Страх Табачника
Міністр освіти намагається встановити монополію на історію
Міністр освіти намагається встановити монополію на історію
Скандал, що виник на загальнонаціональному рівні через видання у Львові посібника для п’ятого класу “Вступ до історії України” та посібника “Історія України 10-11 клас” набуває ще більшого резонансу. Книжки, які представляють голодомор як геноцид, а Українську повстанську армію – як борця за волю України не матимуть права бути прочитаними школярами.
З такою ідеєю виступив міністр освіти та науки України Дмитро Табачник, який навіть не пробуючи розібратися у ситуації видав чергову директиву – його відомство має володіти всеосяжною монополією на книги, які читатиме наступне покоління юних українців.
| КОМЕНТАР |
| Юрій Гудима, історик, директор музею історії Львівського національного університету імені Івана Франка: |
| Наявність грифа на книжках насправді нічого не означає. Існують арабські, візантійські, римські джерела, на яких немає грифа, то хіба ми повинні їх відкинути? Не можна забороняти історію, якщо люди її прагнуть знати. Зараз в українському суспільстві є попит на історичну пам'ять. Люди прагнуть дізнаватися справжню історію і в цьому прагненні будь-які заборони не матимуть ніякого результату. Не варто забувати, що МОНМС - це відомство, яке є на службі у народу, і якщо народ прагне користуватися різними джерелами і пізнавати історію, міністерство зобов'язане це забезпечити, а не протидіяти цьому! |
Історія про історію та її викладання знайшла своє продовження, коли у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України було видано наказ, згідно з яким не можна навчати дітей у школі, користуючись книжками, підручниками, монографіями, які не мають міністерського грифа. Усю відповідальність за дотриманням вимог МОНМС поклало на керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Якщо ж хтось із дирекції шкіл, гімназій, коледжів чи вищих навчальних закладів вирішить не підкоритися цій нормі – усі винні вчителі нестимуть персональну відповідальність. Це фактично забороняє викладачам та дослідникам торкатися таких тем як Друга світова війна та участь у ній УПА, а також геноциду проти українського народу 1932-1933 років. Адже відома давня заява Дмитра Табачника про те, що жодна “бредятіна” про голодомор чи УПА ніколи більше не отримає міністерського грифа.
Тотальна модифікована цензура нового покоління залишає українським дослідникам старий добрий вибір: мовчи або бреши. Очевидно, що ініціативи міністерства Табачника не здаються адекватними більшості тверезо мислячих людей. Офіційна реакція Львова не забарилася. Так, міський голова Андрій Садовий заявив, що посібники з історії, видані у Львові, не потребують погодження Міністерства освіти. Зокрема у заяві його прес-служби йдеться про те, що посібники з історії для 5 та 10-11 класів не потребують погодження міністерства, бо є не основним підручником, а “додатковим джерелом інформації”. Він офіційно додав, що всі вчителі історії і директори шкіл “активно їх використовують і будуть використовувати в своїй роботі”.
Зазначимо, що Дмитро Табачник фактично не залишив історикам іншого виходу із ситуації, аніж видавати посібники, після того, як в березні 2011 року було заявлено, що в нових підручниках з історії для 11-го класу “всюди буде відновлено термін “Велика вітчизняна війна”. Тоді ж стало відомо, що в одному з видань нових підручників зник розділ “Русифікація”.
