Ще чотири роки тому компанія “Оранта” впевнено лідирувала на страховому ринку. Однак останніми роками її позиції суттєво похитнулися. У І кварталі 2012 року збори “Оранти” знову, як і в минулі роки,  впали ще на 8,6%.

Страхова компанія “Оранта” – правонаступниця на території Україні радянської страхової монополії, Держстраху. У 1990-і попри безліч конкурентів “Оранта” з сотнями відділень залишалася лідером. У компанії була практично 100%-а впізнаваність: багато людей часто навіть не чули про існування інших страховиків.

До 2002-го “Оранта” цілковито належала державі. Під час другої хвилі приватизації, 28,85% акцій компанії дісталися зятю президента Кучми. Укрсоцбанку, що є власністю Віктора Пінчука, оборудка обійшлася у 6,7 млн грн. 

Нове керівництво мало вирішити три завдання: припинити втрачати частку ринку, відновити керованість компанії, навести лад у грошових справах. Адже центральний офіс не контро­лював ситуацію в регіонах, нормою життя на місцях були відкати. Аби швидше отримати відшкодування, потрібно було поділитися 10% від суми з менеджером. Інформація надходила до Києва раз на місяць і не завжди була достовірною. 

Влітку 2004 року частка держави в “Оранті” змешилася до блокуючого пакету. Натомість структури Пінчука, довели свою частку до 45%. “Оранта” фактично перейшла під контроль засновника “Інтерпайпу”, а новим головою правління став Олег Спілка. 

Ця двоходівка обійшлася Пінчуку в 4,66 млн доларів. Після перемоги помаранчевої революції прем’єр Тимошенко включила “Оранту” в список кандидатів на реприватизацію, і Пінчук, який втратив “Криворіжсталь”, вирішив не ризикувати і поступився пакетом акцій “Оранти” казахському банку ТуранАлем за 30 млн грн. Акціонерам з Казахстану “Оранта” дісталася в пристойному стані: за три роки люди Пінчука скоротили чисельність персоналу на 14%, обсяг страхових премій зріс на 55% і перевищив 390 млн гривень. Компанія видерлась з хронічних збитків і отримала близько 1 млн доларів прибутку.

Восени 2006-го нові акціонери оголосили про намір протягом трьох років інвестувати у розвиток “Оранти” 100 млн доларів, і поставили завдання збільшити мережу майже вдвічі і наростити ринкову частку у більш ніж півтора рази.

Для цього необхідно було змінити імідж компанії. Донести до споживачів думку про те, що “Оранта” стала іншою, мав ребрендинг. Зображення Богоматері в логотипі замінила “парасолька”. Зміна образу обійшлася “Оранті” в 14 млн доларів.

Число агентів скоротили майже вдвічі. У 2007 році компанія збільшила продаж на 71,5% і приростила свою частку ринку з 9,3 до 12%. Тож банк ТуранАлем виклав за блок-пакет “Оранти” 500 млн грн (близько 100 млн доларів).

Однак, коли у Казахстані банківська система опинилася на межі колапсу, Туран­Алем стало не до своєї страхової “дочки” в Україні. У лютому 2008-го Олег Спілка оголосив про створення “ІМГ Інтернешнл холдинг компані”, що взяла на себе управління “Орантою” і ще декількома афілійованими компаніями. Основними власниками холдингу стали чотири кіпрських офшори. У 2008 році “Оранта” поставила національний рекорд, зібравши понад 1 млрд гривень премій. 

Коли нагрянула фінансова криза, керівництво запевняло, що “Оранта” готова до неї краще, ніж конкуренти. Проте, переваги виявилися ілюзорними. “Оранта” отримала колосальний для українського страховика збиток – 237 млн грн. 

Банк ТуранАлем, перейменований на той час у БТА, закінчив 2008 рік зі збитками і був націоналізований. Нові менеджери виявили непривабливу картину. Зокрема, майже 50% акцій “Оранти”, придбані за гроші банку, виявилися зареєстровані на два кіпрських офшори, які пов’язували з колишнім співвласником і головою ради директорів БТА Мухтаром Аблязовим.

Однак Олегу Спілці вдалося переконати БТА вкласти в “Оранту” ще 211 млн грн. Головною новиною стала поява у складі акціонерів співвласника Дельта Банку Миколи Лагуна. Восени 2009 року він придбав за 250 млн грн 32% акцій “Оранти”, яка була цікава для нього як платформа для перехресних продажів. 

Проте новий акціонер відчув себе небажаним гостем у компанії, особливо, коли поцікавився, куди поділися нещодавно привернені в компанію 600 млн грн. У серпні 2010 року банкір поступився своїм  пакетом компанії Пінчука EastOne, яка створювала міжнародну групу, в яку окрім “Оранти” мала увійти і страхова компанія “Росія”. Однак спочатку забуксувало створення російсько-української страхової групи, а у самій “Оранті” EastOne опинилася в ролі пасивного акціонера, нездатного вплинути на управління та стратегію. 

Пінчук не готовий вкладатися в бізнес, який не контролює, тож EastOne вивів своїх людей з “Оранти”, а невдовзі виставив свій пакет на продаж. 

Поки акціонери билися за контроль над “Орантою”, компанія втрачала свої позиції. У 2009-у на перше місце за обсягом страхових зборів в Україні вийшла французька АХА.

Спроби підвищити обсяг продажу не мали успіху. Він продовжив падати і в 2010-2011 роках. Натомість на адміністративні витрати і фонд оплати праці компанія витратила 44% зібраних премій, у той час лідер ринку французька АХА – всього 19%, а СК “Уніка” – 24%.

За даними Моторного (транспортного) страхового бюро, на початку 2012 року кількість неврегульованих страхових випадків – 2388. При середній сумі відшкодування в 10 000 грн тільки по цьому виду страхування прострочені зобов’язання “Оранти” у кінці лютого перевищили 23 млн грн. За оцінками експертів, щоб компанія могла нормально працювати, в неї потрібно влити як мінімум 200 млн грн.

Акціонери ведуть переговори про продаж 100% акцій “Оранти”, проте чи знайдеться покупець? На думку експертів, присутніх в Україні гравців компанія не зацікавить, а новим – Україна нецікава.

Леся Войтицька, 

журнал Forbes (Woman) (Київ)

P.S. Наразі ситуацією в НАСК “Оранта” зацікавилися державні регулюючі органи. З 9 серпня 2012 року позапланову виїзну перевірку компанії буде проводити Нацкомфінпослуг. Маємо підстави сподіватися, що комісія дасть відповіді на питання, що ж відбувається у найбільшій страховій компанії країни.