Поволі, але планово, українське суспільство продовжує засмоктувати трясовина загальнонаціональної депресії. Крокує назад наша країна майже в усіх важливих сферах життя – суспільній, політичній, економічній. На жаль винятком також не є українська публічна сфера, яка замість того, щоб бути суспільним протектором все більше перетворюється на абсорбата та помножувача негативних тенденцій в країні. 

Чергова негативна оцінка публічної сфери країни стосується самого його осердя – засобів масової інформації. Так, днями Міжнародний інститут преси (МІП) оприлюднив “Європейський список особливої уваги”, до якого включено Білорусь, Угорщину, Туреччину й Україну. До списку Міжнародний інститут включає ті країни, які демонструють небезпечні приклади відступу від свободи ЗМІ у Європі. Сам список поєднує звіти згаданого iнституту та – Медіа-організації Південно-Східної Європи (SEEMO), яка опікується питаннями свободи преси у цьому регіоні.

Зокрема у звіті, за повідомленням “Телекритики”, йдеться про те, що спостерігачі на виборах в Україні засудили порушення свободи слова. Також критика на адресу нашої країни пов’язана із намірами ухвалити закон про наклеп. Ще однією проблемою аналітики називають безкарність випадків грубого порушення свободи слова та прав журналістів. Зокрема говориться про те, що деякі журналісти заявили про напади напередодні парламентських виборів, а справи не тільки не були належно розглянуті, а й відбувалося планове замовчування інформації.

Серед подій, які сприяли негативній оцінці, є також той факт, що у грудні минулого року було знято всі звинувачення із Президента Леоніда Кучми, які до того були висунуті проти нього у зв’язку з убивством журналіста Георгія Ґонґадзе.

“Дані МІП і SEEMO свідчать про те, що свобода ЗМІ в цих конкретних країнах знаходиться під серйозною загрозою. Цей cписок – до якого інші країни будуть додаватися – це не академічне дослідження, а спроба пролити світло на  режими, які існують у цих країнах; спроба привернути увагу засобів масової інформації, щоб послати повідомлення, що МІП та SEEMO продовжують своє існування, присутність та активну діяльність у Європі”, – прокоментувала результати моніторингу виконавчий директор МІП Елісон Бетел Макензі.

Окрім цього, автори звіту також зазначили, що після Помаранчевої революції 2004 року стан свободи слова в Україні суттєво покращився, під час президентства Віктора Януковича свобода ЗМІ різко почала обмежуватися. Своєю чергою фінансова криза 2008 року штовхнула чимало ЗМІ в руки олігархів. Крім того, як йдеться в звіті, самоцензура серед журналістів і власників медіа стала нормою.

КОМЕНТАР

Отар Довженко, медіаексперт:

– Мені здається, що за президентства Януковича ЗМІ остаточно втратили мотивацію до розвитку та вдосконалення за цивілізованими зразками. Усі, хто намагався, розорились, були продані за безцінь або не витримали пресингу й мусили прийняти нездорові правила гри нашого ринку. Політичний тиск – лише одне з них. 

Важко конкурувати з шулерами в боротьбі за частку рекламного пирога, практично нереально ввійти в ті чиновницькі двері, куди без конверта вхід заборонено. І, нарешті, демотивує аудиторія, яка з дивовижною постійністю надає перевагу низькопробним і вторинним продуктам. І необхідність слухатись олігарха, боятися міністра чи вихваляти президента за цих умов стає ще однією причиною змиритися й плисти за течією.

Зараз бачу вихід лише у створенні “медіа 2.0” – іншої медіасистеми, яка існуватиме незалежно від корумпованого і олігархізованого медіаринку і задовольнятиме потреби суспільства.