Самі винні
Змагання політиків за опозиційний статус унеможливлює побудову в Україні консолідованої демократії
Змагання політиків за опозиційний статус унеможливлює побудову в Україні консолідованої демократії
Експерти наголошують на тому, що різношерстість опозиції, велика кількість партій та груп, які претендують на опозиційний статус, має бути позитивним явищем і свідчити про конкурентне політичне середовище.
“Світові тенденції показують, що сьогодні демократія більшості змінюється на демократію меншості, які домовляються між собою у різних ситуаціях. Кожна з цих меншостей має свою ідентичність, своїх прихильників, але, водночас, спільно визначена мета дозволяє цим меншостям працювати разом”, – акцентувала вчора Оксана Дащаківська, виконавчий директор ЛОГО “Комітет виборців України”.
Проте, українська реальність змушує говорити про те, що амбітність окремих політиків стає на заваді продуктивній роботі опозиції.
“Політичні гравці в Україні, які заявляють про готовність до участі у парламентських виборах, не можуть говорити про те, що вони визнають єдині правила гри, як і про те, яку державу вони бачать. На жаль, немає жодного стратегічного проекту України. Тому опозиціонери становлять слабку альтернативу тим, хто сьогодні є при владі. Змагання політиків за опозиційний статус показує неможливість побудови в Україні консолідованої демократії”, – додала Оксана Дащаківська.
|
ДО ТЕМИ Запит на авторитаризм Експерти також стверджують, що в українському суспільстві є запит на авторитаризм. Непослідовні дії опозиції і пострадянський менталітет українців допомагає владі утверджувати авторитаризм в країні. “Саме українське суспільство має вплив на утвердження авторитаризму в Україні . Не секрет, що в нас дуже популярні висловлювання про необхідність одного керівника із “твердою рукою”, – зауважує Олег Процак, заступник директора Інституту політичних технологій. |
З іншого боку, варто відзначити, що опозиційний статус завжди вигідніший для політичних партій, бо є кого і за що критикувати. Такий статус заздалегідь визначає перевагу, особливо в західноукраїнських областях.
За словами експерта, велика кількість опозиціонерів дає привід думати, що вони будуть контролювати один одного на виборах і виправляти свої ж помилки.
В результаті цієї боротьби, виборці зможуть сформулювати для себе частково об’єктивний портрет кожного із кандидатів. Та для цього потрібно, щоб самі виборці були достатньо уважними і вміли об’єктивно аналізувати надану інформацію.
Виборчі пайки
За всіма перипетіями опозиційних домовленостей українцям не можна втрачати відчуття власної відповідальності за майбутнє держави. Виборцям слід бути уважними, щоб не продати свій голос, адже за кількістю соціальних обіцянок, і не тільки, українські політики випереджають своїх закордонних колег.
“Політики чітко рахують гроші, які потрібно витратити на виборчу кампанію. І тому навіть опозиційні кандидати будуть вдаватись до товарно-ринкових відносин із виборцями. А це, на жаль, не піде на користь ані майбутньому парламенту, ні українському суспільству”, – зазначає Оксана Дащаківська.
Більшою мірою це стосується кандидатів від влади, а також самовисуванців.
“На рівні парламентських виборів самовисуванці – це обман виборців. Верховна Рада є політичним органом, тому самовисуванець зможе захищати інтереси свого виборця лише як член якогось об’єднання: фракції чи депутатської групи. Самовисуванців можна назвати “грошовими мішками”. Це, перш за все, можливість для багатих пройти у парламент”, – наголошує Олександр Неберикут, член координаційної ради Громадянської мережі “ОПОРА”.
Загалом, і українському суспільству, і опозиції ще слід вчитись брати відповідальність на себе і не грати за правилами влади.
