Мова є найважливішим засобом людського спілкування та інтелектуального   розвитку людини, визначальною ознакою держави і скарбницею, де зберігаються всі культурні  здобутки народу. Українцям пощастило мати мову, яку міжнародна спільнота визнає третьою за милозвучністю в світі. Тим паче її слід розвивати і шанобливо до неї ставитися.

Свою роботу продовжує група експертів, створена Президентом України Віктором Януковичем задля забезпечення розвит­ку української мови в усіх сферах суспільного життя та на всій території України. Попереднього разу подібну програму приймали ще в 2003 році, коли Віктор Янукович обіймав посаду прем’єр-міністра. Вона була розрахована на 2004 – 2010 роки, але “помаранчеві” її виконували на свій лад, тому нині знову виникає потреба в новій подібній програмі.

До числа запрошених у робочу групу з розробки концепції розвитку української мови входять відомі представники української науки та культури: директор Інституту української мови Павло Гриценко, голова Товариства зв’язків з українцями за межами України Іван Драч, художній керівник хору ім. Г. Верьовки Анатолій Авдієвський, директор Інституту літератури Микола Жулинський, директор Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії Петро Кононенко, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” Павло Мовчан, письменник і поет Борис Олійник, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус та багато інших знакових постатей нашого часу. Якщо є в цій країні люди, здатні заохотити ширше вживання української, то це вони.

Робоча група була поділена на дві підгрупи. Одна з них, під головуванням Леоніда Кравчука, працювала над удосконаленням мовного законодавства. Результатом роботи другої підгрупи, очолюваної ректором Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка Леонідом Губерським, стали проект першочергових заходів щодо захисту української мови як державної та державна цільова програма щодо стратегічного розвит­ку української мови.

Серед довготривалих заходів – розширення словникової бази, створення і видання нової енциклопедичної та лінгвістичної літератури, навчальних підручників українською мовою, у тому числі їх електронних варіантів, нові нестандартні рішення щодо фінансування мистецтва. 

“Таким чином інтелігенція допомагає політикам виправити ті помилки, які були допущені, і, на мій погляд, це вкрай необхідна та корисна допомога”, – наголосила віце-прем’єр-міністр і керівник робочої групи Раїса Богатирьова. Дійсно, далеко не кожен політик має сміливість визнати, що він не все знає, що він потребує мудрої поради від інтелектуальних авторитетів нації.

Робоча група вже передала свої пропозиції до Національної академії наук, де широке коло учених дасть напрацюванням оцінку. Незадовго після того будуть вирішені фінансові питання: скільки коштуватимуть програми розвитку української мови. Експерти і політологи зазначають, що зусиллями робочої групи можна уперше в історії незалежної України створити адекватну стратегію розвит­ку вітчизняної культури і мистецтва, освіти і гуманітарних наук.

Зі слів Раїси Богатирьової, в кінцевому результаті експерти запропонують такі норми мовного законодавства, які були б прийнятними для всіх громадян нашої держави без жодних утисків чиїхось прав та інтересів. Якщо план розвитку буде здійсненним і продуктивним, Партія регіонів у пов­ному складі підтримає його в парламенті.

А що ж наша опозиція? Щойно досвідчені уми сіли за серйозну роботу, як опозиціонери затихли, – їм нічого додати, їм нікого більше критикувати! Президент обіцяв, що проблему регіональних мов буде вирішено – її вирішено. Президент обіцяв, що державну мову не кинуть напризволяще – і цим питанням активно займаються. Понад те, після ухвалення “мовного” закону з’являються нові школи, де викладання ведеться українською.

Минуло вже два місяці відтоді, як Закон “Про основи державної мовної політики” набув чинності. Весь цей час, та й майже ціле літо, нас намагалися залякати, нібито після ухвалення цього закону українська мова мало не наступного ж дня зникне. Але, як бачимо, цього не відбулося. Отже, опозиція може тільки створювати скандали на порожньому місці.

Що зробили нинішні опозиціонери в мовному питанні, коли були при владі? Запровадили квоти щодо використання українського продукту на телебаченні та радіо. Але цих квот ніхто ніколи особливо не дотримувався, російськомовні програми лишалися російськомовними. Українська мова нині потребує не заборони інших мов, а підтримки – фінансової та організаційної: якісних підручників, високого рівня освіти, приводів до зростання патріотизму, таких, як успішно проведене нами Євро-2012. Нинішній уряд готовий надати цю підтримку – зробити те, на що у “щирих” популістів не вистачило чи то часу, чи то бажання, чи то ресурсів