місто, крім Львова!

– Руслане Володимировичу, що б ви хотіли, вже як віце-спікер, зробити для Львова особисто?

– Поширити дух Львова у стінах Верховної Ради України! Здається дрібниці, але коли у робочому кабінеті заступника голови ВРУ є портрети славних українців – Євгена Коновальця, Романа Шухевича і Степана Бандери – це велике відкриття для Ради. Коли на Різдво стоїть не ялинка, а шопка і дідух, то для Верховної Ради це також новація. Це відкриття для Києва, зокрема для парламенту, українства як такого, українського стрижня... Досі чимало львів’ян, зокрема й депутатів, чомусь “розчинялися”, забували, хто вони і звідки родом…

Я провів кілька перемовин із Міжнародною торговою палатою. Будемо сподіватися на залучення серйозного інвестора до Львова. Мовиться і про такого, який би фінансував переробку сміття. Нашому місту конче потрібне відродження довіри, аби інвестор хотів вкладати кошти. Наразі ця довіра втрачена. Інвестори приходять і тікають геть…

– Львівщина за підсумками парламентських виборів–2012 уперше за роки незалежності здобула найбільше представництво у Верховній Раді. Руслане Володимировичу, чи можемо сподіватися від львів’ян-парламентарів на лобіювання інтересів Львова та Львівщини загалом?

– Переконаний, що представництво львів’ян у парламенті буде ефективним. Упевнений, що депутати від Львівщини, зокрема мажоритарники, більше дбатимуть про рідний край, аніж львівські парламентарі всіх попередніх каденцій.

Якщо завдання найвищого законодавчого органу – законодавчі ініціативи та захист прав, то завдання місцевого самоврядування – бути якнайближче до людей. Мені це набагато легше, бо донедавна був депутатом Львівської міськради і добре знаю проблеми Львова. Зокрема ініціативу “Свободи” щодо боротьби з пияцтвом, яку ми висували у цій каденції міськради, продовжив у законопроекті – зареєстрував у парламенті проект закону про внесення змін до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями, пивом та тютюновими виробами). Законопроект передбачає обмеження кількості видачі ліцензій на роздрібний продаж спиртного і тютюну залежно від кількості населення та значне розширення повноважень органів місцевого самоврядування стосовно регулювання та контролю роздрібного продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів…

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2011 році Україна ввійшла до п’ятірки країн з найвищим рівнем вживання алкоголю на душу населення. Така ситуація, окрім незадовільного стану національної системи охорони здоров’я, призводить до вкрай негативних демографічних наслідків, зокрема високого рівня захворюваності та смертності, пов’язаних із вживанням спиртного.

Отож, пропонується надати міським, сільським та селищним радам повноваження визначати кількість ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюном за квотою – одна ліцензія на 10 тисяч жителів та ухвалювати рішення про продаж таких ліцензій на аукціоні, а виконавчим органам цих рад – видавати відповідні ліцензії суб’єктам підприємництва. Органам місцевого самоврядування також пропонується надати право запровадження додаткових обмежень місць та часу продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів…

Коли ти йдеш із програмою в місцеві органи влади, то так само продовжуєш це завдання у найвищому законодавчому органі. Це і є механізм відчуття того, що ти продовжуєш послідовну роботу. Це в стратегічному напрямку. А ось у тактичному можемо говорити, що Львів – осердя протидії жандармському режиму. Завдання Львова – показати свою “стрижневість” і незламність в експансії як політичній, так і економічній.

Щодо економічної експансії режиму Януковича: кошти, які виділяють Західній Україні, зокрема Львову, мізерні! Якщо у держбюджеті-2013 порівняти субвенції на соціально-економічний розвиток регіонів, то зі ста відсотків на Донецьку область передбачені 30, Луганську – 16. Натомість Львову дістався, як я вже казав, мізер! Бачимо лобіювання Донеччини і тотальне ігнорування Львова! Власне тепер парламентарі – вихідці з Львівщини – мали б активно долучитися до внесення змін у держбюджет-2013.

– Що повинні робити народні депутати?

– Передусім усе таємне робити публічним. Маємо приклад Львівського ювелірного заводу. Це одне із чотирьох державних підприємств, яке залишилося в цій галузі! Трудовий колектив (а на заводі працює майже 400 висококваліфікованих працівників) звернувся до мене з проблемою: клеймо заводу передали в пробірну палату. Тож є посередник, а це, ясна річ, збільшує вартість продукції та час її реалізації. Ми звернулися до Кабміну – вимагатимемо від урядовців пояснення ситуації: чому в державного підприємства, яке, згідно із законом, має право самостійно клеймувати свою продукцію, забрали клеймо?! Ця проблема стала публічною.

– Які найбільш нагальні проблеми має Львів?

– На мою думку, найбільш болюча проблема – це усунення Львова як міста від виробництва як такого. Я б навіть сказав, що ця проблема не так загальноукраїнська, як місцева. Місту конче потрібні нові робочі місця. На жаль, його керівники “затягли” Львів у виключно туристичний бізнес. І це зле! Скажімо, Мілан не менш туристично привабливий, аніж Львів. Поза тим, основним стратегічним напрямком розвитку цього італійського міста є харчова переробка…

Колись Львів був потужним промисловим центром. Місто-мільйонник не може виживати на туризмі. Певен: місто Лева з таким кадровим потенціалом і ресурсом заганяти у виключно туристичну галузь помилково. Туристична галузь не спроможна утримувати місто. Виробництва немає, промисловості немає…

Так, туристи будуть приїжджати… Основний прибуток місцевого самоврядування – робочі місця, себто надходження до міської скарбниці від податків на доходи фізичних осіб. Що більше робочих місць, то багатше місцеве самоврядування. У Львові не всі можуть бути покоївками, барменами, офіціантами чи кухарями!

