До 28 жовтня, коли українці оберуть новий склад парламенту, залишилось трохи більше як місяць.

Одні з кандидатів намагаються використати цей час, щоби закріпити свої позиції, здобуті багатомісячною роботою з виборцями, інші прагнуть лише їх завоювати, на всякий лад хвалячи самих себе та нещадно критикуючи своїх опонентів. Ми вирішили розпитати одного з лідерів виборчих перегонів у 118-му виборчому окрузі Богдана Дубневича, яким він бачить цей місяць особисто для себе та яким загалом, на його думку, буде майбутній парламент

– Богдане Васильовичу, чому ви йдете на вибори самовисуванцем?

– За все своє життя я перебував у лавах однієї єдиної партії – “Батьківщини” Юлії Тимошенко. На той час, коли вступив у “Батьківщину”, встиг попрацювати і депутатом Пустомитівської районної ради, і депутатом Львівської обласної ради. Зумів зробити для свого округу, та й не лише для нього, чимало добрих справ, за якими мене пам’ятають люди. Однак  розумів, що, будучи в політичній партії, та ще й у такій, як “Батьківщина”, яка має сильного і впливового лідера, є достатньо монолітною  і в її складі чимало хороших людей, зможу зробити для своїх виборців значно більше. Тому і вступив до цієї політичної сили.

На превеликий жаль, після ув’язнення Юлії Тимо­шенко у “Батьківщині” відбулося багато незрозумілих речей. Нові керівники, менш сміливі та рішучі порівняно зі своїм лідером, у багатьох випадках не зуміли гідно протидіяти владі, що дозволило їй ухвалити чимало непопулярних, шкідливих законів. Також досить незрозумілим був їхній підхід до формування списків на парламентські вибори, який призвів до виходу з партії кількох відомих політиків. На жаль, як і багато інших, я теж не потрапив до переліку людей, яких Об’єднана опозиція підтримує на парламентських виборах, хоча маю повну і беззастережну підтримку БЮТівців Пустомитівщини, де живу і працюю, та підтримку багатьох членів БЮТу Львівської області.  

Реально зваживши свої шанси, те, скільки користі  можу принести громаді, маючи депутатський мандат, відчуваючи підтримку тисяч людей, які просили мене висунути свою кандидатуру на парламентських виборах, вирішив балотуватися самовисуванцем.        

– Об’єднана опозиція вважає усіх самовисуванців потенційними зрадниками і “тушками”. Як можете це прокоментувати?

– Почнімо з того, що сам термін “тушка” придумали для того, щоб висловити зневагу до тих багатьох народних депутатів (на жаль, у своїй більшості членів БЮТ), які після поразки на президентських виборах свого лідера Юлії Тимошенко перебігли у провладний табір. Це і Андрій Портнов, і Ігор Рибаков, і Валерій Писаренко, і наш місцевий зрадник-розкольник БЮТу на Львівщині Іван Денькович, і багато інших. Саме ці “тушки” допомогли всупереч законодавству сформувати “проянуковичівську” більшість у парламенті, яка провела чимало шкідливих для України законів. Перед­усім це судова реформа, яка позбавила українські суди будь-якої незалежності перед виконавчою владою, податкова реформа, яка вивела на майдани десятки тисяч підприємців, котрі протестували проти неї. До переліку цих законів слід віднести і Закон “Про засади мовної політики”, який суттєво звузив використання української мови. На захист рідної мови, до речі, я зі своїм братом Ярославом став одним із перших, зібравши 182 тисячі підписів на її підтримку. 

