Україна отримала чергову дозу дискредитації в очах світової спільноти. Згідно із повідомленнями британських ЗМІ, такі явища, як расизм, злочини на національному ґрунті, нацистські течії, є нормою нашого повсякденного життя. МВС України проблему расової дискримінації заперечує і звинувачує у расизмі англійців та французів…
Скандальний образ “расистської” України та Польщі продемонстрував англійським глядачам Перший телеканал британського громадського телебачення BBC ONE. Репортаж “Стадіони ненависті”, присвячений господарям Євро-2012, містить кадри побоїв на українських і польських стадіонах.
Жахливу картинку “расистської” України прокоментував і колишній футболіст збірної Англії Сол Кембел. Він обурюється станом справ у нашій державі та Польщі, закликаючи вболівальників не ризикувати життям і не їхати на Євро-2012. “Це огидно… Це жахливо… Залишіться вдома. Подивіться Євро-2012 по телевізору. Не ризикуйте. Можете повернутися у труні”, – жахає англійських уболівальників футболіст.
Передфутбольний скандал із зовсім не футбольним контекстом додав вагомий штрих до й без того негативного образу країни з диктаторським режимом, численними вибухами, корупцією, завищеними цінами і неготовою інфраструктурою. Українське МЗС, репрезентуючи думку влади, покладає на футбольну феєрію великі сподівання, зазначаючи, що випадки расизму в Україні – нонсенс.
“У МЗС із великою стурбованістю сприймають кампанію з дискредитації України, яку розгорнули в окремих британських ЗМІ навколо нібито расистських настроїв, поширених в Україні. Вважаємо це абсолютно неприйнятним і таким, що не відповідає фактам і реальності”, – заявив директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин.
З його слів, українське суспільство можна звинувачувати в чому завгодно, але не в расизмі. “У нас на вулицях немає міжетнічних зіткнень, у нас немає того, що відбувалося кілька років тому в Парижі, коли ситуація була дуже схожа на громадянську війну”, – каже Волошин.
Запевнив у толерантності українців і речник МВС Володимир Поліщук, який закликав британців не шукати сенсаційних сюжетів. “Інформація деяких закордонних ЗМІ про те, що в нас є факти расизму, дуже перебільшена”, – заявив він.
За міліцейською статистикою, цього року в Україні скоєні два напади на представників африканських країн, але не на расистському ґрунті, а на побутовому.
Ксенофобія в Україні є, як і у будь-якій іншій європейській державі. Дані деяких досліджень свідчать про те, що рівень несприйняття громадян інших національностей в Україні динамічно зростає. Зокрема, згідно з моніторингом Інституту соціології НАН України, в останні роки понизився рівень сприйняття по всій Україні. Особливо активні ці тенденції у західній частині. Проте ксенофобія українців має мало спільного із расизмом. Українці не сприймають переважно росіян, євреїв і циганів.
А що стосується дискримінації за кольором шкіри, то в цьому українці теж періодично себе проявляють. Утім психологічна характеристика суспільства, яке лише починає активно стикатися з іншими расами, свідчить про те, що так чи інакше ці тенденції існуватимуть в країні, але при оптимальній політиці держави поволі нівелюватимуться.
Який ступінь критичності ситуації із несприйняттям в Україні, “Пошта” з’ясовувала у студентів львівських вишів. Так, зі слів нігерійського студента, який побажав залишитися інкогніто, відсутність толерантності у Львові простежується, проте до якихось агресивних дій, як правило, справа не доходить.
“У Львові є расизм, ми це бачимо, ми із цим стикаємося, але стверджувати, що це місто небезпечне, не варто. Прості люди загалом сприймають мене природно”, – каже студент.
Тож питання: “Чи є расова нетерпимість для України серйозною проблемою, поряд з іншими суспільними вадами?” залишається відкритим. Проте навряд чи приїзд уболівальників не європеоїдної раси в багатонаціональні і… багаторасові українські міста-мільйонники може бути небезпечним! Просто Україна отримала ще один удар по іміджу…