Візит російського прем’єра до України завершився без помітних результатів. Дмітрій Медвєдєв лише розвідав тутешні настрої і обстановку перед візитом президента РФ. Не додали київські посиденьки пожвавлення й газовим перемовинам. “Енергетичним” ньюсмейкером останніх днів став голова Газпрому Алєксєй Міллєр, який і судом вкотре пригрозив, і пояснив, чому європейським компаніям ціни на газ зменшують, а Україні – ні.
Якщо про можливість подання до суду на Україну через недобір газу спершу заявляли неназвані поінформовані джерела у “Газпромі”, то тепер про це говорить сам голова компанії.
“Ми дуже уважно ставимося до юридичних аспектів виконання нашого контракту. Без сумніву, документи, які ми на сьогоднішній день маємо, в разі того, що не буде виконаний мінімальний обсяг закупівлі нашого російського газу, можуть лягти в основу нашого позову до української сторони”, — заявив Міллєр.
Щоправда, він не поспішає із погрозами, а закликає вирішувати проблеми у міру їх надходження: “У минулому році Україна всі свої зобов’язання з відбору газу з урахуванням принципу “бери або плати” виконала. Заява наших українських колег про те, що вони скоротять обсяги закупівлі нашого газу прозвучала, але я думаю, що треба розглядати проблеми по мірі надходження”.
Тобто, судитиметься Росія із нами чи ні, стане відомо на початку 2013 року – після того, як підведуть підсумки. І попри те, що раніше вітчизняні урядовці запевняли, що домовилися із російськими колегами, аби купувати менше газу, Міллєр заявив, що нічого подібного не було.
Він також дав зрозуміти Україні, що не слід задивлятися на досвід кількох європейських компаній, які через суд домоглися перегляду контрактів із “Газпромом”, зокрема й зниження ціни на газ. Мовляв компанія робить знижки на газ тим, із ким реалізує спільні проекти. “Що стосується контракту між “Газпромом” і НАК “Нафтогаз Україна” – це контракт продавця й покупця… Із Україною у нас немає такої якісної глибини співпраці, як із німецькими або італійськими партнерами. З Україною ми не реалізуємо таких мегапроектів ні в галузі видобутку, ні в галузі транспорту газу”, – сказав Міллєр.
Найкращим співрозмовником щодо газу є президент Росії Владімір Путін, який приїде до України 12 липня. Тоді має відбутися чергове засідання міждержавної російсько-української комісії на рівні президентів. Комісія ця між іншим не засідала ще від жовтня 2010 року. Учора ж у адміністрації Путіна заявили, що двосторонні відносини минули стадію “вимушеної паузи” і запевнили, що тепер готові до “цілеспрямованої роботи”. Ще побачимо, чи знизить це градус у гарячій газовій дискусії.
КОМЕНТАРІ | |
Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень: |
Володимир Омельченко, в. о. директора енергетичних програм Центру Разумкова: |
- Ось ці заяви і певні непорозуміння, які виникали, свідчать, що Україна у певному сенсі домагалася, аби сам "Газпром" звернувся до суду. В Україні заявили, що домовилися про зменшення обсягів закупівлі газу, а в Росії у відповідь зробили чотири заяви: починаючи із того, що ні про що не домовлялися, що на 2013 рік питання ще не узгоджено і взагалі ціну на газ міняти не мають наміру, що Україні потрібні кредитні кошти, які може надати Росія... І от четверта заява була про те, що "Газпром" готовий подати до суду, якщо ми за підсумками 2012 року не доберемо газу. Усе це свідчить, що в останній рік Україна провокувала "Газпром", аби він перший звернувся до суду. Логіка у цьому є: у той час, коли нас вважають ненадійним транзитером, позов України на "Газпром" - а ще, якби зимою знову почалися проблеми - виглядав би не дуже красиво. У такому випадку ми були б конфліктною стороною. Тому для України важливо, аби до суду звернувся сам "Газпром", а ми вже в контексті цього подали б свої аргументи щодо того, чому нас не влаштовує ціна. От така хитрість. І помітно, що така українська провокація певним чином вдалася, адже "Газпром" уже відреагував, сказавши, що готовий позиватися. Насправді ж можемо побачити такий судовий позов і до початку 2013 року, адже у контрактах передбачено, що існують щоквартальні обсяги закупівлі газу, які потрібно узгоджувати. Є загальний обсяг, який слід купити впродовж року - 52 мільярди, а є ці показники, які ми вже не виконуємо, якщо справді зменшуватимемо газозакупівлю до 27 млрд. Цей момент ми вже порушуємо, відтак ще до підведення підсумків року "Газпром" може подавати до суду. Але це питання вже до "Газпрому" - може він це зробити, хоче чи не хоче. Із однієї сторони Україна нібито досягає своєї цілі, виводячи "Газпром" із себе і штовхаючи його в напрямку суду. А з іншого боку ми досягаємо незначного: залишається висока ціна на газ, а до кінця ми про що-небудь так і не домовляємося. Росія насправді має на меті конкретну ціль: для неї зараз актуально те, аби не будувати Південний потік, а натомість, грубо кажучи, купити українську ГТС і використовувати її.Нам же подавати до суду треба було ще два роки назад - після підписання Харківських домовленостей. Втім, у нас немає спільних проектів із "Газпромом", а тому ще невідомо, чию позицію зайняв би суд. За великим рахунком, Україна втратила час для звертання до суду. Хоча нічого страшного в цьому немає, це хороший варіант, тим більше він передбачений контрактами. | - Якби Україна була нормальною державою, вона давно б подала позов у Стокгольмський суд. На жаль, сьогодні наша держава є олігархічною і тут діють особливі закони. Ми знаємо, що українські та російські бізнесмени мають нерідко спільні інтереси. Групи, які сьогодні займаються газовою темою в Україні, пов'язані із різними інтересами "Газпрому". Це і є головна причина того, чому Україна не подає позов на російського монополіста, як це зробили кілька європейських компаній. Що ж стосується можливості самого "Газпрому" подати позов, то не сказав би, що ймовірність цього перевищує 50%. "Газпрому" зараз не вигідно переводити переговори, які зараз тривають, із політичної площини в економічну та юридичну, адже у політичній площині Росія себе почуває набагато агресивнішою і має більшу вагу. Але Україна не має іншої можливості, аби зменшити ціну, окрім як звернення до суду. Не треба мати багато розуму, аби зрозуміти, що Росія не піде на перегляд контрактів, якщо вона не отримає для себе кращі умови (а Україна, відповідно, - гірші), аніж це передбачено чинними договорами. |