Минуло сорок днів з дня смерті відомого актора театру і кіно, керівника Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, лауреата Шевченківської премії, Героя України Богдана Ступки. Народився й ріс Богдан Сильвестрович на Львівщині – у смт Куликів Жовківського району. 

Його рідні й сусіди кажуть, що кожного року наприкінці серпня він приїжджав до Куликова на день народження матері й храмовий празник Успіння Пресвятої Богородиці. Проте, цього року, на жаль, він уже не приїхав до рідного села... 

27 серпня йому виповнилося б сімдесят один, але – не судилося. До свого дня народження він не дожив місяць...

Цього тижня  “Пошта” побувала на батьківщині Богдана Сильвестровича – поспілкувалася з рідними й сусідами актора. Дізналася, що односельці хочуть назвати вулицю, на якій колись мешкала родина іменем Богдана Ступки (нині це вулиця Січових Стрільців) й, можливо, зробити музей в хаті, де народився і ріс Богдан Ступка. У рідному селі про нього згадують із любов’ю та пошаною. Всі в один голос називають людиною від Бога, закохану в життя! 

Дитинство у Куликові 

“Наш Богдан відрізнявся від усіх інших дітей. Ріс дуже чемною дитиною, любив компанію, друзів, але ніколи в бійки не вступав, – каже “Пошті” двоюрідна сестра актора, 80-річна Надія Дика. – Часом бувало, побіжить із сільськими дітьми в село, й повернеться аж увечері. Було й таке, що мати з прутиком його додому заганяла… Міг так напівголодний весь день бігати...”.

Проте, життя в Ступків було нелегке. Після війни їх хата згоріла, тому деякий час вони мусили винаймати одну зі сільських хат. Лише у 1957 році батьки Богдана Ступки купили хату в центрі Куликова, у якій і зростав Богдан Сильвестрович. 

“Хатина була невелика: дві кімнати й кухня, але Ступкам вистачало. А який гарний сад у них був! Сильвестр (батько Богдана Ступки – “Пошта”) дуже доглядав його. Кожне деревце він мазав, обрізав із нього сухі гілки. Не пам’ятаю, щоб біля дерев росли бур’яни, такого Сильвестр не допустив би. Після того, як Ступки продали хату – сад змінився... Нині він вже не такий!”, – продовжує Надія Михайлівна. 

З слів співрозмовниці, в цей час Богданового батька хотіли забрати на службу до армії, але уникнути війська Сильвестрові допоміг брат Павло Крупник. Він тоді працював солістом у театрі імені Соломії Крушельницької. “Сильвестр мав дуже гарний голос і Павло Крупник влаштував його на роботу до театру. Так він у театрі й працював… Уже на той час сім’я жила у Львові на квартирі в Павла Крупника, а в куликівській хаті мешкали баба й дідо Богдана Ступки. Тож до школи Богдан Ступка пішов у Львові й вчився на відмінно, мав лише четвірку за поведінку!”, – пригадує жінка. 

Те, що Богдан Ступка був сумлінним учнем підтверджує його щоденник, в якому на кожній сторінці лише п’ятірки. В щоденннику є записи про запізнення на уроки та не дуже чемну поведінку. Крім того, що відомий актор у шкільні роки вчився на відмінно, був дуже охайний. У його шкільному щоденнику немає ні клякс, ні виправлень… 

Нині хатина, в якій колись ріс великий Українець, належить панові Романові. Він розповів, що цю хату для нього купила в Ступки його матір Ірина.

“Придбати цю хату охочих було багато. Пропонували Богданові й грошей більше, але в той час у моєї доньки було п’ятеро дітей і мати Богдана Сильвестровича казала продати хату мені. До того ж ми й сусіди... І він послухав! Я заплатила йому, і лише через рік ми оформили всі необхідні документи. Він був дуже щирою, доброю й порядною людиною. Тому я ні за що не переживала. Нині у цій хаті мій син живе вже шостий рік. Щоправда, мені натякали, щоб я продала хату людині, яка хоче з неї зробити музей, але конкретних пропозицій не надходило”, – розповідає “Пошті” пані Ірина.

