У Києві запрацював конгрес на захист української мови

Політична реклама та піар, пов’язані з мовним питанням, поволі відійшли у минуле. Зараз політиків не цікавить мова, вони вже вичавили із цієї проблеми все, що можна було використати під час виборчої кампанії.

Водночас українська мова таки відступає на другий план внаслідок витіснення її сподвижниками “русского мира”. Однією із основних точок протистояння є старий добрий Київ – українська столиця і російська мета.  Як повідомляє “Українська правда”, у столиці відбулися установчі збори конгресу захисту української мови, в яких взяли участь представники української інтелігенції, письменники, актори. 

“Наша місія в тому, щоб іти в народ і підвищувати його свідомість”, – сказав у виступі на зборах громадський діяч, дисидент, філософ Євген Сверстюк. Він наголосив, що захищати українську мову як національну мову українського народу треба не словом, а ділом. Учасники конгресу вважають, що чинна влада знищила всі механізми, які оберігали її. 

У зв’язку з цим, на їхню думку, що під загрозою опинилася не лише мова, а й незалежність і цілісність України. За переконанням учасників конгресу, аби захистити українську мову слід дотримуватися простих правил. Зокрема, говорити українською мовою у публічних місцях і ніколи не використовувати іншу мову (виняток – розмови з іноземцями); обирати українську мову в налаштуваннях електронної пошти, у соціальних мережах, у мобільному телефоні, в банкоматах, платіжних терміналах, на сайтах; завжди писати українською мовою паперові документи й електронні повідомлення; шукати українською мовою інформацію в інтернеті. 

Також учасники задекларували цілком логічну річ: спілкування державною мовою з владою та різноманітними сервісними службами. Вони закликають купувати книги та пресу українською мовою, дивитися фільми, дубльовані українською, купувати диски з українською музикою, відвідувати українські фестивалі; говорити з дітьми українською мовою, вимагати від педагогів у дитсадках та школах спілкуватися з дітьми та надавати навчальний матеріал українською; робити щось від себе, аби змінити ситуацію на користь української мови на роботі, вдома чи в колі друзів.

Описані заклики є традиційними для будь-якої країни, їх необхідно було використовувати впродовж останніх 20 років незалежності.