Аби пройти реабілітацію в угорській лікарні та ходити самостійно, 23-річній львів’янці Оксані Мартинюк  потрібно 8 500 євро на місяць

Жодна людина у цьому світі не застрахована від нещасних випадків. Іноді звичайні дитячі пустощі можуть призвести до страшних травм на все життя. 

Весела, жвава, компанійська, Оксана Мартинюк у 16 років через необережність впала та отримала важку травму хребта – компресійний перелом грудного відділу із забоєм-здавленням спинного мозку важкого ступеня.

Страшний діагноз пролунав для дівчини як вирок, адже уявити себе прикутою до інвалідного візка в такому юному віці вона просто не могла.

Страшні наслідки

“Ми намагалися зробити все, що було в наших силах, – пережили багато операцій, проходили реабілітаційне лікування, та, на жаль, результати невтішні. І вже шість років доньці доводиться пересуватися в інвалідному візку”, – розповідає мама дівчини Надія Мартинюк. 

В Оксани травма у вигляді нижньої плегії (паралічу), порушення функцій тазових органів за центральним типом, деформувальний артрит правого кульшового суглоба, цистит і багато іншого…

Проте ні мама, ні донька не хотіли опускати руки. 

Захоплення Оксани

“На інвалідний візок я пересіла, коли була десятикласницею. Вчителі переконали все ж закінчити навчання та отримати диплом про середню освіту. Викладачі приходили додому, і ми разом проходили навчальну програму одинадцятого класу”, – розповідає Оксана Мартинюк. 

Вищу освіту дівчині здобути не вдалося. Проте вона вірить, що у майбутньому таки зможе навчатися у виші та отримати омріяну професію юриста.

Натомість дівчина самостійно опанувала курси комп’ютерного дизайну та верстки. “Мені дуже подобається працювати у програмах для редагування зображень та фотографій. Вчилася робити різноманітні вітальні листівки та листівки для друзів. Хотілося б працювати і в цій сфері, проте наразі не можу знайти роботу”, – ділиться Оксана. Окрім цього, вона захоплюється орігамі, вчиться вишивати.

Коли дівчина отримала повну середню освіту, вона з мамою переселилася з Одеси до Львова і вже тут проходила обов’язкові реабілітації. 

Реабілітація в Угорщині

“Ще наприкінці минулого року нам порадили звернутися до Угорського національного інституту медичної реабілітації, де допомагають перемогти такі травми. Звичайно, ми вирішили спробувати та передали усі необхідні документи. Через місяць прийшла відповідь – доньку запрошують на повне обстеження з подальшим лікуванням та реабілітацією. Саме там подарували надію на те, що Оксанка знову зможе ходити”, – розповідає мама Надія Мартинюк.

Та для лікування потрібні немалі кошти. Лише за один місяць реабілітації потрібно заплатити 8 500 євро. Таких коштів у сім’ї немає. Надія Мартинюк не може на довгий час відлучатися з дому та повноцінно працювати. “Я дуже хочу, щоб мрія моєї доньки знову ходити здійснилася. Проте без сторонньої допомоги ми не справимося, адже лікування триває не один місяць. Вірю, що у нашому місті ще є не байдужі до чужої біди люди”, – наголошує мама Оксани.

Ще один шанс

Окрім Угорського національного інституту медичної реабілітації, українські лікарі порадили Надії Мартинюк звернутися до ізраїльської лікарні “Меір”, де функціонує інститут спинальної хірургії.

“Як і кожна мама, я хочу бачити свою дитину здоровою та щасливою. Тому й використовую всі можливі шанси. Неодноразово чула схвальні відгуки про лікарню “Меір” в Ізраїлі, тому й звернулася туди по допомогу, надіслала всі необхідні документи. Саме у цій лікарні Оксані можуть зробити операцію, яка допоможе піднятися на ноги. Поки що чекаємо відповіді”, – розповідає мама дівчини.

Наразі сім’я збирає гроші на реабілітацію в Угорщині. Щойно з’явиться можливість поїхати на лікування в Ізраїль, де дають більші шанси стати на ноги, збиратимуть кошти на іншу лікарню.

“Вірю в те, що зможу знову ходити, адже часто відчуваю імпульси в ногах. Іноді здається, що по них бігають мурашки. Виникає й спастика ніг”, – каже  Оксана. 

Зараз дівчині 23 роки. Як і всі її ровесниці, вона мріє жити повноцінним життям – ходити з друзями в кіно, закохуватися, створити сім’ю. Проте нині Оксані Мартинюк важко самостійно виїхати на вулицю. Через це в неї мало друзів.

Вона вірить у краще своє майбутнє. Тому й звертається з великим проханням про допомогу до всіх небайдужих людей. Для сім’ї важлива кожна гривня, перерахована на рахунок, кожне добре слово та підтримка оточуючих. То ж не будемо байдужими до чужого горя 

ДО ТЕМИ

Свої пожертви можна переказати на рахунок:

ПРИВАТБАНК

МФО  305299

ЄДРПОУ 14360570

№ рах. 29244825509100

Наз. пл. – 

4627 0812 0502 6672

АТ “ДЕЛЬТА БАНК”

МФО  380236

ЄДРПОУ  34047020

№ рах. 26201700175272

Наз. пл. – 

4585 8000 0178 6175

Контактний телефон 

матері, 

Мартинюк 

Надії Василівни 

(096) 500 55 32.