Україна та США не вловлюють принципових позицій одна одної

Українське та західне бачення геополітичної розстановки сил на шахівниці світу можна означити обопільним і принциповим несприйняттям. Представники українського уряду висловлюють певність, що Сполучені Штати Америки мають сприяти розвитку нашої економіки, тоді як у самих Штатах наростає переконання у необхідності запровадження санкцій проти України.

Українсько-амери­канські відносини в останні дні розвивалися у двох напрямках: українська делегація відвідала Вашингтон, намагаючись переконати представників сенату в тому, що наша країна переживає розвиток, а самі американці традиційно відмовчувалися на офіційному рівні і давали простір для фантазій стосовно майбутніх санкцій проти України.

Відвідини українськими урядовцями Вашингтона були пов’язані з переговорами про стратегічне партнерство між Україною і США. Представники офіційного Києва вперто переконані: США повинні допомагати Україні в її економічному та політичному розвитку. Чи не найяскравішою позицією України була заява першого віце-прем’єр-міністра Валерія Хорошковського, який зазначив, що Вашингтон міг би допомогти заробити Україні зайвий мільярд, якби скасував загороджувальні мита на металургійну та хімічну продукцію. Втім сам Хорошковський ще раз проілюстрував принципову відмінність між тими цінностями, які намагається запропонувати західна цивілізація, і тими, якими оперує владна олігархія України. Адже фактом є те (і про це знають у Вашингтоні), що підприємствами металургійної та хімічної промисловості володіють переважно олігархи – такі як Ринат Ахметов, Віктор Пінчук і Дмитро Фірташ. Навряд чи Америці, яка спільно з ЄС висловлює несприйняття українського олігархічного чиновництва, може бути зрозумілим лобіювання інтересів олігархів на стратегічних переговорах…

Більш чіткого окреслення набули заяви українських чиновників хіба що у євроінтеграційній сфері і в питанні захисту прав людини. Так, на офіційному рівні, перебуваючи у Фонді Карнегі, заступник міністра закордонних справ України Андрій Олефіров зазначив, що усвідомлює всю суть негативної реакції на справу Тимошенко, але у той же час переконаний, що Україна змушена рухатися вперед. У зв’язку з цим він “висловив сподівання”, що США підтримають Україну, коли вона очолить ОБСЄ у 2013 році. “На рівні ЄС – це важливий крок до безвізового режиму, з НАТО – участь у нових операціях, з Росією – робота над демаркацією кордонів, зі США – виконання угоди про відмову від високозбагаченого урану”, – переконаний Олефіров.

Утім темпи євроінтеграції та нібито розвитку України сенату США наразі абсолютно не до вподоби. Вже незабаром можуть бути запроваджені санкції проти нашої країни загалом чи окремих високопосадовців зокрема. У сенаті США зареєстровані дві резолюції республіканців, що містять заклик до візових обмежень проти українських чиновників включно з Віктором Януковичем. Зі слів американських експертів, жодних причин вважати ці санкції неможливими немає. 

“Запровадження санкцій щодо України також не слід вважати чимось неможливим, це цілком реально. США, до речі, люблять санкції, сенатори щодо цього дуже активні. Скільки їх вже ухвалено щодо країн Африки, Близького Сходу і так далі”, – передає слова експерта Інституту Хадсона у Вашингтоні Річарда Вайтса ВВС. Також, на переконання аналітиків, санкцій варто очікувати вже після осінніх парламентських виборів.  Втім варто констатувати наявність двох боків медалі. До сьогодні будь-які санкції США стосовно Білорусії, Росії, країн Африки і Близького Сходу не давали підстав говорити про їх дієвість.

Україна не розуміє позиції США і того факту, що з теперішнім станом справ у нашій країні Америка не зможе стати стратегічним партнером Києва. Проте й США, позиціонуючи себе борцем за демократію, не усвідомлюють реального стану речей в Україні: вкорінена олігархічно-мафіозна верхівка не піде на поступки ні перед ким через умовності перетину кордону чи інші обмеження. Якщо США насправді переймаються світовою демократією, то зобов’язані активніше працювати з Україною… Наразі ж між двома державами й далі пролягає  “Атлантичний океан нерозуміння”.