За нинішнього законодавчого хаосу 70 – 80% земель скупить за безцінь великий капітал. Селянина ж очікує доля жебрака, а село – поступове вимирання.

Яка земельна реформа потрібна Україні? Україна потребує реформи за прикладом країн ЄС – на користь фермера і селянина-одноосібника. Така реформа майже 20 років блокувалася в Україні – спочатку комуністами, а тепер олігархами. Через це Україна сьогодні відстає не лише від розвинених європейських країн, а й уже від Латинської Америки. Приміром, в Україні на одного селянина виробляється продукції на 920 доларів (проти 5 тис. доларів  у Чилі), а експортується на 80 доларів з 1 га на рік (проти відповідно 1,6 тис. доларів).

Успішна реформа не обов’язково передбачає вільний продаж землі. Приміром, у Китаї вся земля – державна, але сільське господарство розвивається шаленими темпами завдяки розвинутій системі оренди. Домінують орендні відносини і в Європі. Так, у Франції орендується більш ніж половина земельного фонду, у Великобританії – до 40%, у ФРН “сімейна” оренда охоплює понад 30% усієї орної землі. Власником 90% землі в Ізраїлі є Єврейський національний фонд, який передає її в обробіток на умовах оренди.

Тому, по-перше, земельна реформа має сприяти оренді землі фермерами та об’єднанню сімейних ферм у сільськогосподарські кооперативи. Приміром, у Швеції до складу фермерських кооперативів входить до 80% фермерів, у Данії – майже 70%.

По-друге, держава має запровадити потужну дотаційну політику для підтримки фермера та наповнення внутрішнього ринку українською сільгосппродукцією, а не іноземними низькоякісними товарами. Нині Україна практично не цікавиться невеличкими фермерськими господарствами, через що вони ледь животіють – вони обробляли лише 7,4% загального обсягу сільськогосподарських угідь, а їх доробок у загальному обсязі становив лише 2,7% валового виробництва сільгосппродукції. Україна має йти шляхом заможних та демократично розвинених країн ЄС і США – утвердження селянина як власника землі та його всебічної підтримки.  

Крім того, держава повин­на приділити максимальну увагу органічному землеробству. Цей спосіб обробітку землі є природним для українського селянина, дає можливість без жодних хімічних засобів мати високоякісну і рентабельну продукцію, що на світових ринках утричі дорожча, ніж продукція, вирощена за рахунок інтенсивних технологій. 

НЕ ПРОДАВАЙ СВОЄ МАЙБУТНЄ!

Об’єднання патріотичних партій, що йдуть на цих виборах у спільному списку “Нашої України”, – УНП, “Наша Україна” і КУН – закликають селян не продавати свою землю після закінчення дії мораторію 1 січня 2013 року. Оскільки пересічні українці не спроможні купити землю, її ціна буде мізерною порівняно з реальною вартістю.

За даними Держземагентства, нормативна оцінка 1 га орних земель 2010 року становила 11,9 тис. грн (близько 1,5 тис. дол.). Вочевидь, ця сума й стане точкою відліку при продажу землі в 2013 році. Однак реальна ринкова ціна, яку пропонуватимуть селянину, буде ще нижчою. Так, “Український клуб аграрного бізнесу” на основі власних досліджень прогнозує, що 1 га продаватиметься за 4800 – 7200 грн (600 – 900 дол.), а окремі представники держорганів називають цифру 3 – 4 тис. грн (300 – 500 дол.).  

Проте справжня ціна української землі є незрівнянно вищою. Так, Світовий банк 2008 року оцінив вартість 1 га землі в  3,4 тис. дол. (понад 27 тис. грн), а фахівці Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин – в 50 тис. грн (6, 25 тис. дол.). А які ціни на землю в країнах ЄС? У Чехії – 7,5 тис. євро за 1 га, у Франції – 8,3 тис., у Німеччині – 9,1 тис., в Італії – 15 тис., у Великобританії – 8,5 тис. євро. 

Тобто українцям немає ніякого сенсу в найближчі 5 – 10 років поспішати з продажем землі. Найкращий спосіб – здати її на цей термін в оренду фермеру. Однак у жодному випадку не можна погоджуватись на її довготривалу оренду – до 20 років і більше – великими агрохолдингами. Бо олігархічні структури мають надто багато важелів впливу і на уряд, і на судову систему для привласнення селянської землі. 

Здаючи землю в платне користування, її власники мають юридично захистити свої права, уклавши договір оренди. Можна скористатися типовим договором оренди, затвердженим державою, – Постановою Кабінету Міністрів №220 від 3 березня 2004 р. Урядові документи друкуються в “Урядовому кур’єрі” і мають бути в місцевому органі влади чи в сільській бібліотеці. Склавши договір оренди, власнику землі обов’язково потрібно проконсультуватися у юриста.  

Що має бути обов’язково вказане в договорі оренди? Площа і загальна характеристика земель; вартість земельної ділянки; термін дії договору; форма та обсяги орендної плати (грошова, натуральна, відробіткова); формула обчислення орендної плати з урахуванням індексації; чіткі терміни внесення орендної плати; період перегляду форми та розміру орендної плати; обсяги пені в разі затримок у сплаті; права власника на відшкодування збитків у разі погіршення якості землі. Такі договори обов’язково треба зареєструвати – або у держави, або в нотаріуса. 

 

ВАЖЛИВО

Власник землі має право підвищувати (знижувати) орендну ставку залежно від зміни грошової оцінки його земельної ділянки. Якщо орендар із цим не згоден, то питання вирішується в судовому порядку. У договорі обов’язково слід передбачити індексацію грошової оцінки земельної ділянки залежно від індексу інфляції, який можна дізнатися в регіональних органах Держкомзему. І останнє: у договорі має бути чітко прописано, яку форму оплати отримує власник: грошову, натуральну – у вигляді сільгосппродукції, або відробіткову – у вигляді послуг орендаря тощо.   

• особливий погляд