У Львові інтелектуали Західної України взяли участь в обговоренні ключових проблем розвитку країни

Протестні настрої в українському суспільстві набувають усе чіткіших рис цілеспрямованого руху за оновлення та звільнення країни від політичних ідеологій та напіврекламних акцій. Криза влади, суспільна деструкція, відсутність логіки розвитку країни нарешті породжують єдиний послідовний процес. Активну роль у спробах змінити ситуацію починає відігравати інтелігенція. Так, днями приблизно 60 представників національних еліт із восьми областей України взяли участь в обговоренні ключових проблем розвитку країни.

Західний регіональний круглий стіл у Львові організовано в рамках “Ініціативи першого грудня”. Його учасниками стали історики, громадські діячі, науковці, журналісти та інші представники інтелігенції західної України. У чотирьох профільних групах обговорювалися ключові питання суспільно-політичного та економічного життя країни. Говорили про причини недовіри людей до влади, нові підходи та принципи нової політики, яка б виражала інтереси громадян, методи запобігання протистоянню в громадському житті країни, позбавлення політиків можливості маніпулювати проблемами минулого, питання формування моделі національної пам’яті в Україні.

 “Прийняття мовного закону остаточно розкрило антиукраїнський характер нинішньої влади. Втратила сенс фраза: “Українська держава мала б робити для утвердження української державності те і се”. Уже ясно, що держава цього й не робитиме, – точніше, робитиме прямо протилежне. Натомість набирає аргументованості фраза: “Чому ми чекаємо чогось від держави, а самі не робимо нічого?”. Держава руйнує українство зверху – ми повинні розбудовувати його знизу. Наше завдання – позбутися залишків радянського патерналізму”, – зазначив під час вступної доповіді віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.

Економічні проблеми в країні інтелектуали намагалися вирішити в ключі формування умов для ведення чесного бізнесу та пошуку альтернатив монополіям і хижацькому взаємознищенню учасників економічного процесу. Освітні проблеми розглядалися крізь призму збільшення конкурентоспроможності українського суспільства в умовах інформаційної доби. 

“Потрібно змінити ставлення суспільства до вчителя і змінити самого вчителя. Вчитель має стати основою середнього класу, його зарплата має зрости… Україна має освіту і науку як резерв економічного розвитку та національної безпеки”, – висловила переконання проректор Львівського національного університету ім. І. Франка Марія Зубрицька. 

Остаточну резолюцію стосовно поставлених на обговорення проблем організатори обіцяють подати в середині жовтня. Проте вже на момент закінчення роботи профільних груп і виголошення проміжних підсумків обговорення стали очевидними чіткі тенденції, які свідчать про одноголосне декларування необхідності переходу влади у руки суспільства. 

Зокрема у політичному житті країни було вирішено дбати про встановлення в Україні європейського демократичного типу державного керівництва і відхід від моделі східної деспотії. Для уникнення протистояння у громадянському житті країни чимало було висловлено рекомендацій щодо розвитку місцевих громад із властивими їм цінностями, які все ж повинні поважати загальнодержавні традиції та святині. 

Економіку було рекомендовано зробити моральною, тобто зверненою до суспільства і якомога менш шкідливою для довкілля. Освітні проблеми, на думку учасників дискусій, можна розв’язати лише шляхом надання вищим навчальним закладам України автономного статусу і підвищення соціального становища вчителів та викладачів.

Чітко сформульовані практичні рекомендації для політиків і влади щодо того, як надалі розвивати державу і яким шляхом повинна прямувати Україна, мають з’явитися незабаром. Проте суть зустрічі не лише у рекомендаціях. 

“Я закликаю до духовної непокори – передусім нинішній владі, але також нашим хибним колективним стереотипам і нашим власним спокусам”, – зазначив Мирослав Маринович. 

Хвиля цієї непокори набирає все більших масштабів через мітинги, мирні зібрання, наукові обговорення. Приєднатися до хвилі духовної непокори може кожен власними щоденними діями, адже жодна диктатура не зможе оволодіти якісно, морально та інтелектуально новим суспільством.