Так, це дійсно не найприємніший період світової історії: все навколо змінюється надто швидко, щоб встигати зробити правильні висновки, запланувати власні дії та спрогнозувати їх наслідки.

З іншого боку, у світі ніколи не було нічого постійного. І недалекий досвід радянської влади це лише підтверджує. Вона дійсно тривалий час гарантувала своїм громадянам збереження вкладених коштів, але у 1991 році повністю збанкрутувала. У ті дні люди, що все життя працювали і несли зароблене до Ощадбанку, опинилися без копійки в кишені.

Щось схоже, тільки, дякувати Богу, у менших розмірах, відбулося в нашій країні у 2008 році, коли ледь не за одну ніч гривня знецінилася майже вдвічі. До речі, за ті дії так ніхто й не покараний. Хоча всім зрозуміло, це не могло відбуватися без відома тодішньої влади і керівництва Нацбанку України.

Утім ніхто з нас не може змінити минуле. Ми лише маємо зробити необхідні висновки. Можна як завгодно ставитися до діючої влади, критикувати її, що багато хто і робить. Але навіть найзапекліші вороги не ставлять під сумнів очевидний факт: за неї жодного разу ще не було різких стрибків курсу гривні до долара або інших світових валют. І це справді реальне досягнення професійної роботи Національного банку.

А хіба мало було істеричних заяв і негативних прогнозів, коли президент України Віктор Янукович оголосив про свою соціальну ініціативу щодо компенсації заборгованих державою заощаджень вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР? Хіба не лякали громадян тим, що ці багатомільярдні виплати нібито спровокують інфляцію, підірвуть цінову стабільність? І де зараз автори всіх цих прогнозів, частина яких свого часу попрацювала у владі, але нічого не зробила для людей?

Гідне виконання таких надскладних завдань свідчить про достатній фаховий рівень наших державних фінансистів.

Українська економіка є, як відомо, частиною світової, і її не можуть не зачіпати всі катаклізми, що впливають на глобальну фінансову систему. Але якість державного керівництва полягає не в тому, щоб констатувати кризи, а в тому, щоб ефективно боротися з ними. Уникнути цих криз, мабуть, неможливо. Але мінімізувати їх вплив на вітчизняну економіку та валютну систему, протиставити їм власні запобіжні механізми, включно із наданням громадянам методів збереження заощаджень, гарантувати їм ці можливості є обов’язком держави.

Саме тому тепер кожного разу, коли виникає загроза курсу гривні щодо долара чи євро, Національний банк оперативно виходить на ринок з відповідними інтервенціями валюти і гасить попит. При цьому слід розуміти, що “плаваючий” курс гривні, як його інколи називають, це – нормально. Усі коливання долара чи євро передбачити неможливо. Але те, що Національний банк України може зробити, він робить: усі ці процеси не б’ють по кишені пересічного громадянина.

Крім того, НБУ розробив декілька адресних механізмів збереження людьми власних заощаджень. І кожен з нас може вибрати той, який йому найбільше підходить у конкретних обставинах.

По-перше, це річний гривневий депозит, ставки за яким у більшості вітчизняних банків утричі більші, ніж у доларах чи євро.

По-друге, випуск паперів державних валютних казначейських зобов’язань України, виплати за якими гарантовані всією економікою держави і не можуть бути скасовані за будь-яких обставин.

По-третє, індексований депозит, “прив’язаний” до курсу долара, ризики щодо зміни якого застраховані Міністерством фінансів України.

По-четверте, інвестиційні монети, що дозволяють зберігати кошти у дорогоцінних металах, золоті та сріблі.

Про все це ми розповімо в наших наступних публікаціях. Отож, вибирайте та дійте.