Малюки-аутисти становлять 1% від усього дитячого населення планети. А в Україні й досі не можуть своєчасно діагностувати цю хворобу

“Це погано вихована дитина”, “Скажіть, щоб був чемним”, “Заспокойте його”, – такі фрази часто чують батьки дітей-аутистів від педагогів, медиків та й інших людей. А мамам і татусям важко пояснити, що насправді ці діти не навмисне капостять чи пустують, вони просто інші, і їх треба не сварити, а допомогти адаптуватися у цьому суспільстві. 

“Річ у собі”

Все частіше у світі маленьким дітям ставлять діагноз аутизм. Як показують дослідження, у різних країнах кількість таких пацієнтів постійно зростає і зараз становить майже 1% від усього дитячого населення планети. На перший погляд, це звичайні діти, які можуть себе нечемно поводити, бути гіперактивними чи, навпаки, занадто спокійними. 

“Аутизм належить до групи загальних порушень розвитку. Тобто розвиток деяких сфер дитячої психіки відбувається відповідно до віку дитини, нерідко навіть із випередженням, а деяких – різко уповільнюється. До них належить насамперед сфера комунікації, особливо мовне спілкування, здатність адекватно сприймати дійсність, віддзеркалювати соціальні ситуації та реагувати на них. Адже дитина-аутист не завжди є розумово відсталою. Вона немов “річ у собі”, – говорить головний дитячий лікар Львова Богдан Остальський.

Шанс на нормальне життя

Клінічний досвід доводить: що раніше дитині поставлять діагноз, то більший шанс на нормальне подальше життя вона має. Як стверджує статистика, лише 10% дітей-аутистів потребують медикаментозного лікування, і це в тому випадку, якщо є супутні захворювання. На жаль, у нашій країні дуже часто терапія зводиться лише до вживання лікувальних засобів, хоча мала б містити весь спектр повноцінної адаптації таких осіб.

“Найчастіше аутистам потрібно створити спеціальні умови для розвитку та навчання, допомогти адаптуватися у сучасному світі. Якщо ці діти проходять своєчасну реабілітацію, то 80% із них уникають захворювання. Вони розвиваються майже як здорові, мають ті ж можливості в житті, що й інші”, – каже лікар. 

Дитина з аутизмом передусім потребує сприйняття її суспільством, розуміння її проблеми, підтримки, а не постійного осуду з боку інших. 

“Аутистам необхідна інтенсивна педагогічно-психологічна терапія та пристосовані до їхніх потреб і можливостей програми навчання і розвитку, відповідні умови. Без цього їм не вдасться отримати шанс на повноцінне життя, стати самостійними і рівноправними громадянами держави. А в нашій країні проблемою є те, що офіційно немає дорослих осіб із аутизмом. Складається враження, що після досягнення 18-річчя ці люди зникають”, – зазначила голова правління благодійного фонду взаємодопомоги та захисту осіб з аутизмом “Контакт” Галина Кирчів-Грицай.

Рання діагностика

Але, на жаль, в Україні ще не належним чином функціонує практика раннього виявлення аутизму. Батьки не завжди можуть звернути увагу на певні незначні відхилення у малюка. 

“Першими запідозрити аутизм у дитини мають лікарі-педіатри чи сімейні лікарі. Вони повинні детально розпитати маму або тата про поведінку маляти та заповнити спеціальну анкету “СНАТ”. Та й батьки попередньо можуть звернути увагу на певні відхилення у поведінці. Зокрема, такі малюки уникають погляду “очі в очі”, майже не усміхаються, вони дратівливі, байдужі до материнської ласки. Хоча варто пам’ятати, що діагностувати цю хворобу не так просто”, – говорить Богдан Остальський.

За його словами, щоб остаточно поставити діагноз аутизм, фаховий спеціаліст повинен три-чотири рази оглянути дитину, поспостерігати за її поведінкою.

