Луцька трагедія є застереженням для країни, у якій тисячі аварійних споруд і бездіяльні чиновники

Обвал під’їзду п’яти­по­верхового житлового будинку, що стався 10 червня у Луцьку, – трагедія, яка лише через щасливий збіг обставин не набула тих масштабів, яких могла б набути. Невирішені проблеми житлово-комунального господарства і халатність чиновників призвели до смерті двох мешканців п’ятиповерхівки. 

Інші вижили завдяки плануванню будинку, а саме протилежному розміщенню спалень до лінії розлому стін. Проте луцька трагедія є своєрідним застереженням для цілої країни, у якій тисячі аварійних споруд і недбалі чиновники. Будинок, споруджений 1971 року, перетворився на руїну в неділю, о 4.25, через обвал стін. 

Загинуло двоє людей, що, ймовірно, заснули у вітальнях під час перегляду матчів Євро-2012. Ще одна жінка має тілесні ушкодження. Жертв могло б бути набагато більше, але обвал стався у тій частині будинку, де розташовані вітальні, а не спальні. Тож нічний час трагедії допоміг мешканцям уберегти своє життя. Зруйновано вісім квартир, рятувальники повідомляють про 18 осіб, яких вдалося врятувати.

За фактом попереднього розслідування кримінальну справу було порушено проти місцевих чиновників, які ніяк не реагували на аварійний стан будинку, понад те – ігнорували заборону недоторканості несучих стін. 

Як інформує прокуратура Волинської області, мешканці багатоповерхівки вказували на часткове руйнування несучої стіни ще в травні, однак відповіді так і не отримали.

 “Службові особи Луцького ЖКП №7 та Луцької міськради, неналежно виконуючи свої обов’язки, вчасно не вжили заходів щодо обстеження будинку, встановлення причин руйнації та проведення ремонту”, – заявляють в обласній прокуратурі. 

Кримінальну справу проти чиновників порушили за фактом службової недбалості, що спричинила тяжкі наслідки. Промовистим є і той факт, що мер міста заявив про несподіваність обвалу і безпечність будинку загалом. 

“Цей будинок не був аварійним. Тому всі дуже здивовані, що так сталося. А чому це сталося і як, визначить комісія”, – запевняє мер Луцька Микола Романюк. 

Спокутуючи власну провину, мерія виділила потерпілим місця в готелі. Впродовж місяця сім’ї повин­ні отримати нові квартири і грошову компенсацію в розмірі десяти тисяч гривень.

Наразі МВС не дає точної версії обвалу будинку, проте свої думки висловлюють мешканці багатоповерхівки. З їхніх слів, у всьому винен магазин меблів: заради розширення залу власники знесли частину несучої стіни на першому поверсі, що й дало тріщину у фасаді. “Як тільки той магазин будували, ми зверталися до міської ради з вимогою перевірити законність знесення стін на першому поверсі. У нас будують все, що хочуть, і все узаконюють, бо в міській раді думають не про людей, а про гроші”, – розповів один із урятованих з-під завалів мешканців будинку, повідом­ляє “Український тиждень”.

 Промовисті факти луцької трагедії відкривають широкий діапазон проблем не лише житлово-комунального господарства, а й самого державного апарату управління. Якщо й справді були проігноровані заяви про ліквідацію несучих стін, то обвалу будинку можна було сподіватися будь-якої миті. Халатність міської влади, що не реагувала на заяви мешканців багатоповерхівки, є лише ілюстрацією бюрократичного і корумпованого державного устрою, який усе частіше призводить до смерті невин­них людей через обвали будинків, вибухи в центрі міст, соціального зубожіння і зростання рівня злочинності.

Чи стануть тенденції наростаючої критичності житлових будинків сигналом для місцевої та загальнодержавної влади, наразі не відомо…