Все це недавня історія, а є й сьогодення. І в цьому сьогоденні багато політиків, експертів і журналістів висували опозиційним силам претензії щодо незрозумілого формування списків і висунення кандидатів у мажоритарних округах. Наприклад, багато відомих опозиціонерів, які могли сміливо конкурувати з провладними кандидатами у мажоритарних округах, вирішили піти легшим шляхом і домовилися про прохідне місце в списках. Водночас у своїй підтримці в мажоритарних округах опозиція відмовила цілій низці  знаних  в Україні політиків, які могли беззаперечно розраховувати там на перемогу. У цьому переліку досить назвати Тараса Стецьківа, Олеся Донія, Ігоря Осташа. Всі вони відомі та впливові політики, які жодного разу не пішли на компроміси з владою і були активістами Майдану та Помаранчевої революції, яку всіляко підтримував і я. Тепер же потенційними “тушками” лідери опозиції називають і цих своїх колишніх соратників. 

Як бачимо, замість того щоби боротися зі своїм спільним ворогом – нинішньою владою, опозиція бореться сама зі собою. І поки це триватиме, доти у народу будуть сумніви, що опозиція зможе реально змінити життя на краще. 

Особисто мені це дуже не подобається. У житті дотримуюся принципу: треба шукати не ворогів, а друзів. Слід робити все необхідне, аби об’єднати якомога більше людей для досягнення великої мети – побудови сильної та впливової держави, в якій якомога більше громадян почувалися б щасливими, були заможними, впевненими у собі і відчували гордість за свою країну.

– Все ж таки повернемося особисто до вас. Ви будете у парламенті “тушкою”?  

– За два роки режиму Януковича Україна багато в чому відкотилась назад. Адже за такий короткий період часу влада змогла знівелювати багато завоювань Помаранчевої революції. Це і фактичне знищення парламентаризму, оскільки Верховна Рада прислуговує президентській вертикалі влади, і позбавлення незалежності судової влади, про яку я вже говорив. Крім того, великий тиск чиниться й на свободу слова. Тут, зокрема, маю на увазі нещодавній закон, який дозволить накладати на засоби масової інформації величезні штрафи,  навіть ув’язнювати журналістів за наклепи. І хоча деякими ЗМІ на мене останнім часом було вилито чимало бруду, висунуто чимало неправдивих звинувачень, я категорично проти цього закону. Адже він, як і багато інших, відрізає нам шлях до Євросоюзу, робить Україну щораз більше схожою на Росію чи навіть диктаторську Білорусь.

На превеликий жаль, сьогодні влада чинить величезний тиск на все українське. Звужуючи використання нашої співучої мови, намагається переписати історію, русифікує школи та вищу освіту. З такою владою мені не по дорозі. 

Майже на кожній своїй зустрічі з виборцями я закликаю галичан: жодного голосу Партії регіонів чи її сателітам! Переконаний, що підтримка цих політсил – це шлях в нікуди. Ця партія, як влучно колись висловилась наша відома письменниця Оксана Забужко, – мертвий СРСР, який хапає нас за ноги. Саме тому обіцяю своїм виборцям, що ніколи, за жодних умов не спів­працюватиму в парламенті ні з Партією регіонів, ні з будь-яким із її сателітів, які нині вбираються у тоги опозиціонерів. 

На зустрічах із виборцями наголошую на  наступному: на кожній виборчій дільниці кожному українському виборцеві видадуть два бюлетені. У першому з них ми робитимемо вибір серед українських партій. Закликаю усіх проголосувати за партію “Батьківщина”, УДАР Віталія Кличка або “Свободу”! Інших проукраїнських сил, здатних пройти виборчий бар’єр у 5% , на жаль, в бюлетені немає. 

Другий бюлетень міститиме прізвища кандидатів-мажоритарників. У ньому прошу виборців віддати перевагу тим, хто може і словом, і ділом прислужитися місцевій громаді та здатен вирішити конкретні проблеми виборчого округу.

І останнє – про “тушок”. Всі оті деньковичі та рибакови за більш як два роки створили мені стільки проблем у вигляді безпідставних перевірок бізнесу силовими структурами, що мені просто гидко бути з ними поруч. Це нижче моєї гідності, тому “тушкою” я ніколи не стану.

