Україна святкує повноліття
Завтра в Україні святкуватимуть двадцять першу річницю проголошення незалежності. За час, що минув від серпня 1991-го, в країні з’явилося нове покоління, погляди якого відрізняються від уявлень старших громадян. Ці молоді люди ще позбавлені влади, але вже мають вплив. А головне – відчувають його.
Ровесники незалежності значно більше готові протестувати, домагатися якісної освіти, брати приклад з країн Союзу Європейського, а не Радянського. Їм притаманна свіжість розчарування. І цілком зрозумілий наслідок – реалізувати себе деінде.
Днями Міжнародна організація міграції оприлюднила нові дані щодо кількості українських мігрантів. Виявилося, ця цифра досягла шести мільйонів осіб! Але показовим є навіть не це, а те, що половину з цієї кількості становлять люди віком до 35 років. Очевидно, це наслідок поточної ситуації в країні, наслідок відсутності надії на покращення.
Сьогодні “Пошта” пропонує ознайомитися з думками ровесників незалежності та експертів щодо перспектив молоді в Україні.
Ровесники незалежності
|
Тетяна Везир, студентка історичного факультету(20 років): |
Наталія Антонів, студентка юридичного факультету (21 рік): |
| - Думок про перспективу як таких немає, адже що далі, то більше розчаровуєшся в країні. Що більше хочеш чогось досягти, то більше відчуваєш перешкоди. Вже давно розчарувалася в доцільності освіти через відсутність роботи. Опускаються руки й через бюрократію в державних установах. Варіант виїхати за кордон непоганий, але хіба там хтось на нас чекає? Одне слово, будемо якось крутитись... А час покаже, чи зможемо реалізуватись у нашій країні. | - Своє майбутнє намагаюсь бачити лише з хорошого боку, адже все залежить від нас самих, від того, як ми його побудуємо. Навіть не знаю, чи є у мене якісь відчуття того, чи я потрібна країні. Реалізувати в Україні власні ідеї нелегко, але можливо. Знову ж таки, це залежить від нас самих. Думаю, українському суспільству бракує соціальної організованості, культури і розуму. |
|
Тарас Прокопишин, студентський віце-мер із питань освіти і науки, студент-соціолог (21 рік): |
Ольга Лех, журналіст (21 рік): |
| - Вважаю, що на ситуацію, яка склалася в нашій країні, незважаючи на великі економічні й політичні проблеми, варто дивитися позитивно. Також варто позитивно оцінювати й майбутнє. Упевнений: нова генерація, зокрема ровесники незалежності України, стануть тією ключовою ланкою, яка візьме на себе завдання якісного будівництва нашої держави. Чув багато від своїх однолітків про те, що, мовляв, ми Україні не потрібні. Кардинально не погоджуюся з цією тезою! Вважаю, що ситуація зовсім інша, і питання треба ставити під іншим кутом: "Що я можу зробити для України?", "Яким має бути мій внесок у розвиток демократії?", "Чим можу допомогти своїй громаді?" тощо. Упевнений, що країні ми потрібні! Можливо, з огляду на теперішню політичну ситуацію здається інакше. Ми не потрібні хіба що політикам-олігархам, а Україна нас потребує! Думаю, майже кожен, хто хоче реалізувати свої ідеї в Україні, зможе зробити це. Основна умова - бажання. Є бажання - будуть можливості, проекти, перспективи. Я, наприклад, свої ідеї вдало реалізовую. Хочу виїхати за кордон. Так само хочу повернутися в Україну! Вважаю, це повинна зробити кожна свідома і цілеспрямована молода людина. Досвід, здобутий за кордоном, має ставати фундаментом змін у нашій країні. Так сталося, до прикладу, в Грузії: країною тепер керують ті, хто навчався у престижних західних університетах. У результаті там зникла корупція, змінюється менталітет, країна прогресує. Напевно, ледачі й зовсім нерозумні політики є найбільшою загрозою для майбутнього України. Пишемо історію без ОУН і УПА. Русифікуємося завдяки олігархам. Невдовзі вони захочуть стати частиною Російської Федерації... Ми як нова генерація маємо стежити за цим процесом, вчитися на безглуздих помилках сучасних керівників держави, ставати керівниками і організовувати процес відбудови сильної Української держави. На жаль, ми не скористалися успіхом Помаранчевої революції. Ця подія має стати наочним прикладом для нас. Та, попри те, я певен: таких революцій буде ще багато! Буде ще революція економічна, політична, культурна, соціальна... Вірю, що зовсім скоро відновимо силу й потужність України. Дуже сподіваюся, що буду причетний до цих якісних і європейських змін. | - Покиньмо все і чкурнімо за кордон - там краще! - не раз доводилося чути від друзів. Жахливо, коли молоді люди, сповнені сил, маючи неабиякі здібності, хочуть покинути Україну заради прибирання, будівництва чи роботи у закордонних супермаркетах. Тому складається враження, що молодь нашій державі не потрібна. Не можу сказати, що хочу виїхати за кордон, та приклади життя друзів за океаном змушують замислитися над цим. Не вірю, що в Україні неможливо знайти хорошу роботу! Вважаю, що, маючи голову на плечах і терпіння, можна досягти всього! Лякає не працевлаштування, а саме життя, адже купити квартиру і мати соцпакет, працюючи в Україні, молодій людині практично неможливо! Навіть коли маєш роботу, це ще не означає, що міцно стоїш на ногах! Українському народу бракує згуртованості, гордості за своє. І це все спровоковане відсутністю ідеології, в якій було б "найкраще - українське". Нині нами граються політики, апелюючи до одних із радянськими гаслами, до інших - з бандерівськими. Вірю, що в Україні колись стане краще, та, думаю, це буде нескоро. Бо ще не заявив про себе той політичний лідер, за якого молодь голодуватиме на граніті! |