– …і що ж у такій ситуації робити?

– Максимально сприяти виробництву, залучати інвестора. Інвестор не хоче вкладати у Львів… Це проблема, знову ж таки, не лише загальноукраїнська, але й місцева… Завдяки діям депутатського корпусу міськради ізоляторна компанія збільшила кількість робочих місць на понад сто. Мовиться і про збільшення площ ринку “Шувар”, який кілька років поспіль не міг розширити їх, а відтак і своїх можливостей…

– Ви говорите про дії депутатів міськради. А що мали б робити депутати ВРУ?

– Тут і є спільна дія, аби максимально залучити депутатів-львів’ян у проблемні ділянки, зокрема у вирішення проблеми з Грибовицьким сміттєзвалищем… Тішуся, що львів’яни представлені у кожному комітеті ВРУ, зокрема й бюджетному. Спільно з Юрієм Михальчишиним ми є авторами законопроекту змін до держбюджету-2013. Так, нині в Україні 12 049 місцевих бюджетів. Торік Держказначейство заблокувало майже 4 мільярди гривень місцевим бюджетам. Нині місцеве самоврядування є умовно “касою” для видачі зарплати. З ініціативи моєї і Юрія Михальчишина запропонували іншу модель бюджетних відносин.

– Себто, аби більше грошей залишалось у містах? Про це вже роками говорять міські голови!

– Саме так. Для того, аби залишити фінансову самостійність місцевому самоврядуванню, ми запропонували, щоб рахунок для неделегованих повноважень (умовно – фонд розвитку) був відкритий не в казначействі, а, скажімо, в державному банку. Нині в Україні є три державні банки.

До слова, за казначейською формою відносин Україна почала працювати з 1995 року. За приклад взяли Казахстан. Аналогічно нині працює й Росія. Ми ж зараз пропонуємо змішану форму. Тобто ті повноваження, які делегує держава галузі освіти, охороні здоров’я та соціальній сфері, – через казначейство. А ось там, де місто саме господарює, мало б самостійно відкрити рахунок у державному банку. Тоді воно буде незалежне від державної скарбниці. Водночас це самостійна відповідальність.

Я, звісно, свідомий того, що цей законопроект є важкий для проходження у ВРУ, бо держава не віддаватиме своїх повноважень.

Кажу про змішану систему фінансової самостійності. Вона є у Європі: Італії, Бельгії… Україні, звичайно, потрібна адміністративна реформа. Без фінансової самостійності годі очікувати й господарської самостійності міст. Нині ж місцеві громади скеровують кошти у державну скарбницю, а вже там, “нагорі”, Кабінет Міністрів на власний розсуд починає роздавати дотації. Тоді керівники областей і міст із простягнутою рукою йдуть до уряду.

– Ви щойно сказали, що керівництво міста “затягло” Львів у виключно туристичний бізнес. То Львів для львів’ян чи для туристів?!

– Слушно сказано! Фактично вже другу каденцію Львів для туристів, а не для львів’ян. І це проблема. Тільки й чуємо що про туризм і центральну частину міста. Тим часом про інші райони, як на мене, просто забули… Певен: напрямок розвитку Львова зупинився 6-7 років тому…

– Прошу сказати, чи створені комфортні умови для провадження бізнесу у Львові?

– Ні. У людей бізнесу немає довіри до виконавчої влади. Підприємці нарікають на її непослідовність. Про жодні комфортні умови не може йтися. Їх немає!

– А чи не станеться так, що до міста Лева прийде донецький бізнес, а наш, місцевий, не розвиватиметься?

– Тут є момент – якого інвестора ми хочемо, яку культуру взаємин він принесе. Якщо ви зауважили, у Львові сьогодні немає донецького бізнесу в тому обсязі, в якому він є по всій Україні.

– Це добре чи зле?

– Добре. Бо депутатський корпус Львівської міської ради не допустив цього. Бажання були, ще й які! Були неймовірні бажання забрати те чи те. Ми відстояли... Ми хочемо хорошого європейського інвестора, який принесе культуру взаємин.

ДО ТЕМИ

Зі слів політика, опозиційними фракціями підготовлена низка системних законопроектів, і “ми намагатимемося провести їх у Верховній Раді України”. Йдеться про законопроекти про заборону приватних монополій, олігополій, про повернення коштів з офшорних зон; кілька проектів законів, які значно спростять життя малому й середньому бізнесу тощо. Окрім того, політик зазначив, що опозиція добиватиметься перегляду кількох вже ухвалених законів. “Є ще низка законів і постанов – починаючи від скасування голосування за державний бюджет, ухвалення яких було з порушенням законодавства”, – каже він. (За матеріалами сайту ВО “Свобода”.)

ДОВІДКА

Руслан Кошулинський народився у Львові 9 вересня 1969 р. З листопада 2010-го і до обрання народним депутатом був керівником фракції ВО “Свобода” у Львівській міськраді. 13 грудня 2012-го заступника голови Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, члена фракції ВО “Свобода” Руслана Кошулинського обрали заступником голови Верховної Ради України. За це рішення проголосували 305 народних депутатів. Його кандидатура здобула найбільшу підтримку в парламенті з усіх кандидатів на керівні посади ВРУ. Освіта – вища. Одружений, виховує трьох дітей – двох доньок і сина.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти