Українська влада продовжує віддавати сусіду стратегічні об’єкти країни 

Українська влада фактично піднесла росіянам ще один подарунок, який є не менше цінним, аніж неконституційне базування Чорноморського флоту на території України, кабальні ціни на газ та безглузде впровадження російської мови. 

Цього разу офіційний Київ в особі президента фактично поступився над принциповою позицією українців – статусом Керченської протоки. Не відстоявши своєї позиції, влада віддала фактичну першість на володіння єдиною глибокою протокою у регіоні.

Поступка у питанні ціною у мільярди відбулася під час зустрічі президентів України та Росії у Ялті, про яку писала “Пошта” в попередньому номері. Офіційним вирішенням питання прес-служба президента фактично назвала спільне володіння Керченською протокою, що дозволило швидко підписати заяву про умови делімітації морського простору в Азовському і Чорному морях, а також у згаданій протоці.

Ми знову програли 

Делімітація відбувалася начебто “в дусі дружби, добросусідства і стратегічного партнерства, з урахуванням законних інтересів обох держав”. Спільним інтересом українська сторона традиційно вважає поступки у національних інтересах, адже домовленістю передбачено створення українсько-російської корпорації з управління Азовсько-Керченською акваторією та Керч-Єльсеньским каналом.

Така позиція української влади є тим же “злиттям інтересів” усієї країни, адже раніше офіційний Київ завжди відстоював позицію повного володіння протокою, опираючись на радянський розподіл кордонів. Росія від такого поділу категорично відмовлялася. 

Проте, в України в рукаві був серйозний аргументаційний козир: подвійні стандарти східного сусіда. Так, основним “меседжем” української влади було нагадування, що російсько-естонський кордон у Нарвській і Фінській протоках був визнаний, за наполяганням Росії, саме за старим радянським адміністративним кордоном.

Фактично безпрограшні аргументи українська влада таки програла, подавши все під соусом компромісу, який взаємовигідний обом сторонам. Москва не втратила контролю над єдиною глибоководною протокою каналу, а Україна його не здобула. Ба більше, самі росіяни зіграли традиційну передвиборчу гру в Україні, заявивши, що саме Росія погодилася на умови офіційного Києва. “Тут досягнуто принципових домовленостей. Ми згодні з українським підходом. Треба довести цю роботу до логічного кінця”, – сказав Володимир Путін.

Найімовірніше, спільна розробка триватиме за традиційним для українсько-російських відносин принципом старшого і молодшого брата. 

Зважаючи на трильярдні економічні потуги Росії, які та готова пустити на розширення зон впливу та важелі тиску, які є в офіційної Москви, навряд чи Україні варто очікувати хоча б на певний відсоток реального володіння протокою. 

Загроза поступок 

Гостро негативно розцінює “злиття” національних інтересів й екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко. “Керч-Єнікальський канал – український згідно з нормами міжнародного морського права. Нам тепер кажуть: ми погодилися із пропозиціями України. Ну то дуже добре, але це ж міжнародно-правові позиції, а не якісь вигадані запити України! Це те, що є насправді, що виникло з факту розпаду Союзу. І тепер, проголошуючи згоду на українські пропозиції, нам кажуть: а от за цю згоду ми, по-перше, ходитимемо по вашому каналу безкоштовно, по-друге, ми ще будемо з вами спільно цим каналом керувати. Це мені нагадує ситуацію, коли сусід приходить до сусіда і каже: це твоя кухня і харчі, але ми тут спільно будемо готувати і їсти яєчню”, – заявив в інтерв’ю  ВВС Володимир Огризко.

Раніше про загрозу поступок зі сторони чинної влади попереджав голова парламентського підкомітету з питань співпраці з ЄС і НАТО Андрій Шкіль, який пророкував сценарій президентських домовленостей. “Путін не має гарних стосунків із Януковичем. І тому він приїздить за чимось. Жодної вигоди стосовно розподілу Керченської протоки і Азовського моря Україна не матиме… Це буде черговий “подарунок” Росії”, – казав депутат, інформує  ВВС. 

Наразі ще невідомо, яким буде остаточний варіант домовленостей стосовно принципового питання, яке перебуває у підвішеному стані впродовж багатьох років. Утім, уже нині зрозуміло, що не досягаючи жодних корисних для себе угод, чинна влада з усією своєю потугою йде всупереч національним інтересам країни.