Українці найбільше бояться державних структур і дискримінації

Українська держава виконує функцію, діаметрально протилежну до тієї, яку мала б виконувати. Замість захисту своїх громадян і забезпечення їхніх прав та свобод, державні органи нинішньої України банально залякують суспільство. Ситуація, яка більше нагадує типовий тоталітарний режим, а не країну ХХІ століття, є реальністю сучасної України. 

Українці бояться власної держави, особливо силових структур, не довіряють їй, і держава про це знає. Але ситуація не змінюється, а якщо й змінюється, то не на краще. Про це свідчать результати опитування у межах кампанії “Права людини в Україні”, яке провели українські неурядові громадські організації та експерти Програми розвитку ООН. 

Найбільш небезпечними і найпоширенішими порушеннями прав людини українці вважають корупцію у правоохоронній та судовій системах, дискримінацію за статевою і соціальною ознакою та катування в міліції. 

Опитування відбулося у вересні цього року одночасно в шести містах нашої держави напередодні слухань ООН стосовно проблем у правозахисному секторі України. За результатами слухань у жовтні цього року, понад 50 країн світу надали свої рекомендації українській владі.

Загалом відповіді українців не стали несподіванкою, адже протистояння суспільства й владних органів давно є буденністю для України. Зокрема, серед основних тем, на які звернула увагу міжнародна спільнота і які відобразилися у відповідях українців, – “питання, пов’язані з судоустроєм, з правом на справедливий суд, з антидискримінаційним законодавством в Україні. Також людей хвилюють права дитини, гендерна рівність, питання торгівлі людьми, права мігрантів та біженців, права людей-інвалідів, свобода преси”, – зазначила менеджер сектору демократичного врядування Програми розвитку ООН Юлія Щербиніна.

ДО ТЕМИ

Нагадаємо, Україна звітувала перед ООН про ситуацію з правами людини у женевській штаб-квартирі Організації 24 жовтня 2012 року. На жаль, українська сторона так і не визнала систематичне та, подекуди, цілеспрямоване порушення прав людини, звітуючи здебільшого про реформи, нібито проведені в країні для запобігання погіршення ситуації. Теперішні дані ООН – далеко не перші свідчення критичної ситуації із правами людини в Україні.