Конституція для гаранта

Конституційна асамблея розпочинає набір кадрів для написання нового Основного Закону

Конституційна асамблея розпочинає набір кадрів для написання нового Основного Закону

Як і двоє своїх попередників, нинішній президент непохитно бажає змінити Конституцію України. На відміну від Леоніда Кучми та Віктора Ющенка, Віктор Янукович не відтягує цю справу до останніх років, а підходить здаля. Створивши робочу групу із підготовки Конституційної асамблеї під головуванням Кравчука (відтак тепер усі президенти України “заплямовані” амбіцією писати Основний Закон), а згодом й саму асамблею, Янукович стартує задовго до кінця свого президентського строку. 

Його попередники – Кучма та Ющенко – намагалися перекроїти Конституцію у передостанні роки своєї каденції. Тому й, закономірно, підозрювалися у бажанні написати цей документ під себе. Те, що Віктор Федорович ініціює розробку змін до КУ за три роки до президентських виборів, змушує замислитися, а чому ж так рано, тим паче, що й сьогодні він не мав би відчувати браку повноважень.


ДО ТЕМИ

До Конституційної асамблеї мають входити 100 осіб. Третину із них (34) вносить президент, а дві третини (66) – пропонуватимуть громадські та експертні організації (18), наукові установи (15), університети (16) та інші структури. Попри те, що до цього утворення передбачається прийом “громадян, які мають відповідну фахову підготовку та досвід роботи у сфері державотворення і правотворення, мають авторитет у суспільстві та, як правило, не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування”, 12 осіб дозволено внести політичним партіям. До того ж лише тим, які мають фрак­ції у парламенті, та тим, які під час останніх місцевих виборів отримали підтримку понад 100 тисяч голосів. Планується, що сформувати склад асамблеї мають до середини квітня. Рішення асамблеї прийматимуть більшістю від її складу, а рішення про схвалення законопроекту щодо змін до Конституції прийматимуть щонайменше двома третинами від її складу.  

Скільки працюватиме асамблея, доконечно не відомо. Але результатом її діяльності має стати концепція реформування Основного Закону та законопроект, підготовлений на основі цієї концепції. Документи мають пройти громадське обговорення й експертизу Венеціанської комісії, після чого мають бути повторно схвалені та відправлені від імені президента до ВРУ. Зрозуміло, що це вже буде нова ВРУ.  Механіка зміни

Вочевидь, в адміністрації покладають надію, що наступний парламент буде або ж більш слухняний, або ж ще менш самостійний, чому сприятиме мажоритарна складова вибору депутатів. Затвердження закону новим парламентом у певному сенсі відбілить зміни до Конституції. Але до цього ще далеко. Крім того, хоч би що зробила Конституційна асамблея, президент не обов’язково прийме це. По-перше, утворення функціонує як дорадчий орган при гарантові, тому лише рекомендуватиме певні зміни. По-друге, виборче законодавство теж “розроблялося” спецгрупою, за ним теж були висновки Венеціанської комісії, але внесли до ВР інший проект, згодом замінивши відомим компромісним.

Опозиційні партії (та комуністи) поміж тим уже заявили, що не братимуть участі у написанні Конституції від Януковича. Відповідну заяву ухвалив Комітет опору диктатурі, крім нього, бойкотувати роботу асамблеї закликала й особисто Юлія Тимошенко. Зрозумілі і причини, якими вони мотивують своє рішення: Янукович за допомогою змін до КУ хоче “продовжити себе у владі”, участь опозиції необхідна лише, аби набути легітимності в очах Заходу… “У КОД свідомі того, що Янукович вже сьогодні прагне підстрахуватися та переписати Конституцію так, щоб будь-яким способом залишитися при владі”, – йдеться у заяві опозиціонерів. 

Екс-прем’єр же закликає усіх чесних людей вийти зі складу асамблеї “і не освячувати своїм ім’ям конституційне впровадження диктатури в країні”. Проте додатково шукати легітимність потреби й немає – внести зміни до чинної Конституції закликали і у Венеціанській комісії, і в тексті останньої резолюції ПАРЄ.

КОМЕНТАР

Ігор Коліушко, голова Центру політико-правових реформ:

- Передусім в указі президента використано термін "Конституційна асамблея". На мій погляд, це не зовсім коректне використання терміна, адже це назва представницького органу установчої влади. Саме у такому значенні цей термін використовувався у багатьох країнах. У нашому ж випадку створюється консультативно-дорадчий орган, робоча група при президентові, завданням якої є напрацювання пропозицій. А от президент цими пропозиціями скористається або не скористається.Другий момент. Чи є потреба взагалі змінювати Конституцію? На мій погляд - так. Гострими проблемами є врегулювання місцевого самоврядування, відсутність у тексті Конституції регіонального самоврядування. Є проблеми в розділі, який регулює судову владу, насамперед 131 стаття, яка встановлює спосіб формування та повноваження Вищої ради юстиції. Є проблеми із формуванням КСУ, у відносинах між вищими державними органами, у розділі права людини, наприклад, 22 стаття, яка справді є причиною оцих неприродних рішень КСУ щодо соціальних виплат. Насправді, про все це варто говорити і слід шукати варіанти вирішення цих проблем. З іншого боку, я не знаю, чи президент справді має намір усе це так аналізувати й обговорювати. Складність якраз полягає у тому, що президент, зініціювавши процес зміни Конституції, досі так і не сказав, в який бік він хоче міняти Основний Закон. Тому для всіх експертів сьогодні ситуація залишається невизначеною: ніхто не знає, чи треба допомагати президентові, чи, навпаки, боротися з його ініціативою.Що ж до опозиції, то я б зрозумів їхню позицію, коли б ще рік тому, коли президент підписав перший указ про формування Конституційної асамблеї, вони долучилися до думок багатьох експертів і сказали б, що це не Конституційна асамблея, це підміна понять, ми у цьому участі не братимемо. Або інший варіант: якби опозиція сказала: "У нас є свій проект закону про внесення змін до Конституції, давайте сідати обговорювати і шукати компромісу".Хоча ця Конституційна асамблея й може використовуватися владою, разом із тим вона буде реальним дискусійним майданчиком для кількох десятків фахівців. Можна було б дійсно обмінятися думками і пошукати варіанти покращення конституційного врегулювання, які, можливо, реалізує не ця влада, а наступна.

Відсутній елемент

Для двох попередників Януковича ідеальний парламент обов’язково мусив мати дві палати. Кучма пропонував, аби одна палата ВРУ формувалася партіями та блоками, що перемагали б на виборах за пропорційною системою, а інша – на основі рівного представництва всіх регіонів. 

Ющенко пропонував розділити парламент на Палату депутатів та Сенат. Обидва президенти пропонували при цьому зменшити кількість депутатів. Янукович, ще за часів свого постпрем’єрського запалу, будучи головним опозиціонером,  теж висловлювався за “дроблення” парламенту. Чотири роки тому він теж хотів створити одну палату для представництва регіонів (150 депутатів), а іншу – для інших потреб. Такою тоді для нього була децентралізація влади.

Що ж сьогодні має на думці президент, невідомо. За його словами, без змін до Конституції не можна провести реформу в судовій сфері і сфері кримінального судочинства. Крім того, він неодноразово заявляв про необхідність підсилення ролі місцевого самоврядування та збалансування відносин між гілками влади. Але досі його дії суперечили тим формально “правильним” словам. Вочевидь, сьогодні навіть потенційні члени асамблеї не знають, що стане наслідком її роботи. 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4428 / 1.63MB / SQL:{query_count}