Невдовзі парламент має приступити до другого читання “земельного” законопроекту. Поки депутати зважуються, експерти аналізують, яке майбутнє чекає на вітчизняний агропромисловий комплекс у випадку прийняття земельної реформи у її нинішньому варіанті. Це, зокрема, з’ясовували у Львові минулого тижня під час “круглого столу”, присвяченого як самому урядовому законопроекту, так і реформі загалом.

Попри скептичні оцінки, більшість експертів погоджується, що із мораторієм на продаж землі слід покінчити, встановивши легальні правила гри. Адже ринок землі сільськогосподарського призначення існує, от тільки перебуває у тіні. Щоправда, пропоновані урядом земельні ініціативи можуть додати проблем. Зокрема, за словами юриста проекту USAID ЛІНК Павла Кулинича, після прийняття Закону “Про ринок земель” виникне небезпека агрохолдингізації ринку. За його словами, сьогодні є дві основні групи сільськогосподарських товаровиробників: агрохолдинги та дрібні і середні землевласники (до яких можна зарахувати й особисті селянські, і фермерські господарства). “Хто із них купить землю? Купить землю той, хто запропонує більшу ціну”, – каже Кулинич. Відтак зрозуміло, що на ринку залишаться більші і багатші. Від цього у виграші будуть зовсім не бюджети сіл чи міст, позаяк надходження від податків агрохолдингів йдуть або в Київ, або на офшорний Кіпр.

Одна із можливостей отримати гроші – звернутися у Державний земельний банк, що має бути створений відповідно до ще не прийнятого закону. Сама ця установа теж викликає неоднозначні міркування, позаяк поєднує у собі функції і банку, і продавця, і регулювальника на ринку. Поміж тим заступник керівника проекту USAID АгроІнвест Олександр Каліберда запевняє, що аналогічні структури в інших країнах здебільшого перетворюються на тягар для держави – вони не швидко, але банкрутують.

За його словами, серйозна небезпека від запровадження ринку землі, згідно з  кабмінівським проектом, – можливість появи класу поміщиків. Оскільки проект закону дозволяє купувати землю лише фізичним особам, а сьогодні у нас господарюють в основному юридичні (знову ж таки, фермерські господарства), то виникає суттєве нестикування. “Господарюють одні, а власниками є інші. Тут закладено протиріччя, яке призведе до того, що у нас виникне клас дрібних поміщиків, які будуть власниками землі, але не використовуватимуть її”, – розповідає Олександр Каліберда. Хоча, каже він, найбільшою проблемою є інше – відсутність загальної стратегії. “Ми приймаємо дуже важливий закон, який буде визначати долю українського сільського господарства. А яким ми хочемо бачити українське сільське господарство через десять чи через двадцять років – ось це питання. Ми на нього знайшли відповідь? Ми його обговорили? Адже закон – це лише інструмент”, – зазначає експерт.

Незважаючи на незрозумілу перспективу, він упевнений, що ринок землі таки слід уводити: “Одинадцять років тому мораторій (на продаж земель сільськогосподарського призначення – “Пошта”) задумувався як тимчасовий захід для того, щоби після прийняття Земельного кодексу підготуватися до ринку землі. Минули ті п’ять років обмежень, а його продовжують і продовжують. Якщо ми ще раз продовжимо мораторій, що ми виграємо? Чи ми краще підготуємося?”, – пояснює пан Каліберда. Щоправда, існують питання і щодо готовності – як українців, так і держорганів – до проведення такої реформи. “Є проблеми із розмежуванням земель державної і комунальної власностей, є проблеми із виготовленням містобудівної документації; низка організаційних структур, підприємств, установ, закладів не мають державних актів на землю. Усе це свідчить про те, що суто організаційно Львівщина не готова до ринку земель”, – розповідає Ярослав Качмарик, голова комісії ЛОР із питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності. Вочевидь, подібні проблеми існують і в інших областях, однак значно суттєвіше те, що українці бояться запровадження ринку землі, про який у нас говорять уже понад двадцять років. Як свідчить нещодавнє дослідження Центру ім. Разумкова, більшість українців (60,7%) переконані, що питання про введення вільного ринку с/г земель має бути винесене на референдум. При цьому 44% прийшли б на такий референдум і висловилися проти продажу землі. Кількість тих, які виступають за негайне запровадження вільного ринку, – лише 6%.

Якщо президент виконає свою обіцянку порадитися із народом щодо реформи, то земельного ринку може й не виникнути. І зараз навіть не зрозуміло – добре це чи погано.