“Рання діагностика розладів спектру аутизму є однаково важливою як для самої дитини, так і для її батьків. Вона дає шанс останнім сконцентрувати свої зусилля на пошуках якнайкращої терапії та реабілітації. А в дитини з’являється можливість нормально жити, адже аутизм належить до прихованих та не помітних на перший погляд хвороб. І цей розлад стосується способів спілкування з іншими людьми”, – каже Галина Кирчів-Грицай.

Куди звертатися

Сьогодні батьки, які зіткнулися із такою проблемою чи підозрюють у своєї дитини різноманітні порушення, повинні звертатися до спеціалістів. У Львові є дві громадські організації – БФ “Відкрите серце” та БФ “Контакт”, які надають допомогу сім’ям, де є особа з аутизмом. Причому під кураторством БФ “Відкрите серце” діє Центр денного перебування дітей з важкою формою аутизму, у якому можуть перебувати вісім осіб з аутизмом віком від 5 до 23 років (дві вікові категорії), а при БФ “Контакт” діє Центр діагностики та реабілітації осіб з аутизмом. Окрім цього, фахову допомогу надають лікарі із Львівського обласного дитячого психоневрологічного диспансеру.  

ДО ТЕМИ

Особливості дітей-аутистів

•Поведінка новонароджених та малюків на першому році життя

1. Дитина здається “іншою”, не такою, як решта малят.

2. Здається, що малюкові не потрібна матір, він не встановлює зоровий контакт.

3. Крик дитини інший, не має сигнального характеру.

4. Усмішка малюка запізніла чи відсутня, він мало цікавиться спільними іграми.

5. Дитина не лепече, у неї відсутня вербальна та невербальна комунікація.

6. Вона дратівлива, надмірно реагує на порушення стимулів, сну та їжі.

7. Малюк байдужий до тілесної близькості, розслаблений або негнучкий на руках.

8. У маляти неправильна реакція на зовнішні збудники.

•Особливості поведінки на другому та третьому році життя

1. Байдужість до соціальних контактів, до інших дітей, відсутність вміння керувати увагою.

2. Дитина веде дорослого за руку, щоб спілкуватися.

3. Мовні проблеми, плутання  займенників я-ти, відсутність компенсації через міміку, жести.

4. Мало зацікавленості іграшкою, різноманітності в ігрових діях.

5. Зростаюча рухова стереотипія, наприклад, ходіння на пальчиках.

•Симптоми на третьому та четвертому році життя

1. Труднощі в інтеграції у дитячу групу, часто відсутність відчуття дистанції, категоричність, спрямованість на себе.

2. Мовленнєвий розвиток хороший, проте мова педантична, з невизначеною інтонацією та малою зацікавленістю у комунікації.

3. Гра не дуже різноманітна, нав’язлива манера поведінки.  

ДО ТЕМИ

Цікавою особливістю аутизму є здатність людини концент­руватися на одній ідеї, темі, меті. В історії людства є чимало прикладів знаменитих людей, які страждали на аутизм. Серед них такі відомі постаті:

Ганс Крістіан Андерсен – данський письменник; 

Вольфґанґ Амадей Моцарт – австрійський композитор, представник віденської класичної школи; 

Нікола Тесла – великий сербський учений;

Альберт Ейнштейн – колега Тесли і не менш значуща в науці постать;

Вуді Аллен – блискучий актор і кінорежисер;

Боб Ділан – музикант, у поведінці якого спостерігалися риси аутизму;

Кортні Лав – вдова Курта Кобейна, лідера групи “Нірвана”; у три роки їй поставили діагноз – початкова стадія аутизму;

Ісаак Ньютон – учений; 

Джордж Орвелл, Герберт Уеллс – письменники; 

Мікеланджело, Пабло Пікассо, Вінсент ван Гог, Енді Воргол – художники. 

А найвідомішим аутистом сучасності є засновник корпорації “Майкрософт” –56-річний Білл Ґейтс.