В областях із вищими зарплатами встановлено нижчі тарифи на комунальні послуги

Тарифи на комунальні послуги в Україні не є економічно обґрунтованими і про це знає кожен, хто хоч трішки цікавився тематикою. Втім значно гірше те, що тарифи у сусідніх областях можуть у рази відрізнятися, а метод їх формування залишається незрозумілим.

Підприємства, які займаються наданням комунальних послуг, включають у ставку всі свої витрати. При цьому розмови про створення іншої, а головне – єдиної в країні методики формування тарифів йдуть уже дуже давно.

Минуло два роки відколи президент пообіцяв, що в усіх регіонах країни тарифи на комунальні послуги будуть однаковими. Віктор Федорович про це говорив ще на першій звітній прес-конференції у червні 2010-го. 

Через рік він став поміркованішим, тому, коли повернувся до теми, зазначив, що тарифи однаковими, може, й не стануть, але принцип їх утворення буде єдиним. “У нас однакові люди живуть у всіх регіонах. Як можна в одному регіоні мати тарифи удвічі вищі, ніж в сусідньому?” – обурювався Янукович і доручав уряду виправити проблему.

Кабмін прийняв постанову, у якій йшлося про єдиний підхід до формування тарифів на компослуги. У країні створили державний регулятор, який мав зайнятися тарифоутворенням. 

Але минув ще один рік, а Національна комісія з державного регулювання у сфері комунальних послуг розробила лише проекти рішень. Словосполучення “економічно обґрунтований” у нас уже супроводжується думкою-рефлексом: знову підвищуватимуть. Але зміна принципу розрахунку тарифу не обов’язково означатиме його підвищення. Примітно, що, за даними Мінрегіонбуду, у низці областей уже встановлено тарифи вищі за їх собівартість…

Якщо ж уряд таки змінить систему тарифоутворення, це може сприяти встановленню сякої-такої рівності – якщо ставку тарифу пов’яжуть із рівнем зарплати у регіоні. Бо, як свідчить дослідження громадської організації “Наше право”, сьогодні маємо чимало випадків, коли у областях із низькими заробітками тарифи інколи вищі, аніж у тих, де заробітки українців кращі.  

“У нас (на Львівщині – “Пошта”) середній заробіток по області – 2476 гривень, а тариф на теплопостачання становить 319 гривень за одну гігакалорію. А от на Закарпатті, де середній заробіток складає 2220 гривень, за одну гігакалорію громадяни сплачують 510 гривень. Тобто заробіток набагато нижчий, а тариф – вищий. І така ситуація не лише тут”, – пояснює юрист ГО “Інформаційно-правовий центр “Наше право”” Галина Кунька.

Зі слів юриста Богдана Зеленого, у країнах Західної Європи, а віднедавна ще й у Росії, діє так зване стимулююче тарифоутворення. При цьому ставки плати за комунальні послуги там встановлюють раз на 3-5 років. 

На його думку, при утворенні тарифів слід дивитися саме на рівень зарплати. “Мали б враховувати показник середньої заробітної плати, принаймні, по областях. Хоча такого зараз нема. Основна проблема у тому, що використовують застарілий підхід до формування тарифів –  “витрати плюс”: коли комунальні підприємства подають на затвердження комісії майбутні тарифи, вони вказують у ньому всі свої витрати. Це допускається чинним законодавством, хоч деякі види таких витрат абсолютно абсурдні. Основу тарифів повинні складати економічні витрати, але їх потрібно коригувати на рівень заробітних плат – скільки людина може оплатити у певному регіоні”, – розповідає Богдан Зелений.

Нижче у таблиці пропонуємо подивитися на те, якою є ситуація сьогодні. Подаємо інформацію про розміри тарифів на Львівщині та ще у шістьох областях. 

У трьох із них розмір середньої заробітної плати є найнижчим в Україні, у трьох – найвищим. Можемо їх порівняти із цифрами, що відображають собівартість тарифів. Теж доволі показові дані.