Через завищені тарифи на опалення українці щороку переплачують сотні мільйонів гривень

Через кілька днів до України приїде місія Міжнародного валютного фонду. Очевидно, одним із основних питань, що порушать під час візиту, стане доцільність підвищення тарифів на комунальні послуги. Це чи не єдиний крок, до якого уряд ще не вдався, аби отримати гроші від МВФ. Хоч прем’єр-міністр запевняє, що отримання кредиту не є критично важливим для країни, кілька днів тому він повідомив, що уряд готовий підвищити тарифи для деяких категорій споживачів. “Ми сказали, що готові для тієї категорії населення, представники якої мають європейську зарплату і доходи, встановити тарифи, що відповідають собівартості цих товарів”, – заявив Азаров.

Щоправда, підрахунки експертів показують: насправді собівартість, до якої постійно підтягують тарифи, є завищеною. Власне, саме через це українці переплачують по кільканадцять мільйонів гривень. Як наголошують у Громадському комітеті захисту прав громадян, тарифи на опалення розраховують виходячи з середніх температур сторічної давнини. А тоді зими були значно холоднішими. “Тому питомі нормативи споживання тепла, які комунальники закладають у розрахунки тарифу, не відповідають сучасним нормативам та стандартам енергозбереження”, – цитує слова голови громадянського комітету Миколи Козарєва “Українська правда”. 

Експерт розповідає, що формування тарифів у кожному місті відбувається за однаковою схемою: “комунальники використовують застарілі нормативи витрат тепла на опалення будинків, розраховані на такі холодні зими, які, за метеоспостереженнями, були у 1881–1960 роках”. Унаслідок цього лише за опалювальний сезон 2010–2011 років у столиці переплатили понад мільярд гривень. В областях ситуація така ж, і йдеться теж про солідні суми: мешканці Рівного переплатили понад 

26 млн, Тернополя – майже 30 мільйонів, Хмельницького – понад 33 млн, Луганська й Миколаєва – понад 

80 мільйонів, Одеси – близько 400, Харкова – понад 500… Переплата може становити від двох до тридцяти гривень за один квадратний метр приміщення.

Проте уряд, переглядаючи тарифи, лише збільшує їх, підводячи до економічно обґрунтованого розміру. Ще на початку минулого року Президент вимагав зрівняти тарифи із їх собівартістю в усіх областях країни. Чому від цього відмовилися – невідомо. Сьогодні ж Кабінет Міністрів вирішив йти іншим шляхом. Тепло та воду не постачатимуть тим споживачам, які не встановлять лічильників.

У парламенті вже зареєстровано урядовий законопроект “Про вдосконалення відносин у сфері житлово-комунальних послуг і обов’язковий перехід від категорій споживачів на комерційний облік теплової енергії та води”. Згідно з цим документом, українців зобов’яжуть встановлювати у будинках лічильники тепла й води (на холодну та гарячу воду). Уряд пропонує, аби централізоване водопостачання та постачання тепла “здійснювалися за умови обов’язкового комерційного обліку”. Бюджетні установи мають встановити лічильники води до першого жовтня наступного року, а населення – до першого жовтня 2017-го року. Забезпечити себе тепловими лічильниками установи мають встигнути до першого січня 2014-го року, а населення – до початку 2018-го. У пояснювальній записці до проекту урядовці пишуть, що обов’язкове встановлення лічильників тепла та води “забезпечить раціональне споживання цих ресурсів, зменшить негативний вплив на економіку України від значного зростання цін на імпортований природний газ, підвищить рівень енергетичної  безпеки держави”.

Станом на початок минулого року, за даними уряду, у багатоквартирних будинках всього 44% споживачів мали лічильники холодного водопостачання, 16% – гарячого водопостачання, а 38% – лічильники тепла.

Раніше експерти оприлюднювали підрахунки щодо того, через скільки окупиться встановлення лічильників. Чекати доведеться два-три десятки років. Один лічильник тепла в середньому коштує півтори тисячі гривень, води – близько ста гривень, а ще слід враховувати витрати на їх встановлення.