Українські жінки-політики. Хто є найперспективнішим?

Успішні жінки-політики, яким вдається займати пости глав урядів і держав – це важливий сигнал для всіх інших жінок світу.

Успішні жінки-політики, яким вдається займати пости глав урядів і держав – це важливий сигнал для всіх інших жінок світу.

Сигнал про те, що, якщо є бажання будувати свою кар’єру і впливати на процеси в рамках країни, а то і світу, то не варто замикатися в тісному світі турбот домогосподарки. Жінка цілком може успішно реалізуватися в будь-якій сфері життя і навіть у такій непростій справі як політика.
 Втім, це тільки у нас політику вважають “чоловічою” справою. Весь світ давно дивиться на це зовсім по-іншому. За прикладами далеко ходити не треба.
Королева Великобританії Єлизавета II не просто більше 50 років є символом держави, але і впливовим політиком, через що здобула загальну повагу, як у своїй країні, так і в усьому світі. А прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер – перша жінка, що стала свого часу прем’єр-міністром європейської держави, до сих пір є прикладом для наслідування для багатьох жінок, які прагнуть політичного успіху. Або всесвітньо відома прем’єр-міністр Пакистану, політик і глава Народної партії Беназір Бхутто, Сірімаво Бандараіке, яка тричі очолювала уряд Шрі-Ланки і стала свого часу першою в світі жінкою–прем’єр-міністром, Мері Макеліс, яка майже 14 роківперебувала на посаді президента Ірландії, президент Фінляндії Тар’я Халонен, які двічі займала пост глави держави, перемагаючи на загальних виборах. Жінки працюють президентами в Аргентині (Крістіна Кіршнер), Індії (Пратібха Патіл), Литві (Даля Грібаускайте), Бразилії (Ділма Руссефф), Швейцарії (Евеліні Відмер-Шлумпф), прем’єр-міністрами – в Ісландії (Йоханна Сігурдардоттір), Данії (Хелле Торнінг-Шмітт), Таїланді (Йінглак Чиннавата) і низці інших країн.
Безумовно, найвідомішою жінкою-політиком в Україні є Юлія Тимошенко. Ув’язнення лідера опозиції зробило її ще більш популярною у всьому світі і привернуло на її бік багато прихильників за межами нашої країни. Але й без активної участі Тимошенко, в українській політиці місце найяскравішого опозиційного діяча не залишається порожнім.
Народний депутат і лідер партії УСДП Наталія Королевська встигає, здається, все. Вона і в законодавчій сфері одна з найактивніших – про це свідчать більше 200 розроблених нею законопроектів для різних областей економіки і підприємництва, і в громадському житті країни давно вийшла на перші ролі. 
Саме їй вдалося стати об’єднавчим центром різних соціальних груп протесту проти дій влади. До ініціатив Королевської охоче приєднуються представники багатьох громадських рухів з усієї України – підприємці, чорнобильці, афганці, діти війни. Вона часто говорить про те, що вірить в силу об’єднання, і, схоже, їй вдається передати цю енергію віри всім тим, хто готовий йти за нею у вогонь, і воду. При цьому вона також багато робить для того, щоб звільнити лідера опозиції з-за грат. 
Поки багато чоловіків-політиків розповідають про свою невтомну боротьбу за звільнення Юлії Тимо­шенко в затишних студіях телеканалів, саме Королевська разом з громадськими активістами розпочала збір підписів під зверненням до ПАРЄ з проханням визнати Тимошенко і Луценко політичними в’язнями. “Нам просто необхідно домогтися звільнення Тимошенко і Луценко. Тоді люди нас підтримають і проголосують за своє майбутнє і майбутнє всієї країни “, – вважає вона.
Поява такого яскравого опозиційного лідера-жінки для українського народу, напевно, усвідомлена необхідність. Адже глибоко в підсвідомості українці так і залишаються прихильниками традиційного укладу наших предків – матріархату.
Але чоловіки з року в рік намагаються перетворити політику в “закритий клуб”, в якому жінкам місця немає. У нас представництво жінок в парламенті знаходиться на рівні 8%, тоді як навіть в арабських країнах цей показник становить майже 12%. 
Що вже говорити про Європу, де показники в рази вищі. І це тоді, коли на 100 чоловіків у нашій країні доводиться 116,9 жінок (більше лише в Латвії та Естонії). У той час, як у світі чоловіче населення, хоч і незначно, але перевищує жіноче – на 100 жінок припадає 100,8 чоловіків.
Безумовно, Україна відстає від розвинених країн не тільки в кількісному порядку представленості жінок в структурах органів влади, але і в якісному. Можливо, рішення цієї проблеми лежить дещо в іншій площині – адже як сказала в одному зі своїх інтерв’ю російський ліберал Ірина Хакамада: “Жінкам треба просто голосувати за жінок, це і дозволить збільшити їх представництво у владі”
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4858 / 1.57MB / SQL:{query_count}