Влада й досі не може обрати напрям інтеграції

Після довгого мовчання, й відразу по парламентських виборах, знову починається активне лобіювання можливості вступу України до Митного cоюзу. Наразі із найвищих чинів держави про це ніхто відкрито не заявляє, проте поголоски про вибір пріоритетів йдуть із доволі високих кіл. Останньою такою заявою були слова посла України в Росії Володимира Єльченка. Водночас ситуація виглядає доволі загрозливою на тлі фінансового ослаблення ЄС та ноток схвалення митного союзу на теренах колишнього СРСР європейськими аналітиками. 

Натяк на Схід

Якщо криза в ЄС триватиме, то Україна може приєднатися до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану. Про це заявив посол України у Росії Володимир Єльченко. Заява посадовця, хоч і була висловлена обережно та неоднозначно, все ж свідчить про зміну клімату у стосунках України зі східними партнерами, адже раніше українська влада, на чолі із президентом Януковичем, була набагато обачнішою у перспективах Митного cоюзу. Максимум, про що заявлялося досі, був формат 3+1, за яким офіційний Київ мав виступати своєрідним близьким партнером Союзу, повноцінно не вступаючи у всі його структури. 

На фоні офіційно задекла­рованого євроінтеграційного руху країни, обережність у ставленні до східних сусідів була природною. Адже європейські партнери неодноразово попереджали, що членство у Митному союзі й Зона вільної торгівлі із ЄС є абсолютно не сумісними. А отже, будь-які заяви про можливість вступу у Митний союз із Росією, ще більше віддаляли б Україну від і так майже недосяжної мети – угоди про Асоціацію з ЄС.

“Ми не говоримо Митному союзу ні “так”, ні “ні”. Перспективи є. Якщо ці тенденції (зі зростання взаємної торгівлі з країнами МС), які нині існують, плюс, ми бачимо кризові явища в ЄС, – будуть зберігатися, то відповідь буде скоріше “так”, ніж “ні”, – каже Єльченко. 

При цьому дипломат пояснив, що Україна виходять із того, що потрібно трохи часу, для того аби Митний союз запрацював. Трапитися це може, за його прогнозами, до 2015-го, коли об’єднання “повинне набути свого остаточного вигляду”.

Втім апелювання посла суто до торгових та економічних показників, розкриває доволі згубну для євроінтеграції стратегію руху країни. Адже станом на сьогодні активніші торгoвельні зв’язки офіційний Київ веде саме із країнами Митного cоюзу (42% від загальних обсягів торгівлі), аніж із ЄС (30%). 

Непевність заходу 

Сьогоднішня Європа ослаблена кризовою Грецією, Португалією, Італією та своїми внутрішніми протиріччями. В економічному плані Європа не є найсильнішою. Проте, саме Європа несе в собі перш за все цінності, в тому числі й цінності економічної свободи та цивілізованої торгівлі, яка могла б посприяти виведенню української економіки з тіні. Передусім це мала б брати до уваги українська сторонa, роблячи вибір між двома союзами. 

Але складність нинішньої Європи полягає у відсутності всередині об’єднання віри у логіку власних процесів та недостатнє розуміння загроз, які несе в собі модернізована соцекономіка сходу. Як результат – сама Європа часто є тим елементом, який допомагає не певним країнам віддалятися від неї. 

Наочним прикладом є один із останніх аналізів економічних об’єднань на теренах СНД, який опублікувала швейцарська газета “Neue Zurcher Zeitung”. На сторінках впливового видання йдеться про те, що західні фінансові інституції констатують успішність існування Митного союзу на пострадянському просторі, на основі оцінки Союзу Європейським банком реконструкції і розвитку. 

Так, позитивні тенденції відзначені ЄБРР у внутрішній торгівлі країн Митного союзу, яка неухильно нарощує свої об’єми у 2012-му. Стратегічний напрям цього об’єднання, як мовиться у статті швейцарського видання, зрозумілий – йдеться про заснування на його основні у 2012 р. Євразійського економічного союзу. 

Факт концентрації всієї економічної влади у руках Москви європейські аналітики визнають, проте ставлять присутність домінантного московського політичного фактора у розвитку союзу на друге місце після економіки. Попередженням, яке повинна взяти на замітку Україна, є зауваження про те, що у Митному cоюзі чітко простежується “економічна асиметрія”, коли Москва домінує над слабкішими. А слабкішими за Москву є усі…

Українській владі не варто забувати, що для того, щоб Митний cоюз хоча б частково наблизився за своїми характеристиками до ЗВТ із ЄС, Москві необхідно переламати імперські традиції у стилі найкращих зразків “розвинутого соціалізму”, коли регіони працювали на білокам’яну. Відмовляючись від вільної торгівлі з Європою нині, Україна ставить хрест на євроінтеграції як такій. Адже без вільної торгівлі не буде угоди про Асоціацію, яка багато в чому якраз і залежить від ринків. Одним економічним договором Україна може себе приректи на остаточне підпадання під вплив чи навіть безпосередній контроль Москви.