Експерти
|
Олександр Солонтай, політолог, експерт ВГО "Інститут політичної освіти": |
Ірина Бекешкіна, соціолог, директор фонду "Демократичні ініціативи": |
| - У соціологів є таке поняття, як кількість молодих людей, котрі бажають покинути країну. Воно досить яскраво свідчить про перспективи країни з точки зору молоді і про майбутнє країни загалом. Адже зрозуміло: буде молодь - буде країна. Думаю, за останні роки точка 60 - 70% охочих молодих людей покинути країну була історичним максимумом. Більшим цей показник не буде. Залишатися в країні мають намір ті, хто здатний чи планує змінити в ній життя або ж не бачить виходу, можливості виїхати, вважаючи: добре там, де нас нема. Якщо ж говорити про тих молодих людей, які залишилися, то, думаю, у них є всі перспективи і можливості зробити країну європейською. Хоча молоді люди, що виїжджають, також не втрачені - багато з них насправді повернеться, багато з них контактують зі своїми сім'ями, родинами. Зароблять грошей, здобудуть досвід, європейську чи іншу освіту і намагатимуться повернутися, допомагатимуть своїй країні. Головне, що кордони поки що відкриті. В України перспектива європейська, і досягне її, звичайно ж, молодь, адже на відміну від старших поколінь вона вже визначилася з тим, якою хоче бачити Україну. Всі опитування доводять: молоді українці орієнтуються на європейський тип країни, тобто на демократичну, розвинуту державу, в якій панує закон, розвивається малий та середній бізнес, досить високі стандарти життя, в якій людина почувається вільно.Молодь як на початку незалежності була аполітичною, так і зараз залишається такою. Єдине, що за цей час сформувалися традиції молодіжної активності. Є ще один показник - кількість молодих людей, які беруть участь у різних молодіжних громадських організаціях, проектах. Цей відсоток як був незначним, так і залишається незначним. Але порівняно з початком 90-х таки збільшився. Ми стоїмо на шляху розбудови громадянського суспільства, і на прикладі молоді це найбільш помітно: якщо на початку 90-х молодіжні організації були рідкістю, то зараз це вже буденне явище. | - Однією з найбільших відмінностей молодого покоління від старшого є те, що воно не голосує за комуністів. Взагалі, прохідний бар'єр КПУ дозволяють здолати люди, яким більш ніж 60 років. Молодь за комунізмом і за Радянським Союзом не ностальгує. Це по-перше. По-друге, якщо брати до уваги зовнішньополітичні орієнтації, то теж побачимо відмінності. Ви знаєте, у нас населення хоче одночасно інтегруватися і на Захід, і на Схід.Якщо ж поставити альтернативне або-або: Європейський Союз чи Митний союз Росії, Білорусі, Казахстану, матимемо цікаву картину - буде приблизно однакова кількість людей, які хотітимуть туди або туди. Але якщо розкласти ці дані за віком, то побачимо, що серед молоді вдвічі більше осіб, зорієнтованих на Захід, включаючи молодь Донбасу. Серед старшого покоління вдвічі більше тих, що хотіли б інтегруватися на Схід, а щодо середнього покоління цей показник становить 50 на 50. Звичайно, більш позитивно ставиться молодь до приватизації, роботи у приватному секторі - це те, про що свідчать дані соціологічних опитувань.А старше покоління має певну ідеалістичність. Можемо говорити про це на прикладі того, чим я зараз займаюся детальніше, - мотивацією участі у виборах. У молоді цей мотив різко відрізняється: піду голосувати задля того, щоб моїм голосом не скористався хтось інший. Майже 40% молодих людей ідуть на вибори саме через це, а не тому, що їм подобається хтось із політиків. Старшому поколінню політики теж не дуже подобаються, але воно вважає, що йти на вибори - громадянський обов'язок. Крім того, українська молодь більше налаштована на еміграцію, і такі настрої досить сильні. |
• особливий погляд
|
Олег Баран, депутат Львівської облради, засновник ТзОВ "Барком" (ТМ "Родинна ковбаска"): |
| - Незалежність далася Україні непросто. Так само непросто наша країна живе з цим статусом уже 21-й рік. І навіть попри те що українці нарешті стали повноправними господарями на власній землі, незалежність і досі є своєрідним випробуванням для всіх нас. Випробуванням на толерантність, гідність, патріотизм...Так, наша країна поступово утверджується на світовій арені, з нею починає рахуватися Європа, ми ростемо, розвиваємося. Але нам бракує основного - єдності, любові та поваги один до одного. Прикро, що часто-густо причиною цього стають брудні ігрища і банальне політиканство. Замість того щоб шукати компроміс і спільно працювати, політики віддають перевагу іншому. Задля відстоювання власних інтересів розривають нашу країну на дрібні шматки. Українській політиці направду бракує чесності. Натомість у нас вдосталь голосних заяв, звинувачень та роздмухування різноманітних конфліктів. Але незалежність - не самоціль. Це дар, яким треба навчитися користуватися. І про це варто пам'ятати кожному українцеві, бо від того, яким є наше сьогодні, залежить завтрашній день. Одним із найбільших досягнень за 21 рік української незалежності стали реформи останніх років. Україна нарешті повернулася обличчям до вирішення соціальних, економічних, земельних питань, без яких неможливе нормальне і повноцінне функціонування держави. Це лише початок. Попереду ще багато роботи. Однак, на жаль, нам досі бракує розуміння, що лише разом працюючи для України, відкинувши всі особисті амбіції, збудуємо сильну і могутню державу. А головне - по-справжньому незалежну! З Днем Незалежності, Україно! |
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
