Минулими вихідними партія УДАР зняла 32 своїх кандидатів з виборів на користь кандидатів від Об’єднаної опозиції (ОО). У той же час ОО на своєму з’їзді зняла 26 своїх кандидатів на користь УДАРу. Але незабаром “ударівці” заявили, що ОО зняла не тих людей і не з тих округів. Очевидно, ОО вже взяла на себе зобов’язання перед кандидатами, яких УДАР вирішив прибрати з бюлетенів, але які так і не були видалені. Як заявив на 

“5 каналі” голова виборчого штабу УДАРу, ОО виконала свою частину договору лише на 30%.

Спроби УДАРу та ОО домовитися про єдиних представників у мажоритарних округах провалилися. Видається, “помаранчеві” сили просто не здатні виступати єдиним фронтом. У той же час справдилися прогнози експертів: стосунки Яценюка та Кличка з часом щораз більше нагадуватимуть стосунки Ющенка і Тимошенко.

Поняття “демократичність” у політичних науках має багато визначень, але наша опозиція, що іменує себе “демократичними силами”, напевно, орієнтується лише на одне визначення – демократи об’єднуються за дві години до кінця світу.

Звітування 

і критика

Як точно зауважив нардеп і політолог Олег Зарубінський, в Україні зараз є два стилі ведення передвиборчої кампанії – звітування і критика.

На відміну від опозиції, яка дня не може прожити без конфлікту, Партія регіонів веде передвиборчу кампанію, дуже схожу за стилем на те, як працює Кабмін. Все йде розмірено, спокійно: трохи підвищили пенсії, відремонтували дороги в кількох містах – от відсоток-два до рейтингу й додався. При цьому ПР просто звітує за зроблену при владі роботу – і все.

У той же час програми опозиційних сил побудовані на критиці дій влади. Якщо партія влади говорить про якісь свої проекти, то опозиція розраховує здобути симпатії громадян, обіцяючи скасувати певні рішення влади. Зрозуміло, що в нашому суспільстві чимало людей, яким з тієї або іншої причини нинішня влада не подобається. Втім, у всякому разі, кандидати “проти” є залежними від тих, кого критикують, а тому в кінцевому результаті їх програми не можуть залучити стійкої підтримки.

Крім того, “регіоналам”, на відміну від опозиції, нема потреби скликати повторний з’їзд перед виборами. Черговий з’їзд мав би сенс тільки задля коригування списків або зміни представників у округах. Але такої необхідності немає – ПР дуже уважно і вимогливо підійшла до питання формування своєї команди на самому початку.

Чого не скажеш про опозиційні сили, які постійно когось виганяють чи то за неблагонадійність, чи то за брак патріотизму, чи то за несплату членських внесків. До слова сказати, люди з опозиції і самі охоче втікають. Партія УДАР є хорошим прикладом політсили, сформованої з таких утікачів. Тут можна знайти і колишніх “бютівців”, і колишніх “нашоукраїнців”. Сюди прийшов один із головних захисників УПА Валентин Наливайченко, тут же і економічно провальний старожил української політики Віктор Пинзеник, і колишній прес-секретар Віктора Ющенка Ірина Геращенко, і колишній прес-секретар Юлії Тимошенко Віталій Чепінога. Одне слово, не партія, а клуб “колишніх”.

Порушення як останній шанс на перемогу

Чи не дивно, що за описаних вище обставин ПР всіляко демонструє впевненість і в своїй перемозі, і в благонадійності своїх кандидатів, і у відповідальності своїх людей на місцях? Тому народні депутати від ПР запропонували встановити на виборчих дільницях веб-камери та активно зазивають в Україну стежити за виборами міжнародних спостерігачів – їх прибуло вже 1500 осіб, а загалом очікують до 5000.

Опоненти ПР звинувачують владу у використанні адміністративного ресурсу на виборах, тоді як факти свідчать, що саме опозиція веде нечесну гру і є головним порушником виборчого законодавства. Плакати УДАРу, розміщені без вихідних даних, можуть здаватися дрібницею, але кожен такий плакат може бути надрукований і вивішений за гроші зацікавлених осіб з-за кордону. Податки з цих рекламних площ часто не сплачують. Отже, відсутність нікчемної, формальної дрібнички може приховувати дуже серйозні системні порушення не лише закону, а й інтересу всієї країни.

Та, окрім формальностей, є ще величезна кількість більш очевидних порушень – таких як підкуп виборців. На початку жовтня громадські спостерігачі зафіксували факт залучення малолітніх дітей до агітації за партію “Свобода” у місті Львові. Ці порушення є надзвичайно грубими як щодо закону про вибори народних депутатів, так і щодо прав дітей.

Відчайдушні маніпуляції на виборах, агітація не “за”, а “проти” і багаторічна неспроможність домовитися між собою навіть щодо технічних питань – все це підриває і без того слабкі позиції партій Кличка та Яценюка. Опозиція виглядає менш упевнено, ніж будь-коли раніше. І навіть якщо вона зможе виправдати свою назву, ставши справді об’єднаною за дві години до виборів, навряд чи у неї вистачить часу схилити виборців на свій бік.

 

ОСОБЛИВИЙ ПОГЛЯД