У передвиборний період Україна стає більш рельєфною – що ближча зміна влади, то помітніші відмінності між регіонами. Питання мови, напрямку інтеграції та оцінка історичних подій із багатьох у цей час роблять непримиренних супротивників.
Попри це, Україна залишається стійкою. Головним свідченням цього є кількість громадян, які нині підтримують незалежність, а також чисельність тих, у яких домінує громадянська ідентифікація. Тобто таких, які на запитання “Ким ви себе відчуваєте у першу чергу?”, гордо відповідають: “Українцем!”
Як показують результати дослідження “Регіони України в образах та стереотипах масової свідомості”, проведеного Інститутом прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії спільно з Київським міжнародним інститутом соціології, громадянська ідентичність домінує лише у половини населення.
Для третини наших співгромадян ключовою є регіональна ідентичність, тобто вони вважають себе передусім частиною міста, району, області. Найцікавіша ситуація із самосприйняттям у Криму.
По-перше, це єдиний регіон, в якому громадянська ідентичність поширена настільки ж, як і місцева (у інших значно виразнішою є перша). По-друге, тут майже кожен п’ятий почувається у першу чергу громадянином країни, якої вже нема. Якщо у середньому в державі частиною Радянського Союзу вважають себе лише 6,5%, то на півострові ця цифра показовіша – тут таких аж 17%.
З іншого боку, в Криму, як і в столиці, майже немає людей, у яких домінує європейська ідентичність. Та й загалом у країні європейцями почуваються зовсім мало людей – всього 1,8%. При цьому рекордним є показник серед жителів восьми західних областей – 3,9%.
Проте вісім “лівих” областей країни цікаві не лише цим. Показовішим є те, як нас сприймають жителі інших регіонів. А тут вже існує чимало суперечливих даних. Наприклад, кожен десятий українець вважає, що життя в державі було б кращим, якби у складі країни не було західного регіону. Кожен п’ятий думає, що погляди більшості тутешніх жителів загрожують цілісності держави, а кожен сьомий вважає, що такі погляди взагалі близькі до фашизму.
Що б не думали українці західного регіону, на значній території країни саме вони є тою білою вороною. Наприклад, у те, що без Криму життя в країні стало б ліпшим, вірять усього 5,4% громадян, аналогічні відчуття щодо південно-східного регіону мають 4,8%, а до центру – 3,4%. Що ж до фашизму, то можемо провести паралель: майже кожен десятий українець вважає, що погляди більшості кримчан близькі до сталінізму. Ось така точка дотику.
Але є ще одна: 16,5% співгромадян думають, що погляди більшості кримчан небезпечні для цілісності країни. Попри величезну кількість відмінностей між західним регіоном і автономною республікою, у нас є й спільні риси – нас вважають майже однаково небезпечними (хоч “західняки” таки більш небезпечні).
Звичайно, це не вказує на реальний стан речей, а лише на те, як його сприймають українці. Цікавими є думки й щодо того, що може об’єднати наших громадян. Найпопулярнішим засобом (43%), згідно з результатами дослідження, є досягнення достойного рівня життя.
На думку кожного четвертого, міцніше “склеїти” регіони країни може відновлення промисловості та сільського господарства, а на переконання кожного п’ятого – спільна історія. У те, що регіони може об’єднати єдиний лідер, вірять майже 15% українців. Але значно показовішим є те, що майже третина респондентів, відповідаючи на таке запитання, заявили, що регіони країни не є роз’єднаними. Це ще один доказ того, що, попри низку відмінностей і стереотипів щодо співгромадян, країна є міцною.