Чи не в кожного з нас у житті з’являється людина, якій можемо відкритися, яку слухаємо та заради якої готові змінюватися на краще. Ними можуть бути батьки, перша вчителька, тренер чи просто старший друг. Та чи не найбільше такого наставника потребують діти, що перебувають у інтернатах. 

“Побутує стереотип: найкращими для усиновлення та опіки є діти до 10-11 років. Проте підлітки також потребують людини, яка буде їм другом і наставником, яка, не чекаючи подяки та віддачі, ділитиметься своїм часом, талантами і можливостями”, – розповідає представник Комісії УГКЦ у справах родини Марія Саквук. 

Волонтерський проект “Одна надія” шукає та організовує навчання для всіх, хто хоче стати наставником для сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Починають реалізовувати його із львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2. 

“Яким би чудовим не був цей заклад, ми розуміємо, що для подальшого розвитку, навчання та спілкування дитина повинна отримувати сторонню допомогу. Одним із можливих варіантів є пошук того, хто буде наставником  на необмежений час. Ми вважаємо, що ця людина стане тою особою, до якої вихованець зможе звернутися і після закінчення інтернатного закладу. Сподіваємося знайти тих жителів Львова, а можливо, й області, які зможуть допомагати таким чином”, – каже начальник відділу у справах дітей Львівської міськради Ростислав Тимків.

Основною метою наставництва є підготовка дитини-сироти до самостійного життя шляхом розвитку її потенціалу, впевненості у власних силах, визначення життєвих цілей, формування людських взаємин, культурних, моральних і духовних цінностей. Наставник – це турботлива доросла людина, що на волонтерських засадах стає для дитини значущою і емоційно близькою, хоче і може присвячувати їй свій час, ділитися знаннями та досвідом.

Проект “Одна надія” вже п’ятий рік поспіль успішно діє у Києві. Зараз в столиці працює близько сотні пар дітей і наставників. Крім того, проект починають впроваджувати у Запоріжжі, Херсоні, Миколаєві, Одесі, Мукачевому, Чернівцях і Криму.

“Під час своєї практики ми побачили надзвичайно багато позитивних змін у житті дітей. Наприклад, успішність змінювалася на краще, навіть якщо наставник не займався безпосередньо навчанням. Адже коли люди приходять зі словами: “Я в тебе вірю”, “В тебе усе вийде”, багато що в житті дітей справді змінюється на краще. Не йдеться про подарунки чи матеріальне забезпечення. Для підлітка головне, щоб хтось повірив у його сили та підтримав у скрутну хвилину”, – вважає координатор регіонального розвитку проекту наставництва “Одна надія” Надія Кондратюк.

У нашому місті до організації проекту наставництва долучився Центр опіки сиріт Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви та Комісія УГКЦ у справах родини.

“Схожим проектом, який ось уже кілька років втілюємо в життя, є пошук хресних батьків для сиріт. Це теж велика відповідальність, оскільки хресні батьки уповноважені давати поради та допомагати дітям. Особисто я був приємно вражений, коли ознайомився з проектом “Наставництво” і побачив багато спільного. Оскільки ми організація церковна, то акцентуємо увагу на духовному проводі дітей. І це добра нагода поєднати наші зусилля у фізичному, естетичному, моральному та духовному вихованні”, – каже голова центру опіки сиріт Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви отець Роман Прокопець.

Як стати наставником

Аби стати волонтером проекту, потрібно підготувати довідки про стан здоров’я, несудимість та місце роботи. Щоби знайти найкращих кандидатів на роль наставників, Комісія УГКЦ у справах родини спільно з представниками київського проекту “Одна надія” проводить спеціальні навчання для майбутніх наставників: тренінги, семінари, лекції та співбесіди. Кандидатів запрошують на інформаційні зустрічі, вони заповнюють необхідні анкети. За результатами складають висновок соціально-психологічної готовності волонтерів. 

“Наставник повинен відповідально ставитися до своєї ролі, адже це не разова акція, а тривалий процес. Варто пам’ятати, що з дитиною потрібно спілкуватися регулярно, спостерігати за її уподобаннями”, – наголошує Марія Саквук. 

Усі, хто хоче стати наставником, можуть звернутися до Комісії УГКЦ у справах родини за телефоном 261-04-11. 

Завдання  наставника :

– приходити до вихованця хоча б раз на тиждень впродовж як мінімум одного року, щоб сформувати стабільні, довготривалі, емоційно значущі стосунки в житті дитини-сироти;

– підтримувати і розвивати позитивні цінності, допомогти дитині навчитися озвучувати свої потреби та почуття; 

– підвищувати самооцінку свого вихованця; 

– допомагати дітям навчатися в школі (робити домашні завдання) та вдосконалювати академічні знання;

– допомагати дітям розвивати комунікативні здібності, навчити налагоджувати стосунки з різними людьми; 

– сприяти формуванню в дітей побутових навичок, зокрема догляду себе (гігієна, зовнішній вигляд, одяг тощо) та навичок сімейного життя (стосунків між чоловіком та дружиною, планування бюджету, ведення хатнього господарства); 

– передаючи власний довід і знання, допомогти дітям правильно будувати життєві плани і почати щось робити для їх здійснення; 

– допомогти підліткам познайомитися з професіоналами різних виробничих сфер, знайти можливості для влаштування на роботу та проходження необхідного навчання; 

– навчати підлітків процесу пошуку роботи, формувати навички відповідального ставлення до роботи, стабільної життєвої позиції тощо.