– Ви закликаєте не віддавати на цих виборах за Партію регіонів жодного голосу. Тимчасом багато хто вважає вас прихованим кандидатом від неї…

– Гадаю, такі чутки поширюють передусім  мої конкуренти, усвідомлюючи, що не спроможні перемогти мене в чесній боротьбі. Тобто своєю програмою та добрими справами. Також ними можуть маніпулювати й ті, кому не подобається моя принципова позиція у багатьох питаннях. Ті, хто знає, що, прийшовши у парламент, Богдан Дубневич не прогинатиметься перед правлячим режимом сам і не дозволятиме робити це іншим. Він дбатиме про розвиток рідного краю, що робить уже тривалий час і робитиме далі. 

За два роки правління нинішньої влади створені мною підприємства, на яких працюють тисячі людей, зазнали десятків перевірок різних органів контролю, а емісари від впливових діячів нинішньої влади не раз пропонували мені продати свої підприємства. Великий тиск на ці підприємства чинять і тепер, причому мені відверто натякають, як його зупинити, – підтримувати нинішню владу. Але я на це ніколи не піду!      

До речі, щодо Партії регіонів: у моєму окрузі вона має свого кандидата – Володимира Загорського. Він має повну і незаперечну підтримку своєї партії, веде активну виборчу кампанію.    

– З якими політичними силами маєте намір спів­працювати у парламенті, якщо ваші виборці довірять вам представляти свої інтереси у законодавчому органі країни?

–Однозначно із на­ціональ­но-демокра­тич­ними силами. Коли буде сформований новий парламент, чимало чвар, якими відзначилися опозиційні сили сьогодні, залишаться в минулому. Гадаю, вони самі шукатимуть серед мажоритарників тих сильних і впливових людей, які зможуть посилити їхні фракції. Я ніколи не поривав стосунків із демократичними партіями, як уже зазначав, маю там чимало друзів і добрих приятелів. Отож готовий об’єднатися з ними для того, щоби протистояти нинішньому режиму і будувати зовсім іншу державу, ніж будує нинішня влада. Державу, де поважатимуть права не лише більшості, а й опозиції, де закони створюватимуть не в інтересах влади, а в інтересах усіх без винятку громадян. Ми повинні побудувати таку державу, в якій усі люди будуть рівними перед законами і в якій реально захищатимуть права усіх без винятку громадян. 

Надію на створення такої держави нам дала Помаранчева революція. Однак реалізувати її ті вожді, яких ми привели до влади у 2004 році, не змогли. Настав час зробити це зараз. І велику роль тут повинен відіграти новий парламент, чинячи рішучий спротив нинішній владі. 

– Ви піддали критиці опозиційні сили. І все ж таки пропонуєте за них голосувати? Чому?

– Опозиційні сили є за що критикувати.  І в минулому, і,  найголовніше, зараз вони припустилися багатьох помилок,  через що чимало людей уже розчарувалися в них. Однак,  попри всі свої недоліки, опозиція готова до діалогу з громадами, того самого, який постійно веду я зі своїми виборцями, готова дослухатися до їхніх вимог і потреб та діяти в їхніх інтересах. Врешті-решт лиш опозиційна більшість у парламенті є гарантією того, що Україна не втратить демократичних завоювань Помаранчевої революції і не перетвориться на другу Білорусь чи Росію. 

Дуже хотів би сформувати в парламенті  депутатів, вихідців із Львівщини, львівську групу, яка працювала б  на благо нашого краю. І нинішня влада, і опозиція, коли керувала урядом і парламентом, ніколи не виявляли особливої прихильності до нашого регіону. Бюджетні кошти ними завжди розподілялись на користь столиці, півдня або сходу. Так, нібито наш регіон настільки багатий і щасливий, що не потребує жодної підтримки. Настав час цю ситуацію виправити. І зробити це можна лише з допомогою депутатів-патріотів рідного краю, які, закотивши рукави, повинні працювати на його благо.       

  Особливий погляд