Пісня – найбільш ходовий політичний товар

Українська публічна сфера все більше перетворюється на ринок із купівлі-продажу того чи іншого обличчя політичної агітації будь-якої політичної сили. Часи, коли за факт агітації виконавці просили вибачення у своїх прихильників (як це свого часу зробила “Друга ріка”), а замовні матеріали й темники були соромом телеканалів, відійшли у минуле. Публічна сфера дала тріщину, ілюструючи тим самим суспільне збайдужіння та втрату віри у можливість пристойного життя у пристойній країні.
Найактивніші торги сьогодні відбуваються в сфері естрадного виконання. Основний товар – голосистий виконавець, пісні якого могли б принести якомога більшу кількість голосів виборців. Продаються не всі, але таких більшість, незалежно від мови чи істинних політичних уподобань. Так, днями газета “Сегодня”, запропонувала відомим українським виконавцям виступити на підтримку одного із кандидатів у народні депутати, окрім цього, за сценарієм, виконавці мали сказати декілька хороших слів про політика. Свою згоду дали майже всі українські співаки. Середня ціна естрадної “тушки” від 10 до 20 тисяч доларів за годину агітації.
Фактично ніхто з артистів не поцікавився ні іменем кандидата, ані його політичною ідеологією. Так, у Віталія Козловського фактично не виникло запитань, в Ані Лорак та Руслани поцікавилися лише датою концерту. Для проформи поцікавилися політичною приналежністю кандидатів лише у Світлани Лободи, Гайтани й Асії Ахат. Незворушним до агітації та гонорарів залишився лише лідер гурту “Океан Ельзи” Святослав Вакарчук.
 “Ми не беремо участі в будь-яких політичних агітаціях. Навіть, якщо це дуже хороша людина, але вона займається політичною діяльністю, ми не виступаємо”, – заявили виданню менеджери Вакарчука.
Раніше у “прогинанні” під політиків були помічені й інші метри української естради, серед яких і легендарний Олег Скрипка. Чи можливо зберегти незалежну від політики культуру лише завдяки одному Вакарчуку – риторичне запитання…