Всеукраїнська громадська організація “Захист дітей війни” об’єднує громадян, які належать до категорії “діти війни”, тобто народилися у період з 1 січня 1927-го по 2 вересня 1945-го. На долю цих людей випало чимало випробувань, однак і сьогодні їх життя не назвеш безхмарним. Нині на Львівщині громадян із таким статусом понад 260 тисяч. Про їх клопоти і тривоги та можливості їх вирішити “Пошта” спілкується з головою Львівської обласної організації ВГО “Захист дітей війни” Василем Петрівим

– Ми ставимо собі за мету захист інтересів цих людей, адже хоч більшість благ створювалися їхньою важкою працею, після перерозподілу власності, так званої “приватизації”, ці люди опинилися на узбіччі. Важко пропрацювавши все своє життя вони отримують мізерну пенсію, яка не те що не дає достойно жити, а ставить на межу виживання. Оскільки ми, на жаль, не маємо можливості вирішити усі проблеми, намагаємося допомагати людям максимально користати зі свої прав, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”. 

– Він передбачає сукупність пільг, а також 30% доплати від мінімальної пенсії, однак у багатьох аспектах, цей закон так і не виконується. Тільки незначна частина дітей війни через суди добилася цієї виплати, та в 2011 р. виплати призупинили. А 26 грудня 2011 р. Конституційний суд надав Кабміну право самостійно встановлювати розміри виплат всім пільговикам, у тому числі, і дітям війни. Уряд мотивує це тим, що на 2012 р. підвищено пенсії низці категорій громадян, зокрема і дітям війни. Мізерна надбавка у 7% (а це всього близько 60 грн) позбавляє можливості звертатися до суду, щоб відстояти свої права.

– Згідно закону, дітям війни надається безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області за місцем проживання. Однак, на жаль, скористатися цим правом можна далеко не завжди, часто люди похилого віку стикаються із непорядністю, грубощами, а іноді й нахабством водіїв.  Не завжди можуть скористатися і іншими наданими пільгами: як наприклад,  правом    залишитись  на  роботі  при  скороченні чисельності або штату працівників, першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва, правом на  25-відсоткову  знижку  при оплаті   комунальних  послуг тощо.

– Намагаємося допомогти своїми силами, адже серед нас є  юристи, економісти, представники транспортних служб, інші фахівці. Згідно нашого Статуту, членом організації може бути кожний громадянин України, який визнає і практично реалізує вимоги статуту в своїй роботі. Будемо вдячні усім, хто відгукнеться, щоб допомогти у нашій роботі.

– У приймальні дні до нас приходить від 40 до 100 осіб. Хто за станом здоров’я не може звернутися особисто,  приходять їхні діти чи внуки. Надзвичайну користь для дітей війни дали зустрічі за участю керівників райдержадміністрацій, соціального захисту і Пенсійного фонду Галицького, Сихівського, Залізничного і Личаківського районів. Періодично проводимо зустрічі і з такими посадовцями, як заступник обласного управління соцзахисту Оксана Яковець та представник обласного Пенсійного фонду Зінаїда Берік, голова обласного управління Українського фонду “Реабілітація інвалідів” Ярослав Грибальський.

– Намагаємося також допомогти людям похилого віку реалізуватися, знайти заняття для душі. У нас активно діє хор “Дозвілля”, яким керує досвідчений диригент і художній керівник Марія Дорош. Намагаємося долучатися до багатьох культурно-масових заходів, що відбуваються у місті.

– Ми радо співпрацюємо з усіма, хто готовий долучитися до захисту прав наших людей, зокрема маємо тісну співпрацю з Об’єднанням профспілок Львівщини. Однак ми проти того, щоб хтось, видаючи себе за нас, робив політичні та інші спекуляції, як це відбувається в “паралельній” організації, що діє в приміщенні по вул. Акад. Богомольця.