Сьогодні ж найкращою похвалою вважають “європейськість” навчального закладу. Чим доводиться жертвувати у балансі між збереженням традиції та запровадженням інновацій?

Сучасні американські університети вже давно не обіцяють безкоштовних гуртожитків і дешевої вищої освіти. Європейські університети рухаються у тому ж напрямі, незважаючи на протести студентів, викладачів і широких кіл громадськості. Вища освіта щораз більше комерціоналізується, навчання в університеті перетворюється на кабалу – виплату кредиту, отриманого на оплату навчання. Скажімо, президент США Барак Обама нещодавно признався, що лише 8 років тому зміг сплатити кредит, який він та його дружина брали для здобуття освіти. 

Джон Кеннеді казав: “Не питай державу, що вона зробила для тебе, а спитай себе, що ти зробив для держави”. Українські студенти навчання державним коштом сприймають не як подарунок долі, а як щось належне, те, що їм держава повинна дати. Очевидно, це результат традиції радянської освіти, яку так полюбляють лаяти прозахідні популісти. Сліпе наслідування західного досвіду може зруйнувати всю систему вищої освіти.

Освіта в Україні зберег­ла не всі, а лише окремі елементи радянської, які, зі слів експертів, забезпечили високі позиції України за індексом людського розвитку, показниками наукових досягнень, іміджу країни з високим інтелектуальним потенціалом. Основною перевагою базової і вищої освіти в Україні є її доступність та рівні можливості для всіх, хто хоче її здобути. 

У 2012-му 280 000 молодих людей матимуть можливість навчатися у професійно-технічних і вищих навчальних закладах (ВНЗ) державним коштом, що на 50 000 більше, аніж за держзамовленням 2009 року. Держава також піклується про студентів, надаючи їм стипендії та місця в гуртожитках. Завдяки проведенню Євро-2012 було відремонтовано 224 гуртожитки на 11 125 місць. 

Уряд Миколи Азарова ухвалив рішення не лише не зменшувати стипендій, а й гарантувати, що стипендії виплачуватимуть студентам вчасно. Колишня індексація закріпилася у базовій стипендії, тож якщо раніше бухгалтерія могла спекулювати з виплатою індексації, зменшуючи її або виплачуючи наприкінці навчального року, то тепер розмір стипендії кожен студент може перевірити. Мінімальна стипендія учня професійно-технічного навчального закладу зараз становить 275 грн, студента ВНЗ I – II рівня акредитації – 550 грн, студента ВНЗ III – IV рівня акредитації – 730 грн. Стипендія дитини-сироти і дитини, яка у період навчання у віці від 18 до 23 років залишилася без батьків і навчається у ПТУ, тепер становитиме 850 грн (збільшена на 300 грн), якщо це студент ВНЗ – 1760 грн (на 600 грн більше). Уряд планує підвищити стипендії до рівня мінімальної зарплати. 

Іноді, закінчивши ВНЗ, людина одержує диплом, а знайти роботи не може. Кілька років тому це списували на економічну кризу, яка, мовляв, “змінила правила гри”. Тепер держава визнала: проблема нерівномірного попиту і пропозиції на ринку праці існує. Для її вирішення створили кілька програм. Одна з них – зміна підходу до розподілу державного замовлення. 

Якщо 10 років тому на ринку був брак  юристів і економістів, то зараз основна потреба – це хороші фахівці технічних спеціальностей. Уперше для планування держзамовлення провели консультації з Федерацією роботодавців. Було визначено, що для прискореної модернізації національної економіки необхідні кадри у сферах програмування, нафтодобування, технології харчового виробництва тощо. Тому кількість державного замовлення на ці спеціальності суттєво збільшили. 

Скажімо, у галузі електроніки – на 34%, радіотехніки, радіоелектронних  апаратів, зв’язку – на 25%, машинобудування і металообробки – майже на 28%, металургії та матеріало­знавства – на 64%, хімічних технологій та інженерії – на 46%, авіаційної та ракетно-космічної техніки – на 44%, за напрямами підготовки фахівців для ІТ-галузі – майже на 3000 місць (на 24%).

Завдання держави – стимулювати роботодавців  створювати нові робочі місця і знижувати рівень безробіття, яке молоді люди без досвіду роботи відчувають особливо гостро. Нещодавно виникла ініціатива створити механізм, при якому роботодавець буде зацікавлений брати на роботу молодь, адже йому компенсують 100% єдиного соціального внеску. Таку саму компенсацію він отримає, якщо працевлаштує безробітного, інваліда, матір-одиночку або ж фахівця, якому більш ніж 50 років. 

Водночас створюються умови для перекваліфікації працівників. Якщо після школи молода людина прийняла хибне рішення і тепер не може себе знайти в обраній професії, у неї є можливість отримати ваучер на 30 000 гривень для організації власної справи. Це ті інновації, що пропонуються кожному. Чи скористатися ними – справа особиста.