Освіту краще здобувати у київських вишах. Утім, у десятці й два найвідоміші університети Львівщини

Центральний регіон, а передусім столиця, дає найкращу освіту. Це визнають і випускники тамтешніх університетів, і роботодавці з експертами. Із 16 найбільш кваліфікованих вишів країни, половина – київські, які до того ж займають найвищі позиції стабільно впродовж останніх років. 

Отож, у 2012–ому найкращими визнано: Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” (90 балів), Київський національний університет ім. Т.Шевченка (83 бали) та Національний університет “Києво-Могилянська академія” (43 бали). 

Серед навчальних закладів західного регіону, насамперед, це, звичайно, львівські виші, найвищі позиції отримали – Політехнічний (п’яте місце, 36 балів) та Франковий університети (сьоме або десяте місце – якщо враховувати, що на одному місці можуть перебувати по кілька ВНЗ, 22 бали). 

Такими є результати п’ятого щорічного дослідження кращих вишів країни “Компас”, яке декілька днів назад представили соціологи КМІСу та представники компанії “СКМ”.

Учимось рахувати й робимо висновки

У межах дослідження аналізуються не всі ВНЗ країни. До уваги беруть лише заклади третього та четвертого рівнів акредитації, які готують бакалаврів, спеціалістів або магістрів за п’ятьма спеціальностями: правознавство, інформаційні технології, архітектурно-будівельні, бізнес-економічні та інженерно-технічні. Всього ранжували понад 220 закладів, що відповідали цим умовам.

При побудові рейтингу враховували кілька критеріїв. По-перше, це оцінка роботодавців, які визначали ті виші, що дають найкращу підготовку для роботи у їхній компанії. Цей критерій найбільш вагомий – у загальному балі його вплив складає 31%.

Інший фактор – оцінка експертів, кадрові вподобання провідних українських компаній (його вага – 29%). Третій критерій – оцінка самих випускників, їх задоволеність отриманою освітою та можливостями, які вона надає у трудовій діяльності. Це, щоправда, найменш впливовий критерій – усього 10%. 

І, врешті-решт, ще один вимір – кількість компаній-роботодавців та експертів, які співпрацюють із конкретним вишем (вага – 30%). Значення кожного із індикаторів для певного університету нормувалися відносно найбільшого: найкраща ситуація оцінювалася у 100 балів, а решта значень розраховувалися, як відсоток від максимального. 

Наприклад, найвище роботодавці оцінили можливості “Київської політехніки”, відтак 35 балів, які отримала “Львівська політехніка”, означають, що тут із погляду роботодавців майже утричі гірші умови, ніж у найкращому виші країни.

Окрім загального рейтингу, експерти укладали ще й аналогічні списки за окремими напрямками підготовки та регіонами. Наприклад, лідером за підготовкою бізнес-економічних спеціальностей є Київський національний університет ім. Т.Шевченка.

Юристів найкраще готують у “Юридичній академії України ім. Я.Мудрого” (львівський ЛНУ ім. І.Франка за цим напрямком четвертий по країні). Інженерно-технічних спеціальностей, як і фахівців із ІТ-технологій, найкраще готують у київській політехніці, а львівська – також за обома напрямками – посідає четверте місце рейтингу.

Золота серединка

Загалом, як виявилося, якість української вищої освіти не така вже й погана. Нещодавно експертами австралійського Інституту прикладних економічних та соціальних досліджень опуб­ліковано рейтинг кращих у світі систем вищої освіти. 

На подив, Україні відвели 25 місце, що здивувало навіть оптимістів. Ще цікавіше, що ми обігнали Чехію, Польщу, Росію, Китай, Бразилію. Попри те, що чинний міністр освіти похвалився здобутками, рейтинг радше оцінює роботу попереднього уряду, позаяк більшість параметрів там подані станом на 2009–ий. 

Відтак, теперішня верхівка Міносвіти до здобутків має не так уже й багато. Хоча, якщо придивитися ближче, то це дослідження не вказує на вагомі здобутки. Оскільки аналізували всього 48 країн (до того ж різних стадій розвитку), то “25 місце у світі” звучить занадто гучно. Впевнені можемо бути лише у тому, що перебуваємо десь не нижче серединки.

Австралійські експерти досліджували системи освіти за чотирма параметрами (умови, ресурси, співпраця та результати), кожен із яких складається ще із різних індикаторів. 

Відтак, якщо дивитися на окремі параметри, то тут ми будемо навіть нижче сере­динки. Наприклад, ресурси нашої вищої освіти виявилися достойними 10 сходинки рейтингу (тут враховувалися видатки, які виділяють влада та приватні структури на освіту). Але за іншими параметрами, ситуація значно гірша: за умовами для освіти ми посіли 28 місце, за співпрацею із колегами-іноземцями – 33, а результати цієї самої вищої освіти опустили нас взагалі на 35 позицію. 

Ще цікавіша картина із погляду різних індикаторів. Зазначимо, що тут, як і у дослідженні “Компас”, принцип виведення як загального рейтингу, так як і таблиці за окремими показниками, застосовано такий: країна із найвищими показниками отримувала 100 балів, а показники всіх інших держав, що йдуть за лідером, позначалися у відсотках до цих самих 100 балів. Отож, у нас чи не найгірша ситуація за результатами наукової діяльності. Маємо надзвичайно низьку кількість наукових публікацій (0,3% тих, які випускаються у США) та на додачу ще й невеликий впливтаких робіт та мізерне фінансування нових розробок.

Незважаючи на це, українські університети поволі просуваються до списків найкращих у світі. Так, цьогоріч уперше два українські ВНЗ потрапили до одного із найавторитетніших світових рейтингів – QS World University Rankings. Щоправда, Донецький національний університет та Київський політехнічний інститут вписалися лише до останньої – сьомої сотні списку. Проте сотня сотнею, а потрапити до 5% кращих вишів світу теж значимо. Залишається лише уявляти здобутки, які вітчизняні виші продемонстрували б за належної порції уваги.