 Завжди мріяв стати актором

Сестра Богдана Ступки каже, що брат ще в шкільні роки разом зі своєю матір’ю ходили до театру. “Саме такі часті відвідування театру й прищепили йому любов до нього. Богдан Ступка ще з дитинства мріяв стати актором, і його мрія здійснилася. Хоча його мати хотіла, щоб син став лікарем... Пам’ятаю, як він вступав навіть у Політехнічний інститут. Я пішла з ним на іспит, щоб підтримати його. Дивлюся, Богдан вибігає щасливий й показує мені два пальці. Так радів, що отримав на іспиті двійку і не поступив до інституту, бо хотів навчатися в театральному...”, – каже вона. 

І не даремно! Адже саме навчання в акторській студії при Львівському академічному драмтеатрі ім. Марії Заньковецької, а згодом і робота актора в цьому театрі дали старт його творчому злетові. 

Мати для нього була святою!

Переїхавши до Львова, Ступки жили незаможно. Деякий час квартирували в Павла Крупника, а потім отримали маленьке однокімнатне помешкання, яке через декілька років поміняли на інше, також однокімнатне, але трохи більше – на вулиці Немировича-Данченка. 

Коли Богдан одружився з Ларисою, пригадує Надія Дика, то отримав гарну квартиру на вулиці Волкова. “Не так легко далося йому це житло. На нього було багато претендентів, але з Божою допомогою квартира таки дісталася Ступці. Там народився і виріс єдиний Богданів син – Остап. Мати Богдана Сильвестровича часто приходила до них. Допомагала невістці з онуком...  Раз Богдан прийшов до батьків і каже, що хоче розлучитися з дружиною, а його мати категорично заборонила йому піти на такий гріх. Мовляв, Богдане, ти ж дитину маєш! Що ти таке кажеш? І він послухав, бо мамине слово для нього було – закон! Ціле своє життя Богдан Ступка радився і слухав свою маму. Мати для Ступки була святою! Вона мусила обв’язково бути на кожній його прем’єрі. Ціле своє життя вона була для сина справедливим критиком і мудрим наставником. Будучи вже відомим актором, він мав звичку тримати руку в кишені. Тож мати постійно його сварила: “Щоб я більше не бачила, що ти руку в кишені тримаєш!” І він слухав... і так було ціле життя... Богдан Ступка був віруючою людиною – якщо не помолився, то спати не лягав!”, – згадує співрозмовниця.  

Сестра Богдана Ступки розповідає, що в останні роки життя батьки актора дуже хворіли, і він постійно втомлений зі зйомок приїжджав до них. Дуже хотів забрати матір до Києва, але та не погоджувалася.

“Він був людиною від Бога і мав дуже тісний зв’язок зі своєї мамою. Вони народилися в один день. Він неодноразово казав, що мріє померти того ж дня коли померла його матір… Відійшов у вічність на день швидше... Навіть після смерті матері Богдан Сильвестрович щороку на роковини приїжджав до Куликова. Ніколи не минав мою хату, не був гордий! Любив свою родину, сусідів, односельців. Був закоханий у життя до останього подиху....”, – зазначає сестра Богдана Ступки.

Наталія Пиртик, Львів-Куликів-Львів

Надія Дика, двоюрідна сестра Богдана Ступки з книжкою, яку він їй подарував 

У щоденнику Богдана Сильвестровича лише п’ятірки 

Фортепіано, на якому грав Богдан Ступка 

У цій хаті народився і ріс відомий актор 

До теми:

У День Незалежності глава держави підписав указ про присудження Державної премії України ім. Олександра Довженка  Богдану Сильвестровичу Ступці (посмертно) за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва.