Наша країна за рівнем радості посідає соте місце у світі

Під кінець минулого тижня експерти із New Economic Foundation опублікували черговий Всесвітній індекс щастя. Висновок – із десятка найщасливіших країн, дев’ять розташовані у Латинській Америці. Найбільш щасливими є костариканці. Україна ж замикає сотню. Нас “обійшли” Молдова (40 місце), Грузія (55), Польща (71), Румунія (75). Трохи менше щасливими, ніж українці виявилися білоруси (103), прибалти (117–120 місця) та росіяни (122).

Експерти New Economic Foundation, окрім традиційних опитувань оцінок добробуту та задоволеності життям, враховують тривалість життя та “екологічний слід” – співставлення природних ресурсів країни та темпів їх споживання. Ще у 2006 році, коли цей рейтинг представили уперше, ми входили до п’ятірки найменш щасливих націй (були 174). 

Три роки опісля, 2009–го, мали вже 95 місце та індекс 38.1. У тодішнього лідера – теж Коста-Ріка – показник був удвічі більшим. Сьогодні маємо і нижче місце, і менший показник – 37,58 балів (у лідера – 64). 

Загалом, результати цього дослідження показують, що за останні три роки ситуація у світі змінилася на гірше. Пов’язано це, зокрема, із тим самим “екологічним слідом”: кілька років назад експерти Footprint Network (організації, яка й підраховує споживання ресурсів) застерегли, що років через десять-двадцять людству, аби втамувати апетити, потрібна буде ще одна Земля. Торік, за даними цієї організації, земляни перетнули точку неповернення: споживання природних благ перевищило можливості планети до їх відтворення.

Із Україною ситуація трішки інша. “Екологічний слід” у нас порівняно невеликий: одна людина споживає 3,2 гектарів ресурсів. При цьому, у низці країн, які, згідно рейтингу, є більш щасливими, цей показник удвічі більший. Інша справа, що за останні кілька років у нас зменшилася кількість людей, задоволених своїм добробутом. Це фіксують і вітчизняні соціологи. Зокрема, за даними КМІСу, у 2011 році кількість щасливчиків в Україні уперше почала знижуватися. Сьогодні у нас на 12% менше жителів, які вважають себе щасливими, аніж було два роки назад. Відтак щасливим себе вважає лише кожен другий українець. 

ДО ТЕМИ

“Пошта” відвідала львівський садочок “Святого Миколая” (№135) та випитувала про щастя у п’яти та шестирічних дітей. Отож, ми запитали дітвору: що таке щастя, коли ви буваєте щасливими, що треба робити, аби бути щасливим? Ось, відповіді малечі.

Теодор: “Треба бавитися із Андрійчиком. Це мій молодший брат”.

Матвій: “Я щасливий, коли маю багато Лего. Просто тато сказав мені, що Лего допомагає стати дорослішим, тому я ніколи не припиняю з ним гратися. Бавлюсь і бавлюсь”.

Анничка: “Коли я біля Юсті. Це моя сестричка. Ми бавимося карточками”.

Лілейка: “Коли я бачу справжніх фей. Я їх не бачила, але про них є мультик. Команда тих фей називається Вінкс. Вони великі і живуть у школі для фей Магікс”.

Христинка: “Я щаслива, коли бавлюся з матусею, та на дворі зі своїми подружками. Їх звати Марта, Аліса і Таня. Ми бавимося так,  ніби Аліса моя мама, а Таня мама Ростика – нашого маленького братика. Його вже дуже гарно постригли”.

Марічка: “Я щаслива, коли бавлюсь із Оленкою. Це моя сестричка. Вона старша, але не дуже. Їй десять років. Ми бавимося у доньки-матері”.

Емоційний та активний хлопчик: “Я щасливий, коли бавлюся Лего, малюю карти. Коли мій молодший братик Марко виросте, ми будемо гратися у лего-лицарів і влаштуємо справжні ватаги. Це коли воюють добро і зло. Марко буде злом, а я добром – мені дуже подобається добро”.

Сором’язлива дівчинка: “Я щаслива, коли гарна. А ще гарна моя мамуся”.

Вікуся: “Я щаслива, коли сонечко сяє. А зимою – коли із мамою бавлюся сніжинками”.

Данилко: “Коли сплю, гуляю і ходжу з мамою їсти, тоді я щасливий”.

Ромчик: “Коли я посміхаюся. Коли мама